Ці добре відомі рядки з Шевченкових віршів приходять на пам’ять у теплі і сонячні травневі дні. Однак не тільки над вишнями можна побачити цих величезних коричневих жуків.
Багатоїдність хрущів вражає: вони харчуються листям, квітами, зав’язами практично всіх плодових