Поточний № 4 (1431)

29.03.2024

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Головне досягнення Ігоря Коломойського


11.10.2014

Більше двох годин тривала прес-конференція голови Дніпропетровської облдержадміністрації Ігоря Коломойського, яка відбулась минулої суботи. Керівник області відповів на усі питання журналістів, які стосувались різних сфер нашого життя.Окрім українських медіа, на прес-конференції були присутні та мали змогу поспілкуватись з Ігорем Коломойським журналісти з Данії, представники російського опозиційного телеканалу «Дождь».

Головне досягнення

Я вважаю це не моїм особистим досягненням, а досягненням всієї нашої команди і всіх жителів Дніпропетровської області. Це те, що ми змогли зберегти мир на Дніпропетровщині та толерантне ставлення один до одного. Зараз, згідно з даними соцопитувань, найголовнішою цінністю люди вважають мир і безпеку. Я думаю, що ми зуміли це зберегти.

Про майбутню зиму

Кажуть, цього року буде сувора зима. Ми всі знаємо, що таке Гідрометцентр - може, буде сувора, а може, і не дуже. Ці прогнози потрібно розцінювати 50 на 50.

Дніпропетровська область до зими готова, газу, начебто вистачає. Раніше уряд заявляв, що нам, щоб перезимувати, не вистачає 5 мільярдів кубометрів газу, вчора з’явилася інформація, що це питання вирішене під час переговорів у Берліні.

Про АПК

Починаючи з радянських часів і до сьогодні існувало багато програм, спрямованих на покращення життя, в тому числі і на розвиток агропромислового комплексу. Наприклад, колективізація призвела спочатку до геноциду, знищенню генофонду, а потім до появи колгоспів, які працювали неефективно.

Тільки приватний власник або фермер може вивести наше село на новий рівень. З іншого боку процес урбанізації ніхто не відміняв. Зокрема, у США в 80-90-ті роки сільське населення складало лише 3%. Це результат фермерства.

Про децентралізацію

Що стосується територій, які знаходяться у режимі тимчасового самоврядування, то вони на сьогоднішній день перебувають у більш вигідному економічному стані, ніж інші регіони країни, тому що у них децентралізація вже пройшла. Сьогодні все зібране на території Донецької та Луганської областей, де досить серйозний ВВП, витрачається безпосередньо на тих територіях. До Києва вони нічого не збираються відправляти. А ми будемо збирати тут податки, відправляти все до Києва, та чекати, що звідти нам, можливо, коли-небудь, дадуть те, що і так нам належить.

Сьогодні всі гроші, 2,5 млрд. гривень, які були на рахунках області, райцентрів та міст, перебувають на рахунку казначейства. Ми дістатися до них не можемо, вони заморожені. Децентралізацію треба починати саме з казначейства.

Як сьогодні працює фінансова система? Всі гроші йдуть знизу, збираються нагору, а потім звідти вони розподіляються за залишковим принципом по регіонах - кому що дістанеться. І коли ти сидиш вгорі, а повз тебе тече грошова ріка, яка не твоя і до тебе відношення не має, то у тебе створюється ілюзія, що ти можеш керувати цим потоком. І ти, дійсно, можеш створити підзаконні акти, щоб ці гроші туди дав, а туди – ні... Потім звертаєшся до голів адміністрацій - щоб повернути регіону його ж гроші, віддай 20% відкату, чи 5, чи 15. При децентралізації такий підхід неможливий.

Про добровольчі батальйони

Я не можу сказати, що був ініціатором створення добровольчих батальйонів. Я був ініціатором самооборони. Після Майдану в Дніпропетровській області спостерігався енергетичний підйом - і треба було цю енергію людей направити в мирне русло. Деякі з формувань були створені в структурі МВС - відповідно вони підконтрольні Міністерству внутрішніх справ. Батальйони тероборони за законом - подвійного підпорядкування, але фактично вони підконтрольні Міноборони.

Коли створювали батальйони територіальної оборони, ми сподівалися, що вони залишаться в області. Але їх кинули в саме пекло - саме це, я вважаю, і говорить про непрофесійні дії нашої влади. Трагедія в тому, що неармійські підрозділи відправили виконувати армійські завдання. Люди були просто не готові, тому у нас стільки втрат. Хоча своє завдання вони виконували гідно.

