В УСІ ЧАСИ українці відрізнялись гострим розумом і вмінням жартувати. Досить активно відгукнулись наші читачі на конкурс «Придумай підпис», оголошений в газеті «Сільські новини» 12 листопада ц.р.
Зокрема, оригінальні підписи до конкурсного фото надіслала Віра Сліпинчук із селища Лихівка П’ятихатського району:
«Прилітало НЛО у наше село,
Тарілочку у борг дало.
Не вистачає зарплати сім’ю годувати.
Тепер не їмо і не співаємо пісень,
Телик дивимось увесь день».

«От так фокус, от так клас!
Гроші на дах збирали,
А «тарілочку» придбали!
Тепер наша хата багата,
Пішла на неї вся зарплата.
Із села Іллінка Криничанського району написала нам Поліна Панасенко.
«Мені 13 грудня виповнюється 79 років, - пише вона у своєму листі. – Газету «Сільські новини» виписую з того часу, коли пішла на пенсію. А коли відкрила газету за 12 листопада, то побачила свою рідну хату, в якій я зростала і з якої пішла заміж.
У нашій хаті була німецька школа, а можливо, – розташовувався штаб. У дворі – німецька кухня. Нашого батька забрали на війну, а мама з нами, трьома дівчатами, не справлялась. Були тоді ми ще зовсім малими, ходили голі й босі між людьми, просили щось поїсти. Одного разу німці поголились, а пізніше – напилися. Ми набрались мужності і покрали у них все приладдя для гоління. А воно ж таке гарне було! Грались тими бритвами-помазками, аж поки не вловив нас німець. Хотів нас вже розстріляти, а ми тоді з переляку стали лизати йому чоботи. Змилувався він над нами та ще й дав по грудочці цукру.
А коли німці стали тікати з села, ми радісно сміялись…
Батько наш, на жаль, з фронту так і не повернувся. А на 12 рублів, які отримувала на дочок наша мама, прожити було нелегко. Війну, голод, холод все ми пережили і думали, що вже ніколи не будуть плакати українські матері за своїми синами.
Хочу, аби Путін схаменувся, аби не гинули наші діти та сини, аби не потерпали від голоду і холоду наші брати і сестри на Донбасі. Аби ніколи ніхто не знав слово «голод», коли доводилось їсти ховрахів, лободу, очерет, бур’яни.
Ми не хочемо путінської війни і прагнемо, як і всі ми, жити у мирі і злагоді, працювати, ростити дітей, радіти чистому небу, сонцю, першому врожаю.
А тепер і мій підпис до фото:
«А чого дивуватись?
У такій хаті я жила.
Ні снігу скидати,
Корову є чим годувати.
А водиця, як сльозинка,
І сонечко заглядає.
А бабуся в УТ- 2 поглядає,
Одним словом – відпочиває».
По-своєму побачила наше фото ветеран освіти Оксана Білецька:
«Хотіла вас розважити у цей складний час, але маємо те, що маємо», - написала вона у своєму листі до редакції і поставилаось такі підписи:
«Яка хата, такий тин, який батько – такий син».
«Клибока криниця, глибоко копана,
Стояла хата, як зачарована… уже більше 100 років».
Інвалід війни, фронтовик Анатолій Шкребко свої підписи відправив поштою з Підгородного, але до редакції його лист чомусь так і не дійшов. Тому ветеран, якому вже за 90 років був змушений особисто передати свого листа у редакцію.
«Поставив на хаті телетарілку
Та хотів би до неї ще гарненьку дівку».
«Поставив телетарілку, щоб розігнала тугу І послала старенькому якусь бабу другу».
Наш конкурс виявив і нові імена серед наших дотепних читачів.
«Хоч дровами я топлю,
А кіно таки люблю!
Умостив тарілку в стріху
І дивлюсь я всі потіхи:
І новини, і стриптиз,
«Світ навиворіт» дививсь,
І футбол, і Мастершеф,
І «Квартал»… та що казати.
Всі програми - просто клас.
Всім привіт, дід Опанас».
Такий підпис надіслала Тетяна Роговська із селища Кринички Дніпропетровської області. Вона і стала переможем конкурсу та отримає річну передплату на газету «Сільські новини».
Вітаємо Тетяну Пилипівну та зичимо їй нових творчих звершень і натхнення!