Поточний № 15 (1202)

24.04.2018

Хліборобська естафета - це шлях через терни


27.07.2016

Коли нинішніми жнивами високопродуктивний степовий велет-комбайн New Holland заходив у першу загінку пшеничного лану, дочка знатного аграрія Романа Бойка Тетяна на мить замислилась: «Тебе, тату, вже третій рік немає з нами… Ти побоювався, що створений тобою бізнес може розвалитися. А ми, татусю, не здалися. Перенесли біль тяжкої втрати. І, Ти тепер з неба бачиш, продовжуємо твою справу»… Витерла зі щоки сльозу і знову до справ, яких вистачає у молодих аграріїв - подружжя Тетяни і її чоловіка Миколи Левенця та ще однієї дочки покійного Наталії.

НЕ ПРОСТО давався бізнес, починаючи з самого початку заснування господарства. А це було в складні дев’яності минулого століття. Тоді керуючий сільгосптехнікою Роман Бойко був прямо таки в розпачі. Колишні партнери колгоспи банкрутіли, а їхні борги лишалися неоплаченими. Що робити? Як діяти? Дехто радив повністю відмовитися від ремонтів техніки і взяти прямий курс на обробіток землі. Однак тоді змінився б статут колишнього підприємства, чого не хотілося робити його керівникові. І таки не відмовився від послуг аграріям. Продовжував ремонтувати у майстернях трактори й автомобілі. Причому (варто зазначити) тут найдовше на Придніпров’ї трималась на так званому плаву колишня сільгосптехніка. Ще паралельно створили діагностичний центр. Однак масових замовлень, звичайно, бракувало. Тож довелось таки взяти за борги землю в колгоспах «Комуніст» і «Перемога». Слава Богу, деяка техніка на той час була своя. Це трактори, комбайни, інший сільгоспреманент. Уклали з людьми довготривалі угоди. Почали вести різнопланове господарство. Зокрема, вирощували на кількох тисячах гектарів пшеницю, соняшник, кукурудзу, ячмінь. Окрім ремонтів, це й зараз практикують, здавали в оренду добротні приміщення, займалися рибним господарством. Навіть створили найпопулярніше в Синельниковому кафе, яким завідує майстер своєї справи Лідія Швацька.

­­ І ще про одну деталь. Надприбутків у створеного підприємства «Агротехсервіс» ніколи не було, хоча й задніх у бізнесі не пасли. Проте Роман Бойко, будучи досить порядною людиною, ніколи не відмовляв тим, хто звертався за допомогою. По-іншому він просто не міг жити. Таким і досі пам’ятають його не тільки партнери, друзі, а й прості люди.

Не побоюсь сказати, що такі цінні риси характеру успадкували від батька його доньки Тетяна й Наталка. Вони сьогодні сприяють у вирішенні багатьох соціальних питань на території Дібрівської сільської ради, де орендують в селян земельні паї. А це й ремонт доріг (підсипка щебенем), і проведення святкових заходів, і допомога геронтологічному відділенню, і оздоровлення дітей в літньому таборі відпочинку «Дніпро» на Азовському морі. Йдуть назустріч пайовикам при необхідності дострокових виплат за користування земельними частками. Щодо орендної плати, то за п’ять гектарів виплачують щороку понад сім тисяч гривень, не рахуючи оранки городів, завезення соломи та допомоги на обрядові заходи.

­- Звичайно, основою основ усього цього є виробництво, - говорить Тетяна Романівна. - Зараз ми обробляємо 900 гектарів земель. Майже половину засіяли соняшником в силу різних обставин. Більше 300 гектарів зайнято під пшеницею. Вона вродила в межах 40 центнерів з гектара. Хороший намолот, майже по 30 центнерів, дав нам рапс. Вперше спробували на поливі вирощувати картоплю для виробництва чіпсів. До речі, зрошувати можемо на площу 100 гектарів. Окрім того, близько 350 голів овець пасуться на придніпровських луках. Зараз для них заготовляємо сіно на зиму. Маємо також в оренді великий ставок площею 65 гектарів, який щедро зарибили минулого і нинішнього років. Від усього цього плануємо отримати на менше двох мільйонів гривень прибутку. Хоча… курчат по осені рахують.

Маємо хорошу матеріально-технічну базу. Стару техніку поступово міняємо на нову. Цього року купили два трактори, культиватор, замовили потужний голландський трактор. І все це ми робимо невеличким колективом – нас всього п’ятнадцять кадрових працюючих. Це ветерани господарства - головний бухгалтер Любов Михайлівна Журава, головний інженер Михайло Павлович Рачиба, працівники бухгалтерії Ірина Абрамівна Трусько, Людмила Іванівна Стрельченко, висококласні майстри з ремонту техніки Анатолій Леонідович Боярчук, Володимир Іванович Опалюк, механізатори Анатолій Миколайович Скуповський, Іван Олексійович Чумак, Олексій Володимирович Ковтун, Олексій Володимирович Осипчук та інші.

- Ви депутат райради від Дібрівського. Місцеві проблеми теж вас торкаються…

- Їх багато. І в першу чергу це незадовільний стан доріг. Зараз на цій проблемі розігрується карта створення єдиної громади із сусіднім далеким селом Любимівкою. Комусь, може, це й вигідно. Але моя точка зору – не варто ламати усталених норм, в тому числі й географічного поділу. Краще добротніше робити всім свою справу на своєму місці, а не придумувати, чи вигадувати дивні реформи. Що ж до селян з віддаленої глибинки, то ми, як можемо, допомагаємо і будемо їм допомагати у вирішенні соціальних проблем.

Олександр СВЯТИНА, журналіст. Синельниківський район, Дніпропетровська область.