Поточний № 18 (1256)

20.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Хліб вирощувати - справа державна!


21.02.2013

Заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації Вадим Нестеренко про виробництво зерна, розпаювання земель, соціальний розвиток сіл та найближчі перспективи аграрного сектора регіону.

Вадим Нестеренко, випускник Дніпропетровського агроуніверситету, розпочав свою трудову біографію у 1992 році з посади інженера, потім головного інженера КСП ім. Горького. Був заступником генерального директора з виробництва РПО «Агротехсервіс», головою правління ВАТ «Агротехсервіс» у Новомосковську. Далі очолював сільгоспкооператив «Приорілля» Новомосковського району, був головою правління ВАТ «Перещепинський елеватор», першим заступником директора ТОВ «Агрофірма «Орільська», заступником голови обласної ради по виконавчому апарату – начальником відділу соціально-економічного розвитку сільського господарства Дніпропетровської обласної ради. З січня цього року - заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації.

- Вадиме Григоровичу, після посушливого і неврожайного минулого року, який для багатьох сільгоспвиробників став збитковим і нерадісним, чи не пропала у хліборобів жага до своєї такої всім потрібної праці?
- Ви правильно підмітили, що хліборобська праця всім потрібна. А ще наші батьки і діди говорили, що хліб - усьому голова. Дійсно, минулорічні погодні умови, пов’язані у першу чергу з глобальним потеплінням та наслідками цього кліматичного процесу, час від часу повторюються. Недарма ж агрономи кажуть, що наша територія з унікальними ґрунтами та ще унікальнішими людьми належить до зони ризикованого землеробства. А відтак десь у глибині душі розуміють, що час від часу небесна канцелярія приносить на землю ось такі не зовсім приємні сюрпризи. Дійсно, аграрії зазнали значних збитків. Однак життя продовжується. І кожен селянин розуміє, що хліб вирощувати – справа державна. Зернова група займає у нас близько 60 відсотків посівних площ. Сьогодні сільгоспвиробники усвідомили, що жодна культура не дасть прибутків без застосування новітніх наукових розробок та сучасних світових технологій. Тож у Дніпропетровському агроуніверситеті ми і проводимо конференцію, присвячену виробництву зерна, яка має стати містком між наукою і практикою та сприяти підвищеннюпродуктивності рослинницької галузі.
- Останнім часом така масштабна конференція вже стала візитівкою аграрної Дніпропетровщини. Напевно, наш регіон задає певну тональність на зерновому ринку України?
- Безсумнівно. Ми бачимо, що найбільший валовий збір отримують південні області. Але зважте і на те, що навіть у минулому неврожайному році Дніпропетровщина зібрала півтора мільйони тонн зерна. Сільгоспвиробники надають перевагу озимій пшениці, ячменю та зерновій кукурудзі. Отриманий врожай та залишки зерна минулого періоду дали змогу не лише в повній мірі забезпечити продовольчим, фуражним зерном та насіннєвим матеріалом, а й створити регіональний запас, аби стримати ціни на хліб та борошно.
Зернова ж конференція, яка вже дійсно стала традиційною, в одній залі збирає широку аудиторію – від практиків виробництва до науковців, вчених України та Росії, керівників структурних підрозділів, від злагодженої роботи яких теж залежить не лише кількість вирощеної продукції, але і її якість та конкурентоспроможність на зерновому ринку України близького та далекого зарубіжжя.
Конференція також є поштовхом для подальшого розвитку зернового ринку Дніпропетровщини. І дуже важливо, що вона проходить за участю губернатора Дмитра Колєснікова, який переконаний, що поряд з промисловою міццю наш регіон має передові позиції в багатьох напрямках агровиробництва. Паралельно із висвітленням технологічних проблем вирощування зернових, в т.ч. пшениці та кукурудзи, будуть розглянуті селекційні досягнення наших науковців. Після основної, пленарної частини, робота продовжиться в секціях, де мова йтиме про технологічні питання, особливості обслуговування та ремонту імпортної техніки, яка вже відпрацювала на полях певний ресурс. І ще досить важлива деталь. Оскільки фінансове становище господарств за підсумками минулого року не зовсім стабільне і потребує певної допомоги, ми спеціально запросили на цей захід представників торгівельних фірм, які можуть запропонувати сільгоспвиробникам придбання засобів захисту рослин, техніки та обладнання з відстрочкою платежу. До речі, напрацювання цієї конференції будуть розглянуті на колегії облдержадміністрації, яка пройде 28 лютого і буде присвячена підсумкам роботи агропромислового комплексу області за 2012 рік і завданням на рік нинішній.