Про воєнний стан

Було кілька точок відліку, коли введення воєнного стану було б виправданим. Одна з перших - це 11 липня - день, коли один з населених пунктів піддався прямому артилерійському обстрілу з боку Росії.

На даний час немає сенсу вводити військовий стан, йде мирний процес.

Про люстрацію

Я проти гільйотини - у будь-якій формі, в тому числі і тієї, яка стоїть зараз на Набережній. Що стосується гільйотини в переносному сенсі цього слова - тобто закону про люстрацію - я вважаю, що він потрібен, але не в тому вигляді, в якому був прийнятий.

Під цей закон підпали багато моїх відвертих недоброзичливців, і по ідеї, мене повинно зараз все влаштовувати. Але це не так.

Коли ми прийшли в ОДА, ми звільнили мінімальну кількість людей, вважаючи, що «риба гниє з голови», і якщо прибрати голову - керівників - інші будуть нормально працювати. Вся справа в тому, що ми не можемо прибрати всіх, адже у людей є багаторічний досвід роботи в держструктурах. Навіщо їх викидати? Нехай собі працюють, чиновницька праця теж потрібна, інше питання - в якій кількості.

Візьмемо, наприклад, одну структуру - Національний банк України. Зараз в апараті Нацбанку працює 30 тисяч чиновників, на утримання яких з бюджету витрачається мільярди гривень щорічно. Для порівняння, в Нацбанку Англії працює всього 140 чиновників.

У той же час депутати, які приймали цей закон про люстрацію, під нього не підпадають, але саме вони ж і приймали скандальні закони 16 січня - і після цього вони вільно можуть балотуватися і бути знову обраними.

Про особливий статус

Наскільки мені відомо, в законі немає формулювання «особливий статус» - так охрестила цей закон громадськість та журналісти. Йдеться про особливості місцевого самоврядування на територіях, які зараз не знаходяться під контролем української влади.

За нашими підрахунками, на цих територіях до військового конфлікту проживало близько 7 мільйонів чоловік. Зараз там живе близько 4 з половиною мільйонів. Головне завдання для нас зараз - це створити умови, аби вони там спокійно жили, щоб спокійно перезимували і відчули, що зараз мир. Адже з цих 4 з половиною мільйонів щонайменше 4 мільйони 400 тисяч осіб ні в чому не винні. Адже ми могли опинитися в точно такій же ситуації, якби у нас, приміром, жив Гіркін, а не якийсь Царьов.

Нам потрібно налагодити життя у нас в області, показати їм, де жити краще, тоді люди зроблять вибір усвідомлено. Головне завдання нашого уряду - зробити так, щоб люди тут жили краще, ніж на Донбасі і в Криму.

Про стіну на кордоні з Росією

Взагалі поняття «стіна» носить досить умовний характер. Вже зараз вона пролягла через нашу свідомість, а виразиться чи це в матеріальній стіні - це питання відкрите.

До будівництва реальної стіни ми не маємо відношення, у нас була ідея - ми її озвучили. У нас ще багато ідей.

Про кордон з ДНР і ЛНР

Так, кордон буде, думаю, будуть блокпости і певні митні огляди. Чи є альтернатива? Ні. А яка може бути альтернатива? Війна до останнього громадянина України? Зараз, на жаль, альтернативи немає. Люди втомилися від війни, вони хочуть повернутися до миру. Але в будь-якому випадку, тієї України, яка була до цих подій, вже не буде ніколи. Не можна 23 роки розвалювати, а потім за півроку намагатися щось склеїти. Воно не склеїться, потрібно знову будувати, тому у нас з вами багато роботи.

Про майно в Криму та в Росії

Права на це майно в суді я відстоювати не маю наміру, а от на відшкодування збитків претендую. Але я хочу сказати, що в Криму у мене не так вже й багато майна. Тих санаторіїв і будинків відпочинку, які мені приписують, у мене немає.

Вже підготовлено позов з приводу аеропорту «Бельбек», де є мої акції. Звичайно, це не єдиний позов. Є ще майно в Росії. У Москві, правда, у мене теж нічого немає. Ми - люди грамотні, перед тим, як ступати на мінне поле, беремо з собою металошукач. Тому вже давно ми позбулися майна там, яке згодом могло зробити з нас заручників. Тим не менш, в перспективі Росія отримає від нас позови приблизно на 2 мільярди доларів. Повернуть - не повернуть, мене це не дуже хвилює. Але нерви їм попсуємо.

