Чому Росія напала на Україну? Путін пояснював це гучною, але цілком незбагненною метою – «денацифікацією України». Для багатьох у світі така мета залишалася незрозумілою. Адже про який нацизм може йти мова у країні, у якій німецький нацизм та радянський комунізм під час Другої Світової війни винищив мільйони мирних людей. Країні, у якій відкриваються меморіали жертвам Голокосту, та в якій сам президент – єврей?

Утім, оприлюднена 3 квітня на державному російському інформагентстві «РИА. Новости» вийшла стаття московського політтехнолога Тимофія Сєргєйцева під назвою «Що Росія має зробити з Україною».

Це той самий, що створив нісенітницьку карту «три сорти України» під час президентської кампанії Віктора Януковича у 2004 році. У пропагандистській статті Сєргєйцев роз’яснює, що саме під «денацифікацією» України розуміє російський істеблішмент і за пунктами описує, як Росія має її здійснити.

Сама ж ця публікація Сєргєйцева є продовженням його статті «Яка Україна нам не потрібна» річної давності, яка вийшла ж на тому ж «РИА. Новости». Її опублікували саме тоді, коли Путін ухвалив рішення про підготовку до нападу на Україну. У ній автор пояснює, чому, на його думку, Україна є «нацистською»:

«Україна прийняла масову нацистську присягу через, на перший погляд, благообразний політичний вектор «прагнення в Європу», у контексті якого, однак, «європейськість» однозначно розглядається не лише ідеологами, а й значною частиною населення як ознака расової переваги».

Отже, для пропагандистського медіа європейські прагнення України, її бажання бути членом ЄС, орієнтуватися на європейські цінності, демократію та права людини – це достатній доказ того, що Україна нацистська, а український народ – нацифікований. Абсурд? Тоді ще одна цитата з нової програмової статті російського ідеолога:

«…український нацизм вільно розгортається як фундаментальна основа будь-якого нацизму – як європейський і, в найрозвиненішій формі, американський расизм. Тому денацифікація не може бути проведена компромісно, ??на основі формули типу «НАТО – ні, ЄС – так». Колективний Захід сам є проєктувальником, джерелом та спонсором українського нацизму, тоді як западенські бандерівські кадри та їхня «історична пам’ять» – лише один з інструментів нацифікації України. Укронацизм несе в собі не меншу, а більшу загрозу світові та Росії, ніж німецький нацизм гітлерівського розливу».

Агов, громадяни країн Європейського Союзу, США та Канади! Як ви почуваєтеся в ролі расистів та нацистів? Маячня? Але саме це є складовою ідеологеми «русского мира».

Щобільше, Сєргєйцев разом з провідним російським державним інформагентством шкодують, що у свій час не до кінця були «денацифіковані» Угорщина та Чехословаччина, що «призвело до фашистських за своєю суттю заколотів Угорщини та Чехословаччини 1956 та 1968 років, представлених Заходом як прагнення демократії».

Обґрунтовується абсолютне право проводити «денацифікації» інших країн «у межах своєї військової юрисдикції (військового трибуналу), не вдаючись до інститутів міжнародного правосуддя». А як ми бачимо, для росіян нацисти – це всі, хто прагнуть вирватись із тоталітарних обійм Росії, будувати демократичне суспільство та бути частиною Європи. Іншими словами, шляхом прямої воєнної агресії.

Якщо тези першої публікації Сєргєйцева сьогодні є фактично ідеологією російської держави, то якими методами передбачається здійснювати «денацифікацію» України згідно з другою? Скажемо відразу, ці методи вражають. Ми повертаємося в темні часи гітлеризму.

Отже, «денацифікація України» Росією передбачає:

1. «Воєнну перемогу над київським режимом, звільнення територій від озброєних прихильників нацифікації, ліквідацію непримиренних нацистів, полон військових злочинців».

Тобто тотальна окупація України і терор проти українців. Нагадуємо, на думку російських ідеологів, український народ «нацифікований». Таким чином, «Бучанська різанина» – це не поодинокий військовий ексцес, а як показують трагедії Маріуполя, Харкова, Бородянки, цілеспрямована політика російської держави, спрямована на геноцид українців.

2. Деєвропеїзацію України. «Дебандеризації буде самої по собі недостатньо для денацифікації – бандерівський елемент є лише виконавцем і ширмою, маскуванням для європейського проєкту нацистської України, тому денацифікація України – це її неминуча деєвропеїзація».

Оскільки українська ідентичність є європейською, оскільки демократія, повага до прав людини, верховенство права є спільними для українців та всієї Європи, – це є загрозою для Росії. Адже цінності російського народу протилежні: тоталітаризм, безправ’я, право сили та агресії проти сусідніх народів. Стерти європейські цінності з менталітету української нації неможливо, тому Росія прагне деєвропізації через деукраїнізацію, а деукраїнізацію через геноцид.

3. «Деукраїнізація» – знищення української державності та пам’яті про неї.

«Українізм – штучна антиросійська конструкція, яка не має власного цивілізаційного змісту, підлеглий елемент чужої цивілізації». Росія заперечує право на існування української нації. Так раніше робила Російська імперія, знищуючи українську державність, забороняючі українську мову та право називатися українцем, так робила сталінська Росія, заморивши голодом мільйони українців, так робить сучасна Росія, яка напала на Україну та здійснює геноцид української нації. Уже сотні років триває ця боротьба за право на життя українців.

«Україна, як показала історія, неможлива як національна держава, а спроби «побудувати» таку закономірно призводять до нацизму». Отже, гарантоване статтею 1 Міжнародних пактів про права людини право українського народу на власну національну ідентичність та державність Росією вважається «нацизмом».

«Назва «Україна», мабуть, не може бути збережена як титул жодного повністю денацифікованого державного утворення на звільненій від нацистського режиму території».

Це вам нічого не нагадує? Це вже було. Під час окупації Польщі нацистською Німеччиною. Німецькі нацисти знищили Польську державу, заборонили назву «Польща», та запровадили на окупованих землях так звані Generalgouvernement, «генерал-губернаторство». Росія, відтворюючи досвід німецько-нацистських попередників, прагне таке ж зробити і з Україною, копіюючи навіть у деталях:

«Їхня політична спрямованість насправді не може бути нейтральною – спокута провини перед Росією за ставлення до неї як до ворога, може реалізуватися лише в опо?рі на Росію у процесах відновлення, відродження та розвитку. Жодних «планів Маршалла» для цих територій допускати не можна […] Кадри та організації, що є інструментом денацифікації в нових республіках, не можуть не спиратися на пряму силову та організаційну підтримку Росії».

У нацистській Німеччині це називалося «Lebensraum im Osten» («Життєвий простір на Сході») і передбачало масову депортацію «расово небажаного» населення, його повне психологічне і збройне підкорення та абсолютну економічну експлуатацію. Ми це бачимо в окупованих росіянами з 2014 року Криму та Донбасі, це відбувається прямо зараз на загарбаних територіях Півдня та Сходу України. І саме таку долю росіяни приготували всій Україні.

4. На території новітнього Lebensraum спадкоємець гітлерівських практик – Росія має реалізувати, зокрема, такі заходи:

«ліквідацію збройних нацистських формувань (під якими розуміються будь-які збройні формування України, зокрема ЗСУ), а також військової, інформаційної, освітньої інфраструктури, що забезпечує їхню діяльність». Очевидно, це і є анонсована Путіним «демілітаризація».

«інсталяцію російського інформаційного простору», що означає тоталітарне закрите суспільство, де діє та циркулює виключно російська пропаганда.

«вилучення навчальних матеріалів та заборона освітніх програм усіх рівнів, що містять нацистські ідеологічні погляди», – по факту це заборона української мови та української історії, як це вже відбувається на окупованих Росією територіях

«масові слідчі дії для встановлення особистої відповідальності за воєнні злочини, злочини проти людяності, поширення нацистської ідеології та підтримку нацистського режиму», що означає повернення до сталінського терору та масових страт. Ні, це вже відбувається на окупованих територіях «прийняття на місцевому рівні під наглядом Росії первинних нормативних актів денацифікації «знизу», заборона всіх видів і форм відродження нацистської ідеології… включення набору антифашистських і денацифікаційних норм в конституції нових народних республік», що означає відсутність демократії, утиск та заборону особистих, громадянських та політичних прав людини, знищення української ідентичності та пам’яті

«створення постійних органів денацифікації строком на 25 років» і водночас це має бути «територія потенційної інтеграції в російську цивілізацію», що на практиці означає, шо утворені на окупованій території Generalgouvernement, мають бути інкорпоровані до складу Росії.

Західний читач міг би нам заперечити тим, що все це є продуктом хворобливої уяви лише якогось схибленого на апологетиці гітлеризму російського придворного писаки. На жаль, це не так. Це реальна ідеологія і практика сучасної Росії.

5 квітня цього року екс-президент Росії, заступник голови Ради безпеки РФ Мєдвєдєв майже дослівно відтворив ідеї Сєргєйцева в дописі у своєму Telegram-каналі:

«…глибинний українізм, підживлюваний антиросійською отрутою і всепоглинаючою брехнею про свою ідентичність, є одним великим фейком. Такого явища ніколи не було в історії. І тепер немає…Змінити криваву і повну помилкових міфів свідомість деяких сьогоднішніх українців – найважливіша мета».

Не варто забувати також, що в праві Україні на існування було публічно відмовлено на найвищому рівні вже у програмній статті Путіна «Про історичну єдність росіян та українців», опублікованій 12 липня минулого року. Наша країна для російського диктатора – «цілком і повністю дітище радянської епохи», яке значною мірою створювалося коштом того, що він називає «історичною Росією». А український народ є частиною російського. Лише «нацифікований». І який потребує «денацифікації» під чоботом російського окупанта.

Отже, їхня мета – геноцид українців, знищення України та пам’яті про неї.

Наша мета – жити!