Мені потрапила ось така цікава інформація. Є так званий «Державний гарантований пакет». Це головний фінансовий документ у медицині. Його публікує НСЗУ до 15 вересня кожного року і затверджує Кабмін. Кошти на нього виділяє щороку окремим рядком бюджету Верховна Рада України. У гарантованому пакеті – повний перелік захворювань та станів, які покриваються національним солідарним медичним страхуванням.

Для кожного виду допомоги, захворювання чи стану в гарантованому пакеті зафіксовані єдині для всіх тарифи покриття та тарифи співоплати. Тариф покриття Національна служба здоров'я оплачує лікарні або приватній лікарській практиці.

Є послуги та ліки, які не входять до державного гарантованого пакету. Наприклад, естетична медицина, або медикаменти, яких немає в доказовій базі та в протоколах лікування. Їх людина оплачує за своїм бажанням самостійно. Також необхідно буде повністю оплачувати вартість звернень без направлення лікаря.

Державний гарантований пакет медичних послуг щороку встановлює як рівень покриття медичної послуги або лікарського засобу Національною службою здоров'я, так і співоплату з боку громадянина за цю послугу або ліки.

Це не стосується невідкладної, первинної та паліативної допомоги, яка компенсується державою повністю. Тобто, якщо щось трапилося, і людині невідкладно необхідна допомога – їй не потрібно думати про оплату – всі послуги та ліки уже оплачені.

Невідкладна допомога завжди покрита на 100% та завжди оплачується НСЗУ.

Якщо стан або захворювання не вимагають невідкладного лікування, пацієнт повинен сплатити свою частину. Однак, щоб таких випадків було менше – краще вчасно звертатися до свого сімейного лікаря, послуги якого держава також покриває на 100%.

Коли прочитав цю інформацію, то подумав, що нарешті ми будемо жити, як у всьому цивілізованому світі. Десь у глибині душі з’явилася гордість за нашу молоду державу, якій скоро виповниться 30 років. Стало приємно, що у становленні системи охорони здоров’я є і частинка моєї 50-річної праці на різних ділянках народного господарства.

Буквально через тиждень моєї радості відчув різке погіршення слуху – гучність телевізора змушений був вмикати на повну, а у співрозмовників перепитувати по кілька разів сказане ними. «Це не годиться!», – остаточно вирішив для себе і вже наступного дня пішов на прийом до лікаря у нашу амбулаторію загальної практики сімейної медицини.

«Доброго дня!», – звернувся до немолодої лікарки.

«Сідайте», – вказала вона на стілець.

Прямо переді мною на столі – картонна коробка.

«Скільки можете, покладіть туди (в коробку) гроші для кабінета», – ніби мимохідь сказала немолода лікарка, яка про щось своє розмовляла з молодшою жіночкою у білому халаті (напевно, медсестра).

«Як же так, де ж державний гарантований пакет, де ж реформована медицина, про яку тлумачать чи не щодня по телебаченню? – подумки обурився, але гроші у картонну коробку не поклав.

У цей час лікарка продовжувала розмову зі своєю колежанкою. Обидві вони час від часу поглядали у бік картонної коробки, яка не наповнювалася грошима. Пройшло хвилин двадцять. Коли вони обидві зрозуміли, що їхній клієнт не збирається платити, настала  пауза.

«Вас щось турбує?» – врешті запитала лікарка.

«Останнім часом погано чую. Та й очима щось сталося – погано бачу, сльозяться. Може, чимось допоможите», – відповів їй.

Ви думаєте, що після цього мене стали перевіряти, приписувати ліки? Абсолютно ні.

«Ви знаєте, шановний, – неквапливо продовжила лікарка. – Вам дам телефон мого знайомого. Він лікувався з таким же діагнозом у хорошого лікаря у приватній клініці. Звичайно, дорого. Але ж здоров’я – дорожче. Думаю, що і вас там вилікують», – сказала вона і дала мені аркушик паперу з рекламою якогось медичного препарату, на якому нерозбірливим почерком було написано телефон та ім’я незнайомої мені людини.

Після цього більше до лікарні не ходжу. І в медичну реформу не вірю.

Одне кажуть – інше роблять. Для чого?