Вислів, наведений у заголовку, довелося почути від знайомої медсестри у відповідь на питання - що дала медична реформа медикам і звичайним українцям? Оцінка лікарів суті перетворень приблизно така ж. «Єдине, що добавилося - кількість паперів, які треба писати щодня», - резюме кількох дипломованих ескулапів. Між тим з новоріччя медична реформа, започаткована після дворічної «пілотної обкатки» у Дніпропетровській, Донецькій та Вінницькій областях запроваджується на всій території України. Саме з цього приводу 22 березня на Дні уряду у Верховній Раді опозиція закликала урядовців скасувати її в існуючому вигляді.

Проте міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова зазначила, що основна мета реформи - наближення медичних послуг до людей, які проживають в сільській місцевості:
- Президент Віктор Янукович визначив медичну реформу як одну з пріоритетних. Медичні заклади розділяються на три рівні і повинні повністю задовольняти потреби людей.
На перший погляд наміри ці начебто добрі. Та один з опонентів міністра, народний депутат Микола Томенко, підкреслив:
- Це швидше не реформа, а медичний експеримент над людьми. Він має на меті скоротити число медичних закладів і відповідно зменшити кількість персоналу.
Поза сумнівом, будь-яка реформа повинна долати відоме психологічне несприйняття нововведень бодай якимось позитивом. Наприклад, покращенням якості послуг, оперативністю їхнього надання тощо. Та поки що у традиційному тандемі лікар-хворий видимих зрушень, погодьтеся, немає. За аналогією з пенсійною реформою, у якій все «реформування» звелося лише до банального підвищення пенсійного віку для жінок та тривалості трудового стажу для представників обох статей, медична реформа не наближає, а скоріше… віддаляє медичні послуги від селян! Не вірите? Щоб це зрозуміти, варто послухати самих лікарів. Говорить ортопед-травматолог Петропавлівської ЦРЛ Костянтин Мальований:
- Надія на те, що Верховна Рада відмінить хоча б другу її частину. Будуть проблеми і у хворих. Адже відділ реабілітації думають створити у Межовій - за 60 кілометрів від Петропавлівки! Не можна забирати і невідкладну допомогу в Павлоград, бо це теж 50 кілометрів. Пологове відділення зачинили давно, років зо два, породілей везуть у Першотравенськ за 22 км, а тих, хто має ускладнення забирає Дніпропетровськ. А найголовніше те, як, за рахунок чого досягти поліпшення якості послуг? Їх могло б гарантувати полегшення праці медиків, але цього ж немає! У Петропавлівській ЦРЛ працюють лише 60 відсотків лікарів від необхідної кількості, половина з яких до того ж пенсіонери… За півроку перевчити терапевта на сімейного лікаря, як задумано, неможливо. На дванадцять тисяч жителів - три сімейних лікарі!
Якщо один центр другого рівня буде на кілька районів, як заплановано - зникне операційна хірургія, хворого доведеться везти іще далі. Доріг у селах немає, «швидка» за 20 хвилин туди не скрізь доїде. Медична карточка одна в сімейного лікаря, друга - в поліклініці, хворому потрібно «танцювати» лише від лікаря загальної практики. А це втрачений дорогоцінний час!
Приблизно те ж саме довелося почути і в Царичанському районі від медпрацівника середньої ланки:
- «Добре» зробили і нам, «добре» й людям… Спочатку хворому треба вистояти чергу в реєстратурі, взяти талон до терапевта. Далі потрібно ще й попосидіти в черзі до нього. А вже як сімейний лікар прийме та дасть направлення до окуліста, невропатолога, хірурга, травматолога тощо, аж тоді хворий може потрапити в поліклініку. Поки людина висидить ще й третю чергу, день закінчується.
У Царичанській райлікарні через навчання, хвороби персоналу буває й так, що на прийомі лише один сімейний лікар, який змушений їздити ще й до Рудьківської амбулаторії, бо там лікаря взагалі немає…
За словами завідувача сектора охорони здоров’я Царичанської РДА Івана Третяка, навантаження на сімейного лікаря зросли. У сільських амбулаторіях зараз не вистачає цих фахівців первинної ланки. У Прядивці немає двох лікарів. У Рудьці вільні усі півтори ставки, у Бабайківці - півставки… А вузькопрофільних спеціалістів у Царичанській райлікарні потрібно аж п’ятнадцять! Заробітна плата залишається незмінною, дещо більше через ріст навантаження отримують лише сімейні лікарі та середній медперсонал, що працює з ними. Приблизно така ж ситуація у сусідньому Магдалинівському районі. Є чотири вакансії сімейного лікаря, немає рентгенолога. А загалом, навіть попри значну допомогу медиків-ветеранів, приблизно третина нормативної кількості лікарських посад вільні…
Добре видно - проблеми галузі охорони здоров’я в різних сільських її краях ті ж самісінькі. Це перш за все, безумовно, нестача лікарів. Це зумовлено великою професійною відповідальністю за життя людини, істотно посиленою ще й додатковими вимогами медичної реформи, низькою заробітною платою. За словами самих медпрацівників, вони вже ледь витримують навантаження, що суттєво зросли. Адже хворим відтепер про всі свої болячки доводиться розповідати вчорашньому терапевту, тобто сьогоднішньому сімейному лікарю. А тому необхідно попередньо діагностувати не лише «свої», але й «чужі» хвороби і описати їх, направити людину до відповідного спеціаліста. Через це й зросло число відвідувачів під дверима. А зарплата медиків, окрім сімейних лікарів, залишилася майже такою ж, як і була. А ще у сільських районах зачинені пологові відділення, де число пологів за рік не перевищує двохсот.
Медична реформа народила й не знане раніше явище - чималу втрату часу хворими на пошук направлення до вузькопрофільного спеціаліста. Про надзвичайний випадок розповіла Світлана Рашевська, жителька Цибульківки Царичанського району:
- Наприкінці січня минулого року був сильний мороз і завірюха. У нас захворіла дитина, була висока температура… Вирішили не гаяти час і одразу везти в Царичанку за 15 кілометрів до педіатра, щоб послухав саме дитячий спеціаліст. Бо Молодіжнянська амбулаторія, яка обслуговує Цибульківку, від нас за 12 кілометрів, але в протилежну сторону. Та й дорогу могло замести снігом. Коли ж після чималої черги потрапили в Царичанці до молодого педіатра, вона побачила, що дитині вже стає дуже погано. Та все ж направила нас… за направленням у Молодіжне! Вочевидь, щоб зняти з себе відповідальність за можливе ускладнення хвороби. Важко передати словами ті почуття, що ми пережили тоді з чоловіком. Адже над нашою дитиною фактично проводився медичний експеримент, який невідомо чим міг закінчитися… Та мусили їхати в Молодіжне за 27 кілометрів, вже поночі шукати лікарку-ветерана, прохати її про огляд дитини… Потім довелося шукати антибіотики, медсестру, яка виконала призначення...
Про цей випадок редакція повідомила керівництво Царичанської райлікарні, яке пообіцяло провести службове розслідування.
До всього давно на часі запровадження в Україні страхової медицини, яка б дозволила і українському посполитому люду забути про глибоку прірву на шляху до нашої охорони здоров’я - фінансову. Доки ж і чого чекаємо?
Тим часом вже чотири з п'яти парламентських фракцій наполягають на скасуванні медичної реформи. Та уряд залишається непохитним. Його кардинально омолоджений склад продовжує той самий курс своїх попередників. Єдине, що втішає - добре, що в «пілотних» областях ще не створюють давно «нарізані» госпітальні округи. Тобто коли один медичний заклад другого рівня працюватиме на два-три сільські райони. Наслідки такого «реформування» навіть уявити важко - тоді за направленнями половині краян доведеться ганяти вже не одним районом, а мінімум двома. У всьому іншому «наближення медичних послуг до селян» триває…

Григорій ДАВИДЕНКО.