За рекомендаціями ВООЗ і вітчизняними нормами фізіологічних потреб населення в основних харчових речовинах та енергії, цукор повинен становити не більше 10% добової калорійності.
Цукор - це лише цукроза і для організму має лише енергетичну цінність. Повністю відмовитися від нього не вдасться, мабуть, нікому і ніколи (все одно ми його вживатимемо як «невидимий цукор» з продуктами, які купуємо).
А ось «видиму» частину цукру слід замінити на мед. Доведено, що натуральний бджолиний мед - це не лише цінний харчовий продукт, що має дієтичні властивості, а й природний лікарський засіб. Фізіологічну активність у меді можуть проявляти сполуки рослинного походження або речовини, які добавляють у мед бджоли, а також ті, які з`являються в ньому під час дозрівання та збереження.
Мед являє собою суміш легкозасвоюваних вуглеводів і біологічно цінних речовин, котрі забезпечують живлення клітин під час споживання меду або під час місцевого його застосування (на рани, шкіру, слизові оболонки тощо). Цілюща дія меду на процеси травлення відзначалася завжди, і як дієтичний продукт мед залишився і в народній медицині, і в арсеналі сучасної медицини.
Дієтичні властивості меду зумовлені з особливостями його хімічного складу: переважають моноцукри, які є легкодоступним субстратом для клітин, високий вміст фруктози, наявність біологічно активних речовин. Складові меду: фруктоза - 38-44%, глюкоза - 31-36% і вода - 17-21%), енергетична цінність 3150-3350 ккал, що дещо нижче від енергетичної цінності цукру (цукрози) - 4000 ккал. Але він солодший, ніж буряковий цукор за рахунок фруктози, яка в 1,7 разу солодша від цукрози (основного компонента цукру). І тому мед дуже швидко спричинює відчуття насичення, а надлишок меду спричинює нудоту. Тому, незважаючи на переважно вуглеводний склад, мед часто рекомендують застосувати у складі дієт і раціонів, які забезпечують зменшення маси тіла, для зниження апетиту і відчуття голоду. Глюкоза, фруктоза, інші моноцукри, які становлять 70% маси меду, безпосередньо всмоктуються в травному тракті, починаючи з ротової порожнини, оскільки не потребують попередньої обробки травними соками. Це також є однією з причин швидкого насичення у разі вживання меду. До складу меду входять натрій, калій, магній, залізо, хлор, фосфор, сірка, йод... Викликає зацікавленість і має значення те, що кількість деяких мінеральних солей у складі меду майже така сама, як у сироватці крові людини (!). Є в меді і біологічно активні низькомолекулярні інгредієнти (вітаміни, амінокислоти тощо). І хоча їх небагато, але вони мають величезне значення, оскільки поєднані з іншими досить важливими для організму речовинами. У разі вживання вони сприяють нормалізації функцій травного тракту, швидко всмоктуються, забезпечують життєво важливі органи і тканини цінними енергетичними і пластичними сполуками. Є в меді і стимулятори, які підвищують життєдіяльність організму, ферменти, макро- і мікроелементи, перекис водню, рослинні антибіотики, лізоцим, ацетилхолін тощо.
На відміну від синтетичного (так, так, саме синтетичного) рафінованого цукру мед - натуральний продукт і має такі переваги:
- не подразнює слизову оболонку травного тракту;
- легко й швидко засвоюється організмом;
- швидко вивільнює (віддає) необхідну енергію і відновлює силу в тих, хто багато її втрачає;
- легше за всі інші цукри пропускається через нирки;
- чинить природну, злегка послаблюючу дію, а також заспокійливо (седативно) впливає на організм.
Декілька рецептів зі старих лікарських порадників, які витримали випробування часом і цілком достатньо можуть бути пояснені з позицій сучасної науки.
1. У разі задишки вживають по чайній ложці меду через 2-3 години.
2. Мед із сіллю втирають при застуді. Це спричинює рясний піт.
3. У Польщі мед прикладають до відморожених місць.
4. У Німеччині мед з коров`ячим маслом, жиром і яєчним жовтком вживають від кашлю і задишки.
5. Медові коржики (борошно і мед брати в пропорції 1:1) - це загальновідомий очищувальний і руйнівний засіб від чиряків і наривів (прикладати до хворого місця на ніч).
6. Мед - чи не найкращий із відомих зовнішніх засобів, які запобігають пролежням.
7. Насичений медом шматок вовняної тканини використовують для чищення зубів у разі неприємного запаху з рота.
8. Сирий сік моркви з медом використовують від «затвердіння» грудей у матерів-годувальниць.
9. Настій м`яти з медом використовують як теплий напій від грудної жаби (стенокардії).
10. Узвар з малини та мед - від лихоманки.
11. Шавлію з медом використовували від пліснявки (рос. - молочницы).

Підготував Євген ЛИСЕНКО.