- Якщо говорити про економічну доцільність, то чи не вийде так, що через деякий час прихильники пшениці, ячменю та кукурудзи стануть вирощувати фінансово вигідні технічні культури на зразок соняшника та ріпаку?
- Якщо людина, яка займається сільським господарством, хоч трохи обізнана технологічними вимогами рослинництва, вона має розуміти, що сіяти соняшник по соняшнику впродовж кількох років поспіль - не є правильним рішенням. Адже при належному дотриманні технології та ж пшениця та кукурудза можуть бути досить рентабельними й економічно вигідними.
Зі свого боку ми намагатимемось (наскільки це дозволяє законодавча база) контролювати обсяги посівів технічних культур і раціональне використання земель. Для нас важливо, щоб і через 10, і через 50 років наші унікальні чорноземи ще рясніли щедрими врожаями.
- Зараз в аграріїв є можливість обирати сорти озимої пшениці, які б давали найвищу віддачу. Яка тенденція на Дніпропетровщині?
- Оскільки протяжність області з півночі на південь - 130 км, із заходу на схід - 300 км, південні райони надають перевагу одеській селекції, північні, східні – краснодарським сортам. Хоча тут ідеального рецепту назвати не можна. Оскільки всі ці моменти перевіряються часом.
- Віднедавна замість управління агрополітики утворений департамент агропромислового комплексу та розвитку сільських територій. Чи не буде це черговою зміною вивіски?
- Триває адмінреформа, яка має на меті оптимізувати органи виконавчої влади і зробити їхню роботу більш дієвою. І якщо раніше управління агрополітики займалось лише виробництвом, то тепер, як бачите, ще й розвитком сільських територій. І якщо говорити, що тепер цей новоутворений департамент буде облаштовувати сільські дороги та амбулаторії, – це не зовсім правильно. Це надто важлива справа, і вирішувати її слід на державному рівні за умови відповідного фінансування. І ми до цього, я переконаний, прийдемо. Адже у селах повинні бути нормальні дороги, житло зі зручностями, школи, садочки. Тоді випускники наших аграрних вишів не будуть залишатись у містах, а їхатимуть в українські села, створюватимуть сім’ї, народжуватимуть дітей. Це надто важливий соціальний аспект, який треба вирішувати найближчим часом.
Поки ж що департамент АПК та розвитку сільських територій опікується важливим проектом з розвитку молочних кооперативів, що полягає у забезпеченні робочими місцями сільських жителів. І завдання тут полягає у тому, аби сільська людина навіть у віддаленому районі Дніпропетровщини змогла отримати не лише більше прибутку від своєї нелегкої роботи, а й мала цивілізовані умови праці. Сільгоспкооперативи молочного напрямку вже працюють в Апостолівському та Покровському районах. Зокрема, на Покровщині у 2012 році введено у дію першу чергу демонстраційно-кооперативної ферми на 60 голів. Другу чергу на 60 голів буде введено в першому півріччі цього року. І ця робота активно продовжуватиметься і далі.
- Яким чином сьогодні можна забезпечити людей роботою не лише у тваринництві, а й в інших галузях?
- Наведу такий приклад: два ідентичних господарства, які мають в оренді однакову кількість гектарів землі. Але в одному, яке займається скотарством, працює 2000 селян. В іншому підприємстві, яке сконцентроване лише на рослинництві, трудиться всього 200 чоловік, тобто удесятеро менше. Питання: яке з них є більш конкурентоспроможним? І як наслідок, яке має більші можливості виплачувати вищу зарплату і більші кошти своїм пайовикам за оренду землі? Отже, йому не потрібна така велика кількість людей, як у сусіда. А відтак, забезпечення робочими місцями на сьогодні дійсно є проблемою.
- До речі, як Ви оцінюєте реформування аграрного сектора економіки, проведене ще на початку 2000-го року? До редакції «Сільських новин» звернувся пенсіонер Анатолій Домарацький із села Новолозуватка Синельниківського району, який повідомив, що ще три роки тому його договір забрали орендарі землі нібито на затвердження і з тих пір ні договору, ні оплати за пай він не бачить.
- Такий випадок не є типовим, оскільки орендарі намагаються вчасно розплачуватись із своїми пайовиками. Адже там теж своя конкуренція. У випадку, наведеному вами, варто більш детально вивчити усі документи, що є в наявності у власника земельного паю.
Стосовно ж самої земельної реформи, то початок був на 100 відсотків своєчасний, а це розпаювання сільськогосподарської землі з видачею сертифікатів на право володіння та введення в дію фіксованого податку, що концентрував в собі усі наявні податки, але надалі, напевно, були допущені принципові помилки. Не варто було виділяти землю в натурі та видавати державні акти. Оскільки це призводить до розпаду крупнотоварного виробництва. Тому, якщо буде зважене рішення і політична воля, ми від державних актів повернемось до права на земельний пай. Це не лише не позбавить селянина землі, а навпаки, в разі відміни мораторію дозволить при бажанні ту землю продати за вигіднішою ціною. І якщо таких продавців набереться якийсь десяток, то ціна на неї тільки зросте, оскільки продаватись буде не окремими шматочками, а цілісним масивом, який визначить сільська рада.
Для прикладу хочу навести досвід наших північних сусідів з Білгородської області. У них земля теж була вся розпайована, але без виділення в натурі. Далі там запрацювала схема, коли за кошти місцевого бюджету поступово стали викупляти у людей земельні паї. На сьогодні 70 відсотків земель - у комунальній власності. Подальша схема така: місцева громада здає в оренду землю, що перебуває у комунальній власності, претенденту, який запропонував кращі умови. Земля надається в оренду на 49 років. Ось тепер сільгоспвиробник розуміє, що у нього є тривалий час для вкладання відповідних коштів в обробіток, догляд землі, до якої він вже ставиться як до своєї. Бюджет, до речі, постійно наповнюється коштами за рахунок орендної плати.
- Деякі керівники агроформувань скаржаться, що ціни на пшеницю «скачуть» то вгору, то вниз в залежності від того, наскільки врожайним видався рік. Як забезпечити прогнозовану ціну на зернову групу, на Ваш погляд?
- Хочемо ми того чи не хочемо, але у цьому випадку працюють закони ринку. Інша справа, що у розвинених країнах Заходу аграрії такі коливання менше відчувають, оскільки там існує чітке планування, від якого ми у свій час відмовились. Наприклад, у країнах Євросоюзу фермер не може нарощувати поголів’я до нескінченності або ж видавати на-гора надмірну кількість молока. У нього спланований рівень виробництва, від якого він не може відхилитись.
У нас теж, аби отримати очікувану рентабельність і відійти від цінових коливань, варто планувати рівень виробництва, який би відповідав рівню споживання. А це не що інше, як планова економіка, але в нових ринкових умовах.
- У свій час Ви працювали керівником сільгосппідприємства, знаєте проблеми сільського господарства не лише з підручників, а й з виробничого досвіду. Наскільки це Вам допомагає сьогодні у спілкуванні з керівниками крупних агрохолдингів та невеликих фермерських господарств?
- Я розмовляю з керівниками та власниками однією мовою і розумію проблеми того чи іншого агроформування без зайвих уточнень і перевірок. Інша справа, що нині, в умовах ринкової економіки, вплив обласної та районної виконавчої влади на керівників тих чи інших формувань повинен бути мінімальний. І працюємо ми більше над тактичними питаннями, які б дозволили підняти рівень і якість аграрного виробництва та поліпшити життя людей, які працюють на селі і створюють достаток нашої незалежної держави.

Інтерв’ю провів Олексій ГУДЕНКО.