Поточний № 28 (1266)

20.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

ХЛІБ і КВІТИ - поняття гармонійні


07.09.2012

Співставляючи й аналізуючи стан справ у багатьох аграрних підрозділах, не важко зробити висновок, що, як правило, найкращі показники господарювання там, де осідло живуть місцеві лідери, які, окрім виробництва, опікуються й соціальними проблемами своїх односельців. Сергій Володимирович Андрухов народився і живе в Андріївні Покровського району. Він - десятий син в родині сільського тракториста. У місцевому колгоспі працював обліковцем, завідувачем фермою, був парторгом в колгоспі знатного хлібороба І. Копичая, двічі обирався головою Андріївської сільської ради. І де б не трудився, завжди його поважали за порядність і працелюбство. Тож під час славнозвісної реформи на землі односельці одностайно обрали його своїм ватажком, довіривши власні земельні та майнові частки.
Прилучив до свого ремесла й обох синів - Володимир ходить у заступниках, а Василь фермерує самостійно.
Визначальним фактором у роботі є те, що люди, отримуючи справно пристойну платню за користування своїми частками, довірили їх товариству в довгострокове користування. Тепер ТОВ «Земля» - одне з передових господарств на Покровщині, яке чітко дотримується прогресивних технологій із застосуванням найсучаснішої високопродуктивної техніки. Минулого року, скажімо, тут отримали урожайність пшениці майже по 60 центнерів з гектара, а соняшник сипнув ледь менше сорока на круг. Отак-то! Непогані врожаї і цього року, який відзначився аномальною спекою і посухою. Це допомагає господарству вирішувати багато соціальних питань села. Торік близько двох мільйонів гривень вкладено в оновлення і реконструкцію Братської школи і сучасного сільського стадіону. Окрім того, генеральний директор Андрухов щиросердно допомагає вирішувати й індивідуальні питання нужденним родинам.
Налагодивши на високому рівні сільськогосподарське ремесло, Сергій Володимирович взявся й за підвищення рівня культури виробництва, зокрема квітникарство на стаціонарній базі товариства.

ВСЯ вивільнена від польових робіт техніка вишикувана рівними рядами на точках машинно-тракторного парку. Більшість його території заасфальтована товстим шаром якісного асфальту або викладена декоративною плиткою, виготовленою тут же своїми майстрами. По боках тротуарів і доріжок, де тільки вільна земля – розмаїття квітів. Відразу за білим парканом механізований тік господарства, де також милують око кущі троянд, петуній, папоротників, чорнобривців, сальвій. По всьому периметру висаджені красуні-берізки і ялини. Чудовий дизайн і перед візитною карткою – в’їздом до центральної прохідної, що веде до токового господарства, складів і контори новоствореного сучасного аграрного комплексу. Новоствореного, бо контору колишнього колгоспу імені Леніна давним-давно віддали в користування сільській громаді. У новому офісі все компактно, нічого зайвого. В чепурній конторі всього-на-всього кілька кабінетів. Та й працюючих у товаристві менше п’ятдесяти чоловік, хоча вони успішно вправляються майже на п’яти тисячах гектарів землі. Останніми роками, щоправда, кількість працюючих зросла за рахунок будівельної бригади, яка споруджує склади й ангари для зберігання дорогої техніки - всі будівельники (!) місцеві.
– Але ж квіти самі по собі не ростуть, їх потрібно плекати. Та ще й у такий посушливий рік…
– Тож ми їх і доглядаємо, – говорять жіночки з ланки квітникарів. – Сіємо, прополюємо, поливаємо. Правда, основна наша робота на току, а це свого роду ніби захоплення. Колись, пам’ятаю, не все відразу виходило. Навчилися. Зараз стараємось відшукувати нові квіти, щоб квітники буяли в нас протягом усього літа й осені.
…Керівник товариства «Земля» Сергій Володимирович Андрухов в доброму гуморі розповідає про те, що колись його ідею створення квітникового обрамлення всього господарчого комплексу сприймали як дивацтво свого патрона. Тепер же самі захопилися улюбленою справою. Тож до квітникарства ставлення, як і до основної роботи.
– У нас так заведено, – розмірковує керівник. – Що все робимо по-серйозному. Звичайно, можна було б створити, як і скрізь, строгий виробничий вигляд того ж току, машинного двору. Але все це, повірте, сіро і казенно. А от те, що ми зробили і продовжуємо робити, піднімає настрій. І на роботу люди йдуть з радістю, і з роботи. До речі, наш приклад почали наслідувати й деякі інші господарства Покровщини. А ще багато хто з районного і обласного начальства приїжджав і приїжджає дивитися не тільки на нашу культуру виробництва, а й на саме виробництво. Для них – новинка, а для нас така краса вже звична справа.
– Кажуть, в основу основ ви й на виробництві ставите мінімальні затрати з максимальною віддачею…
– По-моєму, так повинні працювати сьогодні всі керівники. Інакше просто важко буде виживати. Ще кілька років тому, усвідомивши цю аксіому, ми пішли по шляху придбання найсучаснішої високопродуктивної техніки. Зараз у віддаленому куточку машинного двору стоїть (хоч вся й на ходу) старенька техніка як експонат. Їй на зміну ми щорік купували все нові й нові трактори, комбайни, сучасний ґрунтообробний імпортний реманент. «Реманентом», правда, називати американську сівалку чи культиватор вартістю кілька сот тисяч гривень аж язик не повертається. Це – високопродуктивні і якісні машини. Саме завдяки їм і старанням наших рядових аграріїв, які сміло осідлали цю техніку, ми в надто посушливій степовій зоні отримуємо непогані врожаї. Цього року, на жаль, через суворі кліматичні умови урожай зернових видався не на славу. Навіть на парових площах пшениця дала менше тридцяти центнерів з гектара. А загалом урожайність зернових по господарству становить двадцять центнерів на круг (загальний клин пшениць понад дві з половиною тисячі гектарів). Озимий ячмінь і рапс взагалі пропали. Однак завдяки впровадженню малозатратних технологій нинішній рік, сподіваюсь, буде не зі збитками. На жнивах обходились тільки трьома високопродуктивними імпортними комбайнами типу Лексіон. Справжньою паличкою-виручалочкою під час догляду за посівами став самохідний широкозахватний оприскувач типу Claas. Не стало проблем з тракторним парком, коли на зміну стареньким закупили трактори фірми Fendt, яким личить працювати з оборотними плугами, високопродуктивними культиваторами і сівалками. До речі, ґрунтообробний агрегат Vaderstad відразу виконує аж шість операцій... Багато зробили і роблять по вдосконаленню техніки наші раціоналізатори, аби економити кошти на придбання ще новішої й новішої імпортної техніки, на яку ми робили й робитимемо основну ставку. (Тільки за останні три роки техніки куплено на тридцять мільйонів гривень). Хоч купити зараз щось нове, ой як непросто.
– Знаю, ви вже відвезли зерно в так званий обласний страховий фонд. Засипали пшеничку в склади. Через недорід економіка товариства не постраждає?
– Багато хто із сусідів пересіяв пшеничку. Ми ж ризикнули залишити, надіючись на дощі. Та й добряче підживили посіви весною. В результаті отримали в середньому на круг по двадцять центнерів високоякісної пшениці. З реалізацією не поспішаємо. Сподіваємось на прийнятну цінову політику в державі.
З нашими партнерами-пайовиками ми уклали довгострокові договори на п’ятнадцять (!) років. З усіма вчасно розраховуємось. Як правило, люди беруть натурою свою частку за користування землею: п’ятсот кілограмів зерна за гектар паю, плюс цукор, соняшник, послуги за оранку тощо. Причому розрахувалися з пайовиками ще в серпні. До речі, за зерном ніхто не йде до току – орендодавці лиш повідомляють, коли й куди доставити старанно очищене зерно. І хоч нинішні жнива видалися для нас не дуже втішними, люди цього не відчули. Та і в нас не буде особливих проблем, адже весь цикл сільськогосподарських робіт ми намагаємось організовувати за мінімальними затратами, а це, звісна річ, позначається на кінцевому результаті. По-іншому сьогодні трудитися на землі немає сенсу. А ще нам настрою й оптимізму додають квіти, якими засаджено й засіяно всі вільні місця на машинно-тракторному дворі, біля прохідної, поміж складами – всього в загальному обліку більше гектара. І всі вони старанно доглянуті, тішать око від весни до осені, створюючи всім гарний настрій.
…Чомусь спали на думку слова зі старої пісні «Без вітру не родить жито, без вітру вода не тече…». А тут вже протягом п’яти останніх років не можуть жити без квітів. Без них якось сумно і черство було б на душі. І цей квітниковий «вірус» схоже надовго полонив не тільки ТОВ «Земля», а й багатьох односельців. Доказ тому - розмаїття квітів на центральній площі села Андріївни, на вулицях і в дворах селян-хліборобів. А в оточенні краси й жити хочеться красиво.

Олександр СВЯТИНА. Фото автора.
Покровський район, Дніпропетровська область.

Фото. Ланка квітникарів-господарок.
Генеральний директор ТОВ «Земля» С. Андрухов.
Розмаїття квітів на машинному дворі.