У російському селі Кравцовка є вулиця легендарної підгородненської голови Євдокії Таран

4 березня 2011 року минуло 100 років від дня народження нашої землячки Євдокії Таран, яка з 1937 по 1969 роки була незмінним головою виконкому селищної ради Підгородного. У пам'ять про славну землячку працівники районної дитячої бібліотеки (керівник - Т. Рухлінська) та історико-краєзнавчого музею ім. О.Коваля (директор - В.Чередніченко) провели родинне свято, присвячене цій даті. Присутні могли ознайомитися з музейним стендом, присвяченим відомій у Підгородному жінці-керівнику. Погортали матеріали з книжкової виставки, на якій чільне місце зайняв біографічний покажчик «Відомі люди міста Підгородного», укладений бібліотекарями РДБ. Там зібрані відомості і про Євдокію Василівну.
На свято вшанування пам’яті організатори запросили членів родини - племінниць Галину Мірошник, Віру Черниш та Катерину Слизьку - вдову племінника Є.Таран Михайла. Вони згадували давні події, про які чули ще від батьків і які давно стали сімейними легендами. Наприклад, про те, як 26-річна дівчина, сьома дитина в бідняцькій селянській родині, була обрана головою сільради. Її батько сказав тоді: «Ну, це вже Підгородня піде у прірву, якщо нашу Дуньку вибрали головою! Бабу вибрали!.. Та коли люди так захотіли - іди».
На родинне свято завітали й люди, які знали Євдокію Таран по роботі у селищній раді. Колишній вчитель СШ № 1 Віктор Золотухін з теплотою згадував про Таран як про свого наставника. Був у його житті випадок, що характеризує голову селищної ради як людину небайдужу до проблем земляків у цілому і до проблем освітян зокрема. Тоді голова виконкому дала розпорядження надати земельну ділянку під забудову - йому, молодому, ще не одруженому вчителеві фізкультури. Вона добре розуміла, що саме так і можна «прив'язати» педагога до рідного селища. Це було для неї принципово - мати власні кадри з вищою освітою. А ще для Таран було дуже важливим чи не силоміць примусити земляків будуватися - наприклад, тих, хто мешкав з батьками. Для цього їм давали земельні наділи. Присутні згадали «пророчі» слова «головихи» про те, що «прийде такий час, що ви й захочете взяти землю, та буде пізно, ніхто вам її не дасть»... Про це згадувала і колишній землевпорядник Ольга Олійник, яка тридцять років працювала у селищній раді під керівництвом Євдокії Василівни.
Серед тих, хто прийшов вшанувати пам‘ять Євдокії Василівни, були учні шкіл, їхні наставники та колишні педагоги: Ліна Писаревська, Ніна Харченко, Леся Коваль, Іван Потягайло.
Віталій Старишко, головний редактор газети «Слобода Підгородня», розповів присутнім, що листувався з сільрадою російського села Кравцовка, в якому працювала за часів евакуації 1941-1943 рр. Євдокія Василівна. Як і в рідному селі, там вона теж була головою сільради. За спогадами земляків, які були в евакуації разом з Є. Таран, її дуже полюбили тамтешні мешканці. Коли восени 1943 року Підгородне звільнили від окупантів, наша (і на той час їхня, кравцовська) «головиха» поспішила додому, підіймати з розрухи рідне селище. Завдяки листуванню з’ясувалася цікава річ: у російському селі Кравцовка Нижньо-Добринського району Волгоградської (колишньої Сталінградської) області одній з вулиць присвоєно ім’я Євдокії Таран. Рідне ж Підгородне не вшанувало пам’ять відомої землячки таким чином.
Родинне свято розпочалося і завершилося виступом гурту «Криниця», який співав про Підгородне. Без цього куточка української землі не мислила свого існування Євдокія Таран. Тут жили її брати і сестри, їхні діти, а їй - племінники. Тут жили земляки, яких вона знала поіменно, знала їхні особисті, виробничі, побутові проблеми... Якщо уявити Підгородне одним величезним господарством, то Євдокія Василівна, безумовно, була справжньою його турботливою господинею.
Вона померла у вересні 1986 року, тож невдовзі буде 25 років від дня смерті Є.Таран. Ще живі люди, що знали її особисто, але ім’я цієї жінки вже давно перейшло у легенду...

Лариса ОМЕЛЬЧЕНКО, бібліотекар.