Про ціну на бензин

Питання чи буде дорожчати бензин - не до мене. Я можу озвучити формулу, зя якою вираховується ця ціна. Якщо знати цю формулу, можна і самому вирахувати, що буде з цінами найближчим часом.

У трохи спрощеному вигляді: закупівельна вартість - так звана «ціна платц» (її завжди можна подивитися в Інтернеті), додаємо сюди витрати на транспортування - 15 доларів на «перевалку» і 20 доларів на залізницю. Плюс 260 доларів акциз і помножити це на коефіцієнт 1,2 (ПДВ). Далі множимо на поточний курс долара. До отриманої суми додайте тисячу гривень - за транспортування від нафтобази до заправки - і отримаєте реальну вартість бензину. І це без заробітку.

Зараз ціни на заправках - реальні, там навіть прибутку немає.

Про Ахметова

Мені здавалося, що він бореться, щоб потрапити в десятку світового «Forbes», але зараз його щось відкинуло назад.

Я вважаю, що на Донбасі відбулася зміна еліт. І я думаю, у Ахметова зараз настрій не дуже хороший. Він звик жити і працювати в умовах сприяння влади, але тепер він знаходиться в якійсь прострації. Як він зуміє з цього вийти - велике питання.

Про «Дніпро»

Хуанде Рамос давав попередню згоду на продовження контракту, але, поїхавши до Іспанії, повідомив звідти, що не може – сім’я просить залишитися. Я завжди вважав, що Мирон Маркевич - тренер номер один, особливо серед українських фахівців. І я завжди хотів бачити його у своїй команді, свого часу я лобіював його призначення в збірну України.

Зараз змінилася ситуація в українському футболі взагалі - 5 клубів з 14 знаходяться поза зоною своєї дислокації.

Футбол - це свято життя, свято спорту, але настрій у мене зараз не футбольний. Я вважаю, що проведення чемпіонату цього року - недоцільне. Його потрібно було припинити ще в липні. Коли ми бачимо все, що відбувається, - загиблих, поранених, людей, що залишилися назавжди інвалідами - стає не до футболу.

Про біженців та патріотизм

Чому Дніпропетровська область стала такою патріотичною? Вона такою й була, навіть живучи в СРСР, я завжди знав, що живу в Україні. А коли небезпека стала реальною, цей патріотизм просто яскравіше проявився, це об’єктивний процес.

Ті люди, які приїжджають до нашого міста, відразу стають дніпропетровцями. Це відбувається дуже швидко в нашому толерантному місті. У нас є особливий шарм, як кажуть у Франції - галльський дух.

Тому ми раді всім, хто приїжджає сюди, у нас є, чим їх зайняти. Нехай їдуть, нам потрібні розумні і хороші люди, які хочуть трудитися.

Про вибори

Український народ був і є європейським народом, і його прагнення до Європи - це повернення в сім’ю. Не можна сказати, що на Донбасі люди не хочуть до Європи. Відтак, майбутній парламент буде відображати проєвропейські настрої і цінності суспільства.

Я не планую створювати у Верховній Раді ніяких фракцій і груп впливу. Я державний чиновник. У мене є безпосередні керівники - Адміністрація Президента і Кабінет Міністрів. Якщо ми говоримо про те, що ми міняємо країну, хочемо очистити її, то, я вважаю, цей процес необхідно починати з самого себе. Я можу зареєструвати партію, знайти однодумців, піти у виборчий процес і отримати 5% голосів. Питання: а навіщо? Якщо я проти політики президента, то я повинен написати заяву про звільнення і йти у вільне політичне плавання. Якщо ні, то навіщо мені створювати якісь окремі політичні проекти?

Про мир

Багато протиставляють Коломойського і Порошенко, вважаючи, що президент представляє партію світу, а Коломойський - партію війни. Скажу, що це не так. Я з самого початку говорив, що шлях мирних переговорів - єдино правильний. Я за мир, але не за мир за всяку ціну. Хотіти миру, будучи слабким, наївно і необґрунтовано.

На прикладі Дніпропетровська та області можна побачити, що ми все-таки прихильники миру.

Підготував Олександр ПЕТРЕНКО.