Зі всіх інформаційних засобів звичайним громадянам, яких дехто називає «пересічними», тлумачать: «Розпочни з себе !.. і будеш мати той результат, якого бажаєш». Але за два десятиліття самостійності України той пересічний громадянин не може второпати, коли ж покажуть власний приклад можновладці? І хіба може почувати себе комфортно ЛЮДИНА в умовах, коли на кожному кроці панує зневага, хамство, приниження людської гідності, цинічна брехня?

ЗА ДВАДЦЯТЬ років незалежності народ України кого тільки не бачив біля керма держави! Та всі міжусобиці владних кланів, що сформувалися після розвалу СРСР, звичайним громадянам нічого хорошого не дали. Недарма народна мудрість каже: «пани б’ються, а на холопах чуби тріщать». Ця бурхлива політична ріка як тріску кидає простих людей від берега до берега, постійно підносить все нові і нові виклики та проблеми, які треба своєчасно вирішувати.
При всіх потугах влади реформувати взаємини у суспільстві на капіталістичні, не вдається. Повсюдно лише лунає про «покращення життя вже сьогодні». А де ж те покращення для простих людей? Чи в стабільності і зниженні цін та тарифів, чи в безкоштовному навчанні, лікуванні, соціальних послугах? Нічого цього не-ма-є! А що є? А ось що - у липні, як і кілька місяців до цього, уряд затримав виплату пенсій на 1-3 дні, зате ціни підвищуються на все і вся…
В лексиконі українців з’явилися нові слова: безробіття, безхатченко, «хазяїн», про які ветерани, проживши вік, і не чули. Знищене поняття «суспільно - корисна праця», тобто безоплатний трудовий внесок особи на користь громади не з примусу, як це буває на «добровільних» суботниках, а за громадянським покликанням і т. п.
Не оминули ці життєві буревії і наше прекрасне, квітуче козацьке село Гречане. Тільки активна позиція окремих його мешканців, для яких село не тільки земля для проживання, а мала Батьківщина, привела до створення торік первинної ветеранської організації на громадських засадах. До неї почали стікатися проблемні питання та ініціюватися перед повноважними владними органами для їхнього вирішення. Те, що раніше громада обговорювала поза кутками, тепер має офіційний характер, від чого владі ніяк відхреститися. А життєві виклики громаді Гречаного більш ніж серйозні. Порушені питання про утвердження патріотизму серед молоді та учнів, про культуру і санітарний стан, створення маршрутів до старовинних козацьких садиб, реставрацію меморіального комплексу воїнам – визволителям Другої Світової війни, вшанування інвалідів і вдів, учасників бойових дій та дітей війни.
Давно пора відновити тверде покриття шляху Петриківка - Шульгівка, розбите ваговозами будівельників-шляховиків. За нашим колективним зверненням до обласної влади на початку літа «картоплище» від Іванівки до Гречаного засипали шлаком. Але ж шлак є шлак, тепер їздимо, як по гребінцеві… Треба покласти асфальт, як було раніше. Досі наш ФАП схожий на кузню колишнього колгоспу 30-х років минулого століття. Його інвентар: кушетки, стільці, столи, тумбочки - це побитий шашелем непотріб, списаний Петриківською ЦРЛ ще в минулому столітті…А в сільську бібліотеку взагалі боязко заходити, бо стеля будь-якої миті може обвалитися прямо на голову читача… А нею ж користуються і діти! Якби не така засуха, то за бібліотечним фондом після гарного дощу батюшка давно вже б відспівав «за упокій». Взимку в приміщенні бібліотеки температура знижується до мінус восьми градусів. Ось такі в нас «умови для обслуговування» читачів.
Про сільський будинок культури, побудований свого часу ветеранами села, годі й говорити. Від його гарного вигляду залишились лише облізлі стіни з розшарпаними дверима та побитими вікнами, поламаними стільцями і музичними інструментами. Про ремонти названих установ громада говорить на всіх зустрічах. Хочу звернутися до владних структур Петриківського району і Дніпропетровської області, депутатів усіх рівнів, що поховалися після виборів, чекаючи нових, бо немає про що звітувати виборцям, з проханням і вимогою: не добивайте «до ручки» створене до вас тяжкою працею ветеранів села! Не ганьбіть себе і нас, сільських стареньких трударів козацького роду, разом з вами. Робіть хоч щось, а ми вам у тому допоможемо.

В’ячеслав ВИЛКО, голова Гречанівської  ветеранської організації.

ВІД РЕДАКЦІЇ: коли цей матеріал готувався до друку, стало відомо, що ремонт Гречанівського ФАПу таки розпочався. Сподіватимемося, що тверда позиція ветеранської організації Гречаного у відстоюванні прав жителів територіальної громади допоможе владі зрушити з місця й інші означені вище проблеми. Тим паче, що голова Дніпропетровської ОДА Олександр Вілкул при відкритті Південного обходу Дніпропетровська наприкінці минулого року запевнив, що «рік 2012 буде присвячений сільським дорогам». Вочевидь, розбита ваговозами об’їздної «дороги смерті» автодорога Петриківка - Шульгівка вже кілька років як потребує капітального ремонту. І в першу чергу належить до згаданих доріг. Як і десятки інших доріг в інших селах. З другого боку ветерани війни і праці Гречаного, як і всієї України, вже півтора року як примусово незаконно сплачують транспортний збір через введені акцизи на бензин. Тому вони мають подвійне право вимагати повернення цих коштів на потреби місцевих жителів.
Проблеми, порушені в статті В’ячеслава Вилка, виходять за рамки звичайних потреб сільської громади. Мова йде про відповідальність влади перед виборцями. Мова і про те, що лише громада, цей «великий чоловік», може акумулювати в собі цілу низку вимог до влади, місцевих і глобальних. Добре, що у давньому козацькому Гречаному це і зрозуміли, і роблять.
Підготував Григорій ДАВИДЕНКО.