Уже стало доброю традицією на Дніпропетровщині у теплі травневі дні святкувати Дні Європи. Цьогоріч це свято було особливо урочистим і пишним, бо відбувалося у передчутті спортивних змагань ЄВРО-2012. У програмі свята, яке проходило 19 травня у центральному парку ім. Тараса Шевченка, було представлено кілька фестивалів: фестиваль сільського зеленого туризму і ремісників Дніпропетровщини «Петриківський дивосвіт», фестиваль ноу-хау «Новатори Дніпропетровщини», фестиваль «Дивоцвіт талантів-2012», сімейний фестиваль «Планета дитинства», фестиваль молодіжної танцювальної культури, фестиваль «Європейський квартал», а також низка конкурсів.

«Днем толерантності, днем прав людини, днем інтеграції» назвав цей день високий гість – генеральний консул Республіки Польщі Ян Гранат, який завітав на свято на запрошення губернатора області Олександра Вілкула. У виступі Ян Гранат відзначив, що Дніпропетровщина має великі здобутки у розвитку відносин з Європою, зі світом, з Польщею зокрема. Він також висловив сподівання на те, що Україна і надалі не змінить свій курс на євроінтеграцію і що ніякі політичні проблеми не завадять провести Україні і Польщі чемпіонат з футболу – це велике свято спорту.
Дніпропетровщина сьогодні справді крокує до Європи: це одна з небагатьох областей, яка минулого року стала членом Асоціації європейських регіонів, що дозволяє напряму укладати угоди з європейськими колегами по бізнесу, по інвестиціях, по обміну студентами, а також у плані реалізації наукових розробок. Ці процеси зближують Україну з Європою. Дніпропетровщина готова здивувати європейців і своїми культурними здобутками. Саме у цьому можна було переконатись, пройшовши того суботнього дня парковими алеями, всуціль оздобленими витворами народних умільців: вишиванки і писанки, скрині, вази і тарілі, розписані петриківським орнаментом, запашні караваї і ковані скульптури, фігурки з глини і глиняний посуд, різноманітні ляльки і вироби із соломи, кришталю, бісеру – всього не перелічиш.
І подумалось: який же талановитий наш народ, які у людей золоті руки, який же великий, нездоланний дух творчості живе в них. Неперевершеної, неповторної, яка з роду в рід передається, успадковується і сьогодні з новою силою відроджується.
- Я живу вишивкою, - розповідає учасниця фестивалю Олександра Остроухова, яка вивісила свої білосніжні вишиванки, майстерно оздоблені червоним орнаментом. Я сама сибірячка, колись моїх пращурів було вислано до Сибіру. Народилася я у Красноярському краї, в селі Новокраснорєченське. Пригадую, що всіх українських традицій у нас в родині дотримувалися: колядували на Різдво, фарбували крашанки на Пасху, співали українських пісень. І вишивання, видно, мені по роду передалося, хоча мама не вишивала. Із чотирьох сестер лише я одна вишиваю. Доля повернула мене на Україну, живу в Нікополі, а вся рідня моя так і лишилась у Красноярському краї.
Хто зна, може, Олександра Миколаївна і вимережила собі на своїх вишиванках шлях-дорогу додому, до рідної Вкраїни, звідки вирвано було колись її дідів-прадідів?...
Йду далі – що за диво! Квіти … із соломи? Приваблива молода дівчина показує майстер-клас із соломоплетіння. Виявляється, Анжеліка Журавель захопилася цією справою ще у п’ятому класі. Вчилася за книжкою. Зараз улюбленого заняття навчає дітей у Кривому Розі у міському палаці дитячо-юнацької творчості «Горицвіт».
Представлено було на фестивалі і гончарство – мистецтво часів трипільської культури. Олена Худолій уже 30 років захоплюється ліпленням з глини. Колись працювала на великому керамічному комбінаті, зараз - у власній майстерні будинку мистецтв м. Дніпропетровська. Найрізноманітніші скульптурки з глини представлено в її колекції. Як виготовляється полумисок чи горщик на кругу – ми бачили, але як створити такого чудового коня із кудрявою гривою або скульптурку жінки – невідомо.
- Кераміка включає в себе гончарство і роботу з високотемпературною глиною, - розповідає Олена Худолій. - У нас глини різнобарвні, оскільки містять різні мінерали, при обпалені такі глини можуть давати різні кольори: від теракотового до темно-червоного.
Мріє Олена про виставку у рідному Слов’янську, що на Донеччині.Там вона з 1981 почала ліпити, навчилась відчувати глину і знайшла справу свого життя.
А ось і петриківські розписи… Унікальне мистецтво, яке стало своєрідною візиткою області й України. Навчають петриківського розпису у Дніпропетровському театрально-художньому коледжі, студентки якого Поліна Піщанська і Дар’я Ємельянова на фестивалі продемонстрували розписані скрині, журнальний столик і вази, розмальовані випускниками коледжу. Свій великий досвід і знання техніки петриківського розпису передає своїм учням – студентам Петриківського ПТУ № 79 Людмила Горбуля – заслужений майстер народної творчості, яка 28 років пропрацювала на фабриці «Дружба» і ось уже 17 років – викладачем училища. Навчають цьому диво-мистецтву у Петриківці і у дитячому садку № 1 з трьох років.
Взяли учась у фествалі майстри художньої ковки з м. Дніпрдзержинська Сергій Круглій і Олександр Зеленов. У Криму їх називають скульп-торами за унікальний витвір фантазії, втілений в королівстві кривих дзеркал – це алея із 12 кривих дзеркал, оздоблених кованими скульптурами казкових персонажів. У Донецьку ковалі створили парк кованих фігур. У Дніпродзержинську до 60-річчя Великої Перемоги за власний кошт на військовому кладовищі, що на вул. Скаліка, встановили ковану браму-стелу «Вічна пам’ять героям». Однак жага творчості ще не вичерпана: нові ідеї Діснейленду вимальовує творча уява художників металу. Однак в цьому проекті потрібна підтримка, а поки що держава тренується тільки на оподаткуванні.
Не менш вражаючими були експонати фестивалю «Новатори Дніпропетровщини»: електромобіль інженера-конструктора В.Задорожного, повітроелектрогенератор А. Залюбовського, «Фітопіраміда» - технологія вирощування овочів і салатів без грунту, яка дозволить збирати 4-5 урожаїв на рік, сонячні елементи, міні-сільгосптехніка, пересуваний дачний будинок тощо.
У програмі Днів Європи були виступи творчих колективів Дніпропетровщини. Представляли свою творчість народний фольклорний ансамбль «Срібні джерела» із с. Зайцеве Синельніківського району, молоді бандуристки із тріо «Мальвочки» з Кіровограда, а також інші співочі гурти із сіл і міст Придніпров’я.

Світлана МАРКОВА.
Фото автора.