Для того, щоб будь-яка форма власності була надійно захищена, потрібні певні умови. Одна із них - забезпечення вільного обігу прав на землю, які заблоковано мораторієм на продаж сільгоспугідь. Таким чином, право власності наразі не функціонує. На цьому наголосив член-кореспондент НААНУ, директор НДІ економіки та екології природокористування Антон Третяк у ході “круглого столу” в УКРІНФОРМі.

“Хочу звернути увагу на одну неточність, яка вже узвичаїлася в земельній термінології. Треба говорити не про ринок сільгоспугідь, бо не земельні ділянки купуються і продаються, а лише права на них. Адже продавати землю - це не одне і те ж, що продавати квартиру чи машину. На право приватної власності на землю у всіх цивілізованих країнах накладені обмеження, виходячи з інтересів суспільства чи територіальних громад. Ми також маємо словом закону сказати власнику землі про те, що він повинен використовувати її саме так, а не інакше”, - підкреслив науковець.
Коментуючи хід другого етапу земельної реформи, він, зокрема, зазначив, що багатоукладність в Україні сформовано, є різні форми власності, але процес підвищення ефективності використання землі, на жаль, тупцює на місці.
По-перше, на думку науковця, великої шкоди завдає нестабільність землекористування, коли одні власники паїв здають їх в оренду на три роки, другі - на п’ять, треті - на десять або двадцять. Через це орендар почувається невпевнено, відтак не наважується інвестувати кошти у довгострокові програми, наприклад, у молочне скотарство. “По-друге, ми так і не сформували ефективного господаря землі. Шістдесят відсотків власників паїв - пенсіонери або їхні спадкоємці, які живуть у містах. Загалом це люди, які не можуть чи не хочуть працювати на землі. Інший аспект цієї проблеми - велика концентрація земель в оренді агрохолдингів, яких цікавить лише зиск і не турбує стан грунтів, довкілля, сільських територій. І досі в зародковому стані орендні відносини”, - констатував Антон Третяк.
Наприклад, за словами експерта, якщо за кордоном орендна плата за землю становить 10-15 відсотків, то у нас - лише 1,5-3 відсотки.
Не досягнуто також найменшого поступу в збереженні родючості грунтів, вважає він. Рік у рік зменшується вміст гумусу. Бо орендарі не дотримуються сівозмін, сіють соняшник по соняшнику, кукурудзу по кукурудзі, дуже мало вносять органіки та міндобрив.
Аграрії отримують 79 відсотків своїх прибутків за рахунок природної родючості землі і лише 21 відсоток - як результат застосування технологій. Отже, беруть від землі значно більше, ніж їй дають. Це відбувається тому, що в угоди оренди не вносяться пункти, які зобов’язували б орендаря виконувати заходи щодо збереження землі, підсумував А. Третя