28 червня 1996 Верховна Рада прийняла першу Конституцію незалежної української держави.

Згідно зі ст. 1, Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Демократична суть держави конкретизує ст.5, проголошуючи Україну республікою за формою правління, а також закріплюючи в українській державі принцип народовладдя. У ст. 3 сформульовано принцип, за яким: «людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю… Держава відповідає перед людиною за свою діяльність». Ст. 8 проголошує принцип верховенства права. Конституція також визначає український народ як суб’єкт права власності на землю, її надра, повітря, водні та інші природні ресурси. Право користуватися природними об’єктами, що є власністю народу відповідно до закону, має кожний громадянин України.

Конституція України визначає правовий статус власності: «Власність зобов’язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству». У Конституції підкреслюється, що основним національним багатством України є земля, яка перебуває під особливою охороною держави, а також гарантується право власності на землю, яке набувається і реалізується тільки відповідно до закону.

Загалом ми маємо одну із кращих демократичних Конституцій. Інша справа – чи завжди у нас діють за Конституцією, до якої вже вносили 6 змін, дві з яких були пізніше скасовані. А сьогодні Путін вимагає нових змін «Загальних положень» української Конституції стосовно визначення України як унітарної держави, територія якої за нашою Конституцією є цілісною і недоторканною, перед тим нахабно порушивши її територіальну цілісність, анексувавши Автономну Республіку Крим і фактично окупувавши частину Луганської і Донецької областей. Добре, що у ВР вистачило здорового глузду і ці зміни не були проголосовані.