ТЕПЛЕ осіннє сонце торкається своїм промінням верхівок дубів, що стрункими рядами потяглися ген за виднокіл. 
- Це так званий московський дуб, - каже мені Михайло Колісник. - Зеленіє навіть взимку, листя ж скидає тільки навесні, викидаючи натомість молоденькі паростки.
- Садили ці дубові лісосмуги наші батьки й діди на початку п‘ятдесятих, іще за Сталіна, - веде далі свою розповідь Колісник. - А ось, - Михайло Григорович показує рукою праворуч, - моє перше поле в Глобинському районі.
Одного такого ж погожого дня привезли фермерові Коліснику до його “першого поля” гарячий обід. Присів він біля дубів, а ложка до рота не лізе, задумався: що далі, як піднімати своє господарство, де взяти стільки сил і грошей, щоб не вдарилась з тріском об землю нелегка ноша, яку він на себе поклав?..