або Знову закон - як дишло

Як не дивно, про неї знають далеко не всі українські пенсіонери. Між тим вона одна з основних у списку тем сучасного українського пенсійного беззаконня, про дві з яких «Сільські новини» писали на початку червня. Вікова пенсійна дискримінація за своїми масштабами стократ більша пекучих багаторічних невиплат «дітям війни» за рішеннями судів. І набагато вища навіть за суму незаконно введеного урядом податку на транспортний збір на всіх пільговиків через акциз на пальне.

ЗНАЧНА ЧАСТИНА українських пенсіонерів справедливо вважає - величина призначеної їм мізерної пенсії не відповідає їхньому трудовому вкладу. Безперечно, це - наслідок відсутності єдиного для всіх працюючих громадян України справедливого пенсійного закону. Або давній «гріх» українського парламенту, точніше його борг перед співгромадянами. Та живе і квітне й ще одне неабияке лихо українських пенсіонерів, «подароване» їм власними народними слугами - так звані «несучасні» пенсії. Або всі пенсійні виплати, які кожного новоріччя зменшуються приблизно на половину росту середньої зарплати. Саме про це, щоправда без назви ганебного явища, і йдеться у зверненні до «Сільських новин» ветерана праці Михайла Сотника ыз села Широке Верхньодніпровського району:

- Шановна редакціє! Хочу зрозуміти, що коїться в українській пенсійній системі. Я працював на Придніпровському хімзаводі Дніпродзержинська. Про умови роботи на «шлаковому», як в народі звуть це підприємство, одним словом не скажеш. Вони дуже тяжкі через шкідливі викиди і випаровування хімічних речовин. Чимало селян з навколишніх сіл працювали там лише завдяки добрій зарплаті, сподіваючись і на пристойну пенсію. Та не так склалося, як гадалося…
На пенсію, яку призначили в розмірі двісті гривень, я вийшов 2002-го. Тоді це були непогані гроші, приблизно в 1, 7 рази більші середньої на той час пенсії в 120 гривень. За президентства Ющенка й урядування Тимошенко ще й набавили двадцять відсотків за більший трудовий стаж… За одинадцять літ моя пенсія начебто й зросла - до півтори тисячі. Але ж стосовно середньої, яка зараз становить 1470 гривень, вона фактично зменшилася - у ті ж 1, 7 рази! А ціни, всі знають, пруть догори… Останні кілька років пенсія «стоїть» на місці, лише перед минулими виборами всім дали по сотні. Якщо так «покращуватимуть» наше життя і далі, то через кілька років ми всі, апаратники й електрики, які віддубасили за списком професій з особливо важкими і небезпечними умовами праці номер один, матимемо «мінімалку». Нас усіх зрівнюють - хіба це діло? Хто зараз оформляє пенсію зі «шлакового», отримує від двох двісті до трьох тисяч на місяць. Чому так топчуться по правах старших пенсіонерів? А декому з «трудяг» нешкідливих виробництв платять більше ста тисяч пенсії на місяць! З яких статків? Чому це все відбувається?

ЯК НЕ ГІРКО вкотре про це говорити, винними в такій зневазі українських пенсіонерів є насамперед ми всі, в Україні сущі. Бо дозволяємо нашим обранцям так ставитися до нашої спільної праці. І практично майже не вимагаємо з них доброї законодавчої роботи і не контролюємо її. Наприклад, проведення актуарних розрахунків, тобто фінансового аналізу коротко і довгострокових наслідків функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Все повинне продумуватися на десятиліття наперед у всіх трьох рівнях пенсійного забезпечення, в т.ч. в діючій солідарній системі. А ось цього, найголовнішого у законодавстві, якраз і не-ма-є…
Відомо, що пенсія кожного працівника залежить від індивідуальних коефіцієнтів - заробітної плати і страхового стажу. А ще - від середньої зарплати за рік, що передує року зверненню за призначенням пенсії. З першого січня 2012 року відповідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії обчислюються із застосуванням середньої зарплати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Це вже дія «пенсійної реформи» уряду Миколи Азарова. У 2010-му середня зарплата дорівнювала 1982 гривні, 2011-му-2370, 2012-му-2752 гривні, тож обчислення проводиться із середньої суми, що дорівнює зараз 2368, 70 гривень. На останньому прикладі добре видно, що новопризначені таким чином пенсії «заморожуються». А ще вони так само не застраховані від «несучасності». Бо парламентарі навіть у «пенсійній реформі» вже вкотре «забули» додати пункт про те, що всі призначені раніше пенсії щороку перераховуються відповідно до зміни середньої в Україні зарплати…
Тож і виходить, що пенсія нашого дописувача Михайла Сотника за одинадцять літ «полегшала» в 1, 7 рази. Редакція «Сільських новин» у травні звернулася до Міністерства соціальної політики України із запитом щодо прогнозованої дати «осучаснення» всіх діючих в Україні пенсій. І отримала від директора Департаменту Мінсоцполітики І. Тарабукіної таку відповідь (скорочено):
«З метою реалізації нових соціальних ініціатив Президента України В. Януковича 23 квітня 2012 року Урядом прийнято постанову «Про підвищення рівня соціального захисту населення». Відповідно до неї з 1 травня 2012 року проведене осучаснення заробітної плати для обчислення пенсій тим, хто вийшов на пенсію до 2008 року, виходячи із середньомісячного заробітку за 2007 рік (1197 гривень-прим. авт.). В умовах дії солідарної системи за 2012 рік співвідношення розміру середньої пенсії до середньої зарплати складає 49%.
Що ж, осучаснення пенсій здійснене. Але чому лише до 2008 року? Адже відтоді середня зарплата зросла більш ніж удвічі! Про це в урядовій відповіді жодного слова. Неважко підрахувати, оперуючи даними Мінсоцполітики, скільки недоотримують ветерани на заслуженому відпочинку. Навіть ті, котрим пенсія «осучаснена». Для цього потрібно лише відняти від середньої за три останні роки зарплати середню зарплату за 2007 рік і помножити на 49 %. В середньому це дорівнює (2368 – 1197) на 0,49 = 598 гривень. Саме стільки гривень в середньому «витягує» сьогодні уряд з кишені Михайла Сотника і кишень усіх пенсіонерів старших поколінь, які оформили пенсію до 2008-го. Сума здирництва з «молодих» ветеранів «випуску» 2008-2012 років залежить від року виходу і зменшується обернено пропорційно - від «середніх» 400 гривень з пенсіонерів-2008-го до 190 гривень з тих, хто оформляв пенсію 2011-го. Оце така «ціна» «забудькуватості» слуг наших народних…
Певно ж, величезною зневагою працівників шкідливих та й інших виробництв є і, попри проведену «пенсійну реформу», діючі пенсії в розмірі кількох тисяч гривень на… день! Ця «норма» українського життя є всесвітньою нашою національною ганьбою. Два наведені порушення законодавчої норми про «рівноправність усіх застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат» (п.1 ст.7 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення») є фактами надзвичайно кричущими. І є, мабуть, найяскравішими прикладами дії відомого закону - якщо ти не займаєшся політикою, то політика займеться тобою…

НЕДОЛУГІСТЬ ще діючої «пенсійної реформи», яка лише надзвичайно погіршила пенсійне майбутнє працівників обох статей, очевидна всім. Два місяці тому депутатам чотирьох парламентських фракцій забракло якихось трьох голосів для її відміни. Поза сумнівом, рано чи пізно ці три голоси знайдуться. Між тим українському суспільству необхідно бути особливо пильним - а що саме пропонується навзаєм? Чи не «забудуть» знову наші обранці якоїсь «дрібнички», яка робитиме в майбутньому всю пенсійну «погоду», як зараз?
Одним із найбільш продуманих в цьому плані є законопроект, розроблений депутатом Тягнибоком зі співавторами. Він передбачає встановити співвідношення максимальної і мінімальної пенсій на п’ятикратному рівні, а надмір цієї величини -«космос» високопосадовців - обмежити введенням спеціального податку. Знову ж таки, через відсутність громадського телебачення громадяни України не можуть взяти безпосередньої участі в публічному обговоренні конкретно цього чи іншого законопроекту. А такі доленосні речі годилося б обмізковувати усією громадою. Бо вона, як кажуть, великий чоловік…
Справедливий пенсійний закон таки є. За досвідом не гріх і до інших держав звернутися. Перш за все ми всі повинні прагнути його обговорення і ухвалення. Тобто дієво вимагати цього від наших сучасних делегатів у парламенті на кожній зустрічі з ними чи у кожному зверненні до них. Не зважаючи на їхні «кольори». І контролювати виконання дорученої роботи. Адже єдиним джерелом влади в Україні, як проголошує стаття 5 Конституції України, є народ. Будьмо ним, шановні наші читачі! Тоді усі ще діючі неоковирні дискримінації, згадані тут й подібні, дуже швидко залишаться надбанням історії.

Григорій ДАВИДЕНКО.