Небайдужі українці не чекають, доки спонсори чи держава виділять кошти на підтримку музею Гоголя. Вони роблять те, що в їхніх силах, аби підтримати заклад

До чергового ювілею всесвітньо відомого письменника з українським корінням, незрівнянного містика, влучного сатирика Миколи Гоголя ми не будемо переповідати його біографію. Адже сьогодні кожна людина знає, хто такий Гоголь та яким є його вклад у світову скарбницю літератури. Ми усвідомлюємо, як багато зробив для нас наш славний земляк. Настав час задати питання собі: а що ми, нащадки, робимо для Гоголя?
БАТЬКІВЩИНА Миколи Васильовича Гоголя – полтавське село Великі Сорочинці. Саме тут знаходиться літературно-меморіальний музей письменника, куди, наче віруючі до храму, приїжджають шанувальники гоголівського спадку з усього світу. Побачити особисті речі прозаїка, його прижиттєві видання, унікальні картини, на яких зображений Микола Васильович, і врешті-решт подихати тим самим повітрям, яким дихав письменник...
Ідея створення музею виникла ще в 1926 році, коли у Сорочинцях проходили зйомки кінофільму «Сорочинський ярмарок», а в 1929 році її таки вдалося втілити в життя. Експонати розмістили в колишньому будинку лікаря Трофимовича, де, власне, й з’явився на світ майбутній письменник. Тут були, зокрема російсько-французький словник, на внутрішній стороні обкладинки якого написані вірші, присвячені Гоголю й підписані Матвієм Муравйовим-Апостолом, комедія «Ревізор» з помітками Гоголя, особисті речі письменника та багато іншого. На той час це був перший і єдиний музей Гоголя на теренах Радянського Союзу.
Чимало пережив заклад за свою історію. Так, у 1943 році, відступаючи, гітлерівська навала понівечила скарбницю, багато цінних експонатів було безповоротно втрачено.
Днем другого народження музею вважають 14 січня 1951 року, коли відбудували його приміщення та заново зібрали фонди.

- До таких місць, як ось це, людей ніби притягує. Тут справді особлива, ні з чим не зрівняна атмосфера, - ділиться враженнями підприємець Андрій Ващенко з Гадяча, котрий до ювілею Гоголя приїхав до Сорочинців. - Я вже був тут років двадцять тому. Пам’ятаю, тоді в музеї було більше експонатів, можна було побачити оригінали першовидань, особисті речі. Зараз, на жаль, музейні зали дещо спорожніли… Але так само приємно вражає увага з боку працівників, котрі нас зустріли, їхня доброзичливість та глибокі знання.
- Справді, підтверджує директор музею Валентина Міщенко, - ті, хто відвідує наш заклад останні роки, не має можливості побачити справжні скарби, найцінніші експонати. Бо знаходяться вони не в експозиції, як то мало б бути, а у фондосховищах. Причина - відсутність коштів на придбання спеціального музейного обладнання.
- Я вже не перший рік намагаюся вирішити це питання, так би мовити, стукаю в усі двері, - говорить Валентина Данилівна. - За цей час почула багато обіцянок, у тому числі від представників найвищої влади. Проте експозиції наш музей все ще не має.
- Прикро, коли приїжджають делегації з інших міст чи навіть країн з надією побачити в музеї оригінальні речі. А потім просто фотографуються біля фасаду і повертаються назад, бо насправді цінні експонати не представлені в залах, - додає сільський голова Юрій Донченко. - За нашими підрахунками, ціна питання - близько мільйона гривень. Для нас це, звичайно, великі кошти. Але зважаючи на унікальність музею, його значну культурно-просвітницьку роль - ігнорувати проблему неприпустимо.

Хоча стверджувати, що питання увічнення пам’яті генія літератури повністю ігнорується, не можна. У 2009 році до 200-річного ювілею письменника за державний кошт проведено глобальну реконструкцію будівлі музею, що дало змогу збільшити загальну площу приблизно вдвічі. Тут з’явився конференц-зал та інші приміщення. Проте головна цінність музею - це його експонати, котрі мають бути доступними для людей.
«Святу святих» закладу – гоголівські видання, записну книжку, помітки в якій, до слова, письменник робив французькою, та деякі особисті речі Гоголя - працівники музею все ж дістали з фондів, аби продемонструвати їх учасникам Всеукраїнської наукової конференції «Зарубіжні письменники і Україна», присвяченої 205-річному ювілею Миколи Васильовича. Природно, що саме з відвідин Великих Сорочинців, де народився Гоголь, розпочалася насичена програма заходу. У складі делегації на малу батьківщину письменника прибули його шанувальники з Полтави, Києва, Ніжина Тернополя, Запоріжжя та інших міст. Районна влада, працівники культури району, мешканці села продемонстрували учасникам конференції справжню полтавську гостинність та провели цікаву екскурсію гоголівськими місцями.
- Стільки, як зробив для нашого народу Гоголь, не зробили б десятки чи навіть сотні переможних армій. Без літературного доробку Гоголя, Шевченка слов’яни були б значно біднішими у культурному, в духовному сенсі, - висловив переконання доктор філологічних наук, професор Інституту філології Київського національного університету ім. Т. Шевченка Михайло Наєнко, котрий прибув до Сорочинців у складі високоповажної делегації.
- Ми дуже хочемо, щоб пам’ять про Гоголя завжди була в серцях українців. Хочемо, щоб процвітав музей письменника, щоб ми пишалися тим, як зберігаємо наші духовні цінності. Адже саме від того, наскільки бережно ми ставитимемося до культурного надбання минулого, у значній мірі залежить, яке майбутнє ми зможемо побудувати, - сказала завідувач кафедри світової літератури, доктор філологічних наук Полтавського педагогічного університету ім. В.Короленка Ольга Ніколенко.
- Ми співпрацюємо з кафедрою світової літератури Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, - стверджує Валентина Міщенко. - І разом з доктором філологічних наук, професором, завідувачем кафедри світової літератури Ольгою Ніколенко розробили нову концепцію згідно з новим тематико-експозиційним планом щодо створення експозиції, яка мала відкритися до 205-ої річниці від дня народження Миколи Гоголя. Була проведена значна робота за участю фахівців, художників, музейних працівників, створено організаційний комітет при обласному управлінні культури. Але через нестачу коштів цю роботу виконати до кінця не вдалося.
Зустрічав учасників делегації і новий очільник Миргородської районної ради, історик за фахом Анатолій Карбан. Зізнається, до предметів старини ставиться з особливим трепетом і щиро переймається сьогоденням музейних закладів району. І додав, що районна влада робитиме все можливе, аби музейна справа на Миргородщині розвивалася.
… Пам’ятник Миколі Васильовичу Гоголю у центрі Великих Сорочинців, встановлений до 100-річчя письменника, зводили за рахунок небайдужої громади з усієї Полтавської губернії. Увіковічнити пам’ять свого великого земляка, котрий прославив наш край на увесь світ, бажали не чиновники, а прості люди. Давали, хто скільки міг - копійку, п’ять копійок, карбованець… Голова оргкомітету, місцевий поміщик Олексій Малинка стежив за тим, аби всі кошти були використані за призначенням і справно звітував перед людьми. Відтак в 1911 році на центральній площі села з’явився прекрасний монумент роботи архітектора І. Гінзбурга.
Згадали історію сторічної давнини для того, аби показати - не все залежить від можновладців. Звичайно, хочеться сподіватися, що нове керівництво країни приділятиме достатню увагу культурній спадщині, чутиме та розумітиме потреби не лише масштабних музейних комплексів, столичних чи обласних закладів культури, а й невеличких сільських музеїв. Проте, чекаючи на підтримку згори, не треба бути бездіяльними. Допомогти музею, заплативши скромну ціну за його відвідини, придбавши сувенір, поповнивши його фонди цікавим експонатом, може кожен з нас уже сьогодні.

Юлія ГУДЕНКО. Полтавська область.

Фото.Будівля літературно-меморіального музею Гоголя у Великих Сорочинцях.
У книзі відгуків музею є запис, датований 1951 роком, який вже теж можна вважати раритетом.
Зіграти гоголівських героїв для місцевих артистів – справа честі.
Серед експонат