Апостол Петро – один з перших і найближчих учнів Христа, спочатку був простим рибалкою на відміну від апостола Павла, який народився в знатній сім’ї і в молодості був гонителем християн. Навернення Павла (тоді ще він носив іудейське ім’я Савл) трапилося вже після земної смерті Спасителя: згідно з легендою, одного разу по дорозі в Дамаск Савл був засліплений незвичайним світлом і почув голос Христа, який вказав йому шлях до істини.

Проте, незважаючи на різний початок життєвої дороги, обидва апостоли згодом стали ревними проповідниками Христової віри, за що і були страчені: згідно з переказами, це сталося в один день – 12 липня 67 року. Мощі Петра і Павла покояться в римській базиліці. На згадку про апостола Петра серед частувань, які  прийнято подавати на стіл цього дня, – всілякі страви з риби.

У народі Свято Петра і Павла було символом настання розпалу літа і  ознакою необхідності початку підготовки до настання осені. «Петрів день» називали «верхівкою літа», за яким йшла посилена підготовка до масштабного сіножаття. В Україні обряд підготовки починався з прибирань. У селах і містах масово прибирали в будинках і дворах. Було прийнято білити будинки, вивішувати вишиті рушники та інші прикраси. Готувалися до свята і дівчата. Так, молодь робила з польових квітів вінки, які вплітала туди червоні маки і влаштовували масові гуляння. Вранці всі за традицією йшли до церкви або до собору, де стояли на урочистій церемонії, що оспівує святих апостолів.

Традиції також включали в себе використання перших паростків нового врожаю ячменю, з якого було прийнято випікати обрядовий хліб, необхідний для освячення в храмі. По приходу з церкви українці пригощалися спеціальною стравою – сирними бабками. Частування діставалося всім членам сім’ї і гостям. Сирні бабки або Мандрики, за легендою, любили самі Петро і Павло, які регулярно вживали їх в їжу під час своїх подорожей по світу і проповідування слова Божого. Вважається, що після 12 липня перестають кувати зозулі. Дане явище в народі пояснювали тим, що ці птахи нібито «подавилися Мандриком». Саме зозуля, згідно з легендою, вкрала частування у святого апостола, за що була покарана Богом.

День Петра і Павла шанувався пастухами. Саме Петро вважається покровителем представників цієї професії. 

Традиційно на «Петра і Павла» дівчата ворожили на своїх обранців. Для того, щоб дізнатися про свого коханого, потрібно було зібрати 12 різних рослин. «Дари природи» клали під подушку і читали спеціальний заговір.  

На переконання дівчат, саме в цю ніч вони зможуть побачити свого майбутнього чоловіка. Також для збереження краси було прийнято вмиватися з трьох джерел, щедро пригощати нужденних і зустрічати світанок «на ногах».

Існував звичай відзначати і 13 липня, яке називали «напів Петра» або на «напів Павла». Свято проходило зі смаженими півнями на столі і свіжим борщем, розлитим в три чашки. 

Дата православного календаря також привертала родичів божевільних і гарячкових, які за легендою, могли зцілиться саме в цей день. Також Святому Петру молилися моряки, а Павлу – перші українські підприємці.

За православною традицією, 12 липня не можна їсти свіжі ягоди і фрукти, бо це нібито накличе біду і може залишити на все життя на самоті. Якщо за необережності з’їв зібрану ягоду, то частування варто віднести до храму і пригостити нужденних.

Категорично заборонено вступати в шлюб на «Петра і Павла», оскільки молодята можуть накликати на себе нещастя. На свято було заборонено працювати в полі або саду. Вважалося, що в святий день земля набирала силу і її не можна було турбувати.

 

О, преславні апостоли Петре і Павле, що душі за Христа віддали і кров’ю вашою ниву Його удобрили! Почуйте чад ваших молитви і зітхання, серцем скорботним нині принесені. Бо беззаконнями затьмарені і через те лихами, як хмарами, обкладені, єлея ж доброго життя не маємо зовсім і не можемо противитися вовкам хижим, які позбавити нас спадщини Божої нахабно намагаються. О, сильні! Понесіть немочі наші, не віддаляйтеся духом від нас, щоб не позбавилися зовсім любові Божої, але міцним заступленням вашим нас захистіть, щоб помилував Господь усіх нас, молитов ваших ради, щоб знищив рукописання незміряних гріхів наших і щоб сподобив з усіма святими блаженного Царства і Шлюбу Агнця Свого, Йому ж честь і слава, і подяка і поклоніння, навіки віків.

Амінь.