У зимовий час основну увагу варто приділити сніговому покриву, який, з одного боку, – найбільш надійний укривний матеріал, з іншого – може бути причиною псування і навіть загибелі рослин.

Коли сніг – ворог

Сніг накопичується на кронах дерев. Подальша відлига або похолодання, відсутність сильного вітру веде до ущільнення снігових грудок. Під їх вагою гілки декоративних дерев і чагарників можуть сильно деформуватися, навіть ламатися (особливо це стосується хвойних дерев). У низьких кулястих хвойних, наприклад, у туї, сніг набивається між гілками і розламує крону. Навіть якщо не поламаються гілки, сама крона втратить правильну форму.

Зверніть увагу також на накопичення снігу на штамбових деревах (плакучі щеплені форми), вічнозелених чагарниках. Відразу після снігопаду обійдіть всі посадки і акуратними ударами по гілках скиньте ущільнені снігові грудки, руйнуючи злежаний сніг всередині крони.

Від чого страждає газон?

Якщо сніг з доріжок навколо будинку, з дахів ви прибираєте вручну, зверніть увагу на зібрані таким чином замети, вони сильно ущільнюються. Якщо чергуються відлиги і морози, в товщі замету утворюються крижані кірки. Рослини під цим щільним крижаним покривом позбавляються природної вентиляції і неминуче замокають до відлиги.

Особливо страждають ґрунтопокривні трав’янисті багаторічники (ломикамені, очитки, живучки, чебреці тощо), а також близько розташовані до доріжок ділянки газону. Ці ушкодження, які можна спостерігати тільки навесні, коли рослини відростають (кінець травня), як правило, вже незворотні. Хоча в деяких випадках ранки затягуються молодими пагонами, але це відбувається вкрай повільно, що неприпустимо з естетичної точки зору.

Іноді, прокладаючи стежки по газону, лижню, заїзд для техніки або споруджуючи крижану гірку, ви здавлюєте сніговий покрив, і це ущільнення теж може стати причиною загибелі квітника чи газону. При прибиранні снігу слідкуйте за смужкою рослин, що безпосередньо примикають до доріжки. Не слід залишати її вільною від снігу: вимерзання трав’янистих рослин або газону гарантовано.

Замети, що утворилися, потрібно своєчасно розкидати, не допускаючи їх ущільнення. Не скидайте на сніг важкі пласти снігу, бурульки і шматки льоду.

До засмічення прилеглих газонів і квітників призводить розкидання піску по доріжках. Таку снігопіщану суміш слід збирати окремо і вивозити.

Що робити наприкінці зими?

У лютому зазвичай з’являється ризик опіків крони хвойних дерев. Особливо чутливі до цього ялина сиза і її сорти, ялівці, туї. Сосни, ялини та ялиці страждають від опіків значно менше.

Сонячні промені прогрівають хвою і запускають процеси фотосинтезу, які вимагають залучення в обмін речовин води. Але коренева система в цей час знаходиться в холодному промерзлому грунті і не працює. Рослини висушуються. Зовні це виглядає як сонячний опік ( хвоя стає рудою). Далі – або дуже сильне порушення декоративності рослини, або його загибель. Вищеперелічені хвойні та інші вічнозелені, крона яких височіє над сніговим покривом, необхідно вкрити напівпрозорою сіткою. У міру відтавання снігу з’являться ще екземпляри, які також вимагають укриття. Для них критичною буде ситуація: яскравий сонячний день (на сонці 15°С), холодна, з льодком земля і нічна температура -3-5°С.

В результаті нерівномірного відтавання тканин на світлій і темній стороні стовбура тканини рвуться. Деяким захистом від морозобоїн стане укриття молодих стовбурів і затінінення їх лапником, бамбуком, очеретом або мішковиною. Неприпустимо використовувати в саду сіль і протиожеледні реактиви, оскільки це призводить до сильного засолення ґрунту та загибелі рослин.