Перша згадка про День Бабака датована 1841 роком. Це традиційне народне свято в США і Канаді. Його відзначають щорічно 2 лютого. Вважається, що в цей день потрібно спостерігати за бабаком, що виповзає зі своєї нори, і за його поведінкою можна дізнатися, чи скоро настане весна. Якщо день похмурий, бабак не бачить своєї тіні і спокійно полишає нору – зима скоро закінчиться і весна в цей рік очікується рання. Якщо ж день сонячний, бабак бачить свою тінь і ховається назад у нору – буде ще 6 тижнів зими. У деяких містах і поселеннях США і Канади в цей день проводяться фестивалі, присвячені місцевим метеорологічним бабакам, що збирають численних туристів.
Історія виникнення свята уходить корінням в дуже давні часи, коли 2 лютого за григоріанським календарем християни Європи почали відзначати Стрітення Господнє. Вже тоді погоду саме в цей день вважали відповідальною за характер початку довгоочікуваної весни. У Південній Америці до цих пір популярна стара шотландська приказка: день Стрітення ясний – бути двом зимам у році.
Традиція людей перекладати відповідальність за довгострокові прогнози погоди на „братів наших менших” почалася ще у Давньому Римі, де 2 лютого щорічно відзначали День їжака. Метереологічний прогноз в цей день будувався за поведінкою розбудженого їжака, який бачив і не бачив свою тінь. Мешканці Західної Європи зберегли цю традицію і в більш пізні періоди, а переселенці з їх числа в Північну Америку у свій час поряд з іншими традиціями прихопили із собою і її. По той бік океану, де їжаки не водилися, роль відповідального метеоролога перейшла до бабака.