28 липня з нагоди Дня хрещення Русі і 1000-ліття успіння Великого князя Київського Володимира
в Олександрополі, що на Дніпропетровщині, Володимир Карпенко облаштував і передав
просторий власний будинок під православний храм.

Володимир Великий – один із трьох синів Святослава - увійшов в історію як хреститель Київської Русі. Хоча до нього християнство вже пустило глибоке коріння у Києві. Цікаво, що київський князь Аскольд, здійснивши похід на Візантію у 860 р., повернувся християнином. Бабуся князя Володимира княгиня Ольга прийняла християнство ще у 957 р. Можна припустити, що чимало християн було і в оточенні Святослава. За нього влада офіційно не підтримувала християнство, але й не переслідувала православних. На час правління князя Володимира завершилося формування державності. Адміністративна реформа, проведена Володимиром, зміцнила Київську Русь. Але Володимир розумів, що потрібна нова віра, яка могла б об’єднати різноплемінну Київську державу, підняти авторитет князівської влади. І такою вірою стало християнство як релігія, загальноприйнята в Європі, яка ще більше зблизила давньоукраїнську державу з європейськими країнами, підняла їхні стосунки на новий рівень.
На знімку: настоятель Петропавлівського храму протоієрей Олексій нагородив Володимира Карпенка, директора ТОВ «Агрофірма «Авангард», відзнакою і Грамотою Митрополита Київського і всієї України Онуфрія за старанні труди на славу святої церкви.

Після прийняття хрещення, як оповідають літописні джерела, суттєво змінюються на краще характер і світоглядно-життєва позиція самого Володимира - повелителя країни давніх русичів. Він стає глибоко набожною людиною й, відповідно, більш м’яким та доволі лагідним і привітним, добрим та справедливим. Приміром, на все життя закарбувавши у свідомості такі слова Ісуса, що “блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть” (Мф.5:7), щедро роздає милостиню, щиро піклується про підданих, особливо простолюд, а надто про вбогих, хворих і немічних, яких повсякчас благословляв їжею та одягом. Постійно дбає про розвиток освіти і культури, скасовує кару смерті як засіб відплати злочинцям і т. п. Саме від часів князя Володимира починають на наших землях споруджувати православні церкви і храми, де звучало слово Боже.
Сьогодні ми знову повертаємось до своєї історії, до своїх православних криниць, звідки пили спраглими устами наші пращурі віру у Бога, шукали його підтримку, питали його поради. За роки української незалежності багато соборів, церков і храмів засяяли оновленими куполами у наших містах і селах. Українці, які споконвіку були глибоко віруючою нацією, повертаються до Бога, вони сьогодні, як ніколи, потребують віри Божої у справедливість, у мир, у спасіння.
Тому відкриття ще одного храму на честь рівноапостольного князя Володимира у селі Олександрополі Петропавлівського району на Дніпропетровщині стало справжнім святом для парафіян не тільки Олександрополя, а й сусідніх сіл.
- Ми приїхали з Брагинівки, – розповідає миловидна жіночка Марія Лубенська, колишня доярка із 40-річним стажем, яка працювала 5 років завфермою місцевого колгоспу «Комуніст». - Спасибі Карпенку Володимиру Івановичу, це він свій будинок передав під храм. Такий він добрий душею, для людей дуже дбає, всім допомагає, підеш до нього зі своєю бідою, ніколи не відмовить, хоч ми і не його пайовики. Моя невісточка до нього зверталась. Спасибі. Допоміг. Хай Бог дає йому здоров’я, його дітям, онукам на довгі роки.
У настоятеля нового храму ієрея Валентина Богомола питаємо, чи часто жертвують віряни свої оселі під церкви чи храми.
- Ні, це велика рідкість. Володимир Іванович свій дім повністю переобладнав під храм, тут є все, навіть трапезна, придбав у Києві купель для хрещення, оздобив іконами іконостас і сьогодні, в цей великий день 1000-ліття успіння князя Володимира, передав цей храм громаді.
Як виявилося, ієрей Валентин – людина тут не випадкова. Він розповів, як власне, сам прийшов до Бога:
- У нас з дружиною довго не було дітей. Їздили навіть до Криворізького центру на обстеження, там сказали, що дітей у вас взагалі ніколи не буде. Тоді мама порадила мені: «Піди до церкви, помолись, синку, покайся». Спершу нехтував маминими порадами. Потім подумав і прийшов до храму, покаявся. Тепер у мене 4 своїх дітей – Ангеліна, Ілля і двійнята Артемій і Єлисавета. Виховуємо з матушкою ще й шестеро прийомних. Це диво сталося завдяки Богу нашому. Я в цьому певен.
Зовсім поряд з новим храмом стоїть закритим дитсадок. Не чути тут дитячих голосів, порожньо і тихо. Хоч штори на вікнах ще лишились, нагадуючи про колишній затишок дитячої домівки.
- У селі всього семеро дошкільнят, - з досадою говорить Володимир Карпенко,- тож створили при сільській школі НВК, і потреби в садочку не стало. Хоча скільки АФ «Авангард» допомагала цьому дитячому закладу, скільки тут всього зроблено.
Хочеться вірити, що новий храм з його настоятелем Валентином, освятить це місце і будуть народжуватись в Олександрополі гарні і щасливі дітки, яких знову радо прийме у своє лоно цей дитячий садочок.
- Віра і церква наша багато зцілила людей від алкоголізму, від хвороб. Я це знаю, і тому не раз давав автобус, і наші їздили до Почаївської лаври, до Святогорського монастиря, - розповідає Володимир Іванович. – І взагалі церква поганому не навчить. Тому щоб за безцінь не продавати, вирішив віддати свій дім під храм. Хай буде для людей. Восени планую тут висадити ще й парк. Люди повинні відчувати себе людьми, - щиро переконаний Володимир Карпенко.
Уже 22 роки минуло, як він прийшов в це село, щоб очолити агрофірму «Авангард». Сам родом із сусіднього села Брагинівки, з Похвальною грамотою закінчив 8 класів місцевої школи, з червоним дипломом Дніпропетровський будівельний технікум, пізніше заочно отримав економічний фах у Дніпропетровському державному аграрному університеті. Впродовж всіх цих років намагався бути в авангарді передових господарств Петропавлівщини, щороку збираючи достойні урожаї зернових. Торік 49 ц/га дала озима, цього року погода добре позбиткувалась над посівами, і це суттєво знизило врожайність. Тому поряд з рослинництвом, яке надто залежить від погодних умов, в «Авангарді» відроджують і тваринницьку галузь. Торік на місці старої фермі споруджено новий корпус на 50 свиноматок. Відтепер люди можуть тут виписати собі для відгодівлі поросятко. А на свята в селі ріжуть кабана і частують громаду смачними стравами з екологічно чистого м’яса власної свиноферми, як це було і на відкритті храму князя Володимира, де всіх прихожан після служби і хресного ходу пригостили смачним обідом.
Але схоже, що Володимир Іванович на досягнутому зупинятись не збирається. Цьогорік, наприклад, здав у виробництво новий пташник на 5 тисяч курей-несучок. Є в «Авангарді» і власне виробництво бройлерів, перепелів. І за що б не брався Володимир Карпенко, йому все вдається, бо робить він все не лише для прибутку господарства, але й для людей, які живуть і трудяться поруч.
Відомо, як важко у селі зараз знайти роботу, тож для вирішення цієї проблеми створили в «Авангарді» під керівництвом Миколи Криворучка власну будівельну бригаду, яка не тільки виконує різноманітні будівельні роботи, а й стежить за станом доріг, викошує бур’яни тощо. Загалом у господарстві працює 75 чоловік.
З великим трепетом і гордістю розповідав Володимир Іванович і про культурне життя Олександрополя. Як відомо, всюди по селах клуби давно стоять порожніми і доживають свого віку, поволі руйнуючись. Олександропільському клубу цьогоріч виповнюються 50 років, як і його завідуючій – Ларисі Матвєєвій. Взимку тут збирається все село, щоб відсвяткувати разом Новий рік, навесні - 8 Березня. Надзвичайно талановита Лариса Матвєєва гуртує навколо себе таких же талановитих, як Сергій Комаров, котрий вдало перевтілюється зі звичайного тракториста у популярного співака Стаса Михайлова, сама Лариса геніально виконує репертуар своєї землячки Софії Ротару, репертуар і голос Алсу відтворює Хорошева Ольга.
- Раніше на свята запрошували відомих артистів з Києва і Москви. Тепер зрозумів, що треба підтримувати свої таланти, - зауважує Володимир Карпенко.

А святкувати тут люблять. І на обжинки 31 липня знову зійшлося все село. Тут давно стало традицією розігрувати в лотерею різноманітні призи – хлібопічки, мотокоси, а суперприз – бензопила.
Впродовж багатьох років активно підтримує Володимир Карпенко і його «Авангард» розвиток сільського футболу. Сам затятий футболіст і вболівальник, надає суттєву матеріальну підтримку команді «Едельвейс» із рідного села Брагинівки. Придбав для неї якісну форму, м’ячі. Серед 9 команд Петропавлівського району «Едельвейс» наразі посідає 2 місце. А кабінет В. Карпенка уставлений кубками переможців.
Уже сім скликань поспіль довіряють люди Володимиру Івановичу посаду депутата районної ради. Як досвідчений депутат, керівник одного з найбільших в районі агроформувань, Володимир Іванович всіляко підтримує децентралізацію. І бачить її не в укрупненні територіальних громад, а у зміні правил фінансування, які полягали б в тому, щоб податки, сплачені підприємствами до сільських бюджетів, залишались для розвитку села. Приміром, торік АФ «Авангард» сплатила до місцевого бюджету 1,6 млн. грн. Але, як і зазвичай, всі гроші пішли нагору, а сільська рада не мала коштів навіть на зарплату, не кажучи про ремонт чи інші потреби.
Добре, що в селі є справжні господарі, які встають о 4 ранку, об’їжджають і поля, і вулиці, які постійно з любов’ю дбають про землю і людей, їхню духовність і долю. І мріють про неньку Україну, заможну і незалежну, з високими урожаями і глибокими духовними коренями, блискучими спортивними здобутками і обов’язково в мирі, злагоді, любові.

Світлана МАРКОВА,
с. Олександропіль, Петропавлівський район, Дніпропетровська область.