Останніми часами побутує думка, що уряд Арсенія Яценюка більше говорить про реформи, аніж робить щось конкретне. Між тим це не зовсім так. Просто наші урядовці вибірково впроваджують в життя те, на що сьогодні ще й не сподіваються люди. Наприклад, всі очікують реальних кроків зі скорочення держапарату і реформування заробітних плат державних чиновників. Бо такі зарплати, за оцінками експертів, мають відмінність між найменшими і найвищими величинами аж 40 разів! Та цих кроків чомусь немає. Так само невідь-чим можна пояснити і відсутність пенсійної реформи, тому розумної верхньої межі призначених пенсій катма і досі…

Або взяти гучно обіцяну децентралізацію влади - навзаєм неї до урізаних з Нового року місцевих бюджетів додалася вимога дотримуватися на місцях визначеного фінансування закладів загальної освіти і заборона щось «доточувати» їм з державного бюджету… Причини щойно пояснив міністр освіти Сергій Квіт:
«Ми мали непросту дискусію з МВФ. Вони кажуть – чому ми даємо вам гроші, а у вас сільський вчитель інколи працює з меншим числом учнів, ніж у нас?».
Вочевидь, це не головна засторога міжнародних фінансистів щодо неефективного використання коштів українського держбюджету. Але саме її, як колись «план до двору», наші посадовці вже почали ревно виконувати. У Дніпропетровській області чиновники Міносвіти ситуацію зі школами вивчили у всіх районах. «Під роздачу» в першу чергу потрапляють віддалені малокомплектні школи. У Царичанському районі через брак коштів з 1 вересня рекомендовано призупинити навчальний процес аж у чотирьох школах – в Михайлівці, Юр’ївці, Царичанці (Глинище) і Цибульківці. Несподівана новина неабияк збурила приорільців. Особливо гостро сприйняли її в Цибульківці, де на сходку 10 березня, ініційовану батьками учнів, зійшлося близько 80 жителів краю.
«В нашій школі навчається 61 дитина, – наголосила завідувачка місцевого відділення «Укрпошти» Світлана Рашевська, - до кінця року на її діяльність не вистачає менше 90 тисяч гривень. В разі закриття до Китайгородської школи дітям треба долати 6 кілометрів переважно лісом, до Молодіжного – біля 15 кілометрів! А шкільний автобус не завжди підвозить дітей, та і на всіх одного замало. Невже 90 тисяч – та сума, заради якої можна знищити увесь край? Без школи наших сіл не стане! Діти і Україна – найдорожче, що в нас є!».
Під цими словами, поза сумнівом, підпишеться кожен житель цього заповідного приорільського краю. А директор Цибульківської ЗОШ I-II ступеня Юрій Ткачов навів обнадійливі цифри:
«Цього року до першого класу прийде 9 учнів. А всього в мікрорайоні є 57 дітей віком до шести років».
Певно ж, для неповної середньої школи це добрі цифри. Тим паче що голова зборів, ветеран праці Анатолій Гавриленко, пригадав сумну статистику:
«Ще після війни в нас були школи в Заочепському, Катеринівці, Плавещині, Салівці, Зубківці, тепер залишилася одна… Невже підійметься рука й на останню? Без продуманої політики щодо села, без державної підтримки шкіл у віддалених селах нічого не буде!
Цю ж думку підтримав і депутат Царичанської районної ради Юрій Мосійчук:
«Є державна програма щодо розвитку села – як її узгодити з «оптимізацією» шкіл? У нас рік, як іде війна, легше воювати з відкритим ворогом, ніж внутрішнім... Всі керівники, які звикли до планової економіки, залишилися на місцях. А в умовах ринку треба вчитись діяти по-новому. Можливо, часткове прибирання класів замість техпрацівників доручити старшокласникам, раніше так і було, тощо. Дуже важливо, щоб у жителів цибульківського краю була робота, розвивався малий і середній бізнес, тоді й більше дітей народжуватиметься. А те, що орна земля зосереджується сьогодні в одних руках не тисячами, а сотнями тисяч гектарів, то добра і розвитку селам не дає. Коли проведемо справжні реформи, тоді й школам стане легше.
Зі свого боку і цибульківський сільський голова Сергій Новицький пообіцяв разом із депутатським корпусом вивчити проблему і докласти сил для збереження Цибульківської школи. Ця ж вимога була одностайно затверджена і у зверненні до міністра освіти Сергія Квіта, народного депутата України Олега Кришина, Дніпропетровської ОДА та Царичанської райради.
А тиждень тому велелюдна сходка відбулася і у Царичанці на Глинищі, де люди тими ж стривоженими голосами говорили про долю місцевої дев’ятирічки. І теж направили відповідні звернення.
«Наша Царичанська НСШ I-II ступеня – одна з кращих в районі, я сам її закінчував, - одразу по завершенні прокоментував зустріч охоронник АФ «Грант», батько двох дітей Олександр Якименко. – Навчається в ній 126 дітей, усіх їх, немає сумніву, може прийняти велика школа. Але ж до неї 3-4 кілометри по республіканській трасі першої категорії, де напружений рух автотранспорту! Окрім того, Глинище таки чимале, дітям до школи близько двох кілометрів. До першого класу цьогорік прийде двадцять діток. Велике значення має і та особлива місцева аура, в якій виростає дитина, у великій школі цього не буде.
Дійсно, якщо брати до уваги долі великих українців, то існує дивна закономірність – чимало з них зросли саме в невеликих селах і вчилися в маленьких школах… Можливо, вони й стали світочами тому, що з дитинства учителі мали змогу приділити їм більше уваги? В переповнених класах такого, погодьтеся, просто не може бути.
Глибоку стурбованість шкільною ситуацією у віддаленому Приоріллі висловила в інтерв’ю «Сільським новинам» в. о. голови Царичанської районної ради Світлана Горбачова:
«Дуже розумію біль батьків, щойно побувала на сходці в рідному Глинищі. Вважаю, на малокомплектні школи потрібне більше державне фінансування. А за існуючою формулою обласна комісія показала неефективне використання коштів, нам треба вчитися рахувати їх. По Царичанському району на освіту не вистачає до кінця року 7,4 мільйона гривень, практично у всіх школах є «мінуси». Це біда не лише закладів освіти, де на перспективу збудовані справжні гіганти, а і закладів охорони здоров’я, культури. Тепер значна частина витрат – енергоносії. А ще через ріст вартості бензину з 1 березня не ходять шкільні автобуси, їздять лише на природному газі. Із завтрашнього дня, коли завершиться тендер, рух буде відновлений. Сільським радам запропоновано розробити пропозиції про збільшення доходів. Схема проста – або збільшуємо доходи, або оптимізація. Якщо взяти ту ж Цибульківську сільську раду, то вона єдина в районі, де навіть на зарплату апарату не вистачає коштів… Бо є прихована оренда землі, погано сплачуються податки тощо. З іншого боку тут найбідніші в краї, переважно піщані землі. І є ще Молодіжнянська ЗОШ I-III cтупеня, де стан справ подібний до цибульківської школи.
Що ж, «фронт робіт», що стоїть перед цибульківською громадою і діючим сільським головою, і справді значний. Про необхідність наповнення місцевих бюджетів з прихованих резервів та шляхи допомоги проблемним школам йшлося і на апаратній нараді в Царичанці 14 березня. Її учасниками були представники департаменту освіти та науки Дніпропетровської ОДА, керівництво і депутати Царичанського району, сільські голови та громадські активісти, зокрема й цибульківська ініціативна група. Керівник департаменту освіти області Олександр Демчик сказав:
«Ми не ухвалюємо рішення про закриття шкіл. Це, згідно зі статтею 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», можуть зробити лише депутати сільської ради. Лише опісля депутати райради мають повноваження затвердити це рішення. Сьогодні річний норматив фінансування на учня – 8 900 гривень, він однаковий для міських та сільських шкіл, дотацій з держбюджету більше не буде. Ми побували у всіх районах Дніпропетровщини, найбільші проблеми у Софіївському, де наповнюваність шкіл на рівні 33 відсотків. У Новомосковському районі освітня «яма» в 15,6 мільйона гривень буде наповнена, як і 10,4 мільйона в Павлоградському. Вирішені і питання в Петропавлівському та П’ятихатському районах, де не вистачало приблизно по 5 мільйонів. У Царичанському районі через два тижні пропоную провести повторну зустріч, до якої треба ретельно підготуватися.
З чотирьох сільських голів Приорілля лише царичанський Геннадій Сумський розповів про заходи щодо збереження школи на Глинищі. Іншим разом з громадами необхідно добре попрацювати до наступної зустрічі. І стимули до праці таки є – вочевидь, ті ж жителі цибульківського краю швидше погодяться на призупинення роботи сільської ради, аніж школи… А ще на малокомлектні школи у віддалених сільських районах і справді варто подивитися зрілим державним оком. Адже навантаження на одного вчителя в них зменшено до 5-ти учнів, а норматив фінансування учня відповідно не збільшений. Тому ці «ножиці» нашим законотворцям необхідно «стулити» вже сьогодні.
А ще треба добре пам’ятати, що село – це колиска українського народу, а школа - його душа. Яке майбутнє в України буде без колиски і душі?

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Дніпропетровська область.