Усі пасічники знають, що велика воскова міль – незмінна супутниця бджіл. У разі недогляду пасічника вона за кілька тижнів може повністю знищити всі стільники, що знаходяться поза вуликом. Самка великої воскової молі досягає у довжину 15 мм, відкладає близько 2000 яєць. Через деякий час після народження личинка буквально пожирає віск стільників, роблячи характерні ходи-тунелі біля середостіння. Ходи вкриті павутиною, яка захищає личинок молі від бджіл.
РОБЛЯЧИ ходи під личинками бджіл, вони їх дещо піднімають. У дно комірок потрапляють екскременти молі, що утруднює линяння личинок бджіл і призводить до їх загибелі. Вздовж ходів молі над розплодом бджоли надбудовують трубочки, звідси назва – трубчастий розплід. Такий розплід бджілки не запечатають, внаслідок чого він гине. Завдає шкоди бджільництву і мала воскова міль.
Відлякує воскову міль запах шкірок цитрусових, полину, чебрецю, горіхового листя, пижма, часнику, але вони її не вбивають. Щоб запобігти ураженню стільників восковою міллю, на пасіці утримують тільки сильні бджолосім‘ї, старі стільники та воскову сировину своєчасно перетоплюють на віск, заміняють стільники на нові, зберігають їх у недоступному для молі місці підвішеними з проміжками між рамами не менше 10-15 мм. Вільні стільники обкурюють сірчаним газом, спалюючи по 50 г сірки на 1 куб.м сховища. До обкурювання сірчаним газом, а також весною за необхідністю для знищення та профілактики воскової молі між ярусами стільників на брусках ставлю по одній капроновій кришці з оцтовою кислотою. У літньо-осінній період проводжу боротьбу з восковою міллю за допомогою світлого кольору поліетиленових пляшок місткістю 2 л, заповнених на третину сумішшю води, оцту, шкірками овочів, фруктів, пивом, але найкраще компотом. Пляшки періодично очищаю та замінюю новою приманкою.
Про використання у народній медицині личинок воскової молі для лікування хворих на туберкульоз вперше згадується ще у ХVІІ ст. Наукові дослідження з цього питання наприкінці ХІХ ст. провів І.Мечников. Його ідея полягала в тому, що травні ферменти личинок молі, які розвиваються завдяки вживанню бджолиного воску, руйнують і воскові оболонки туберкульозних бактерій. Гіпотеза виявилася правильною. Наукові праці вченого продовжили його учні.
Препарат екстракту личинок воскової молі здатний заліковувати каверни в легенях та свіжі фляки міокарда після інфаркту, які розсмоктуються та заміщуються скорочувальною м‘язовою тканиною. Дослідження цього дивного препарату тривають і донині.
Найбільший терапевтичний ефект досягається на 15-ту добу з початку лікування. Екстракт стійко знижує артеріальний тиск (на 12-14% до десятого дня).
Ось один із способів приготування екстракту воскової молі в домашніх умовах: 50 г личинок воскової молі (добре розвинених, але обов‘язково без ознак залялькування) залити 50 г спирту і настояти упродовж 5-8 днів. Дорослим приймати по 15-20 крапель з водою двічі на день, дітям – стільки крапель, скільки років дитині.
Такими препаратами лікував хворих у стаціонарі Вологодської лікарні (Росія) лікар Е. Лудянський. А бджоляр із Краснодарського краю А. Нечаєв повідомляє: «Екстракт личинок воскової молі дуже допоміг мені у лікуванні тромбофлебіту і закупорки вен. Майже зникли синюшність і вени зменшилися. При цьому припинилися поколювання в області серця. Покращився загальний стан. Я помолодів років на п‘ять».
Сподіваюся, зацікавлені читачі «Сільських новин» скористаються цим дуже простим, але ефективним засобом, щоб відновити порушене здоров‘я.

Андрій ДРОФА.
Царичанський район, Дніпропетровська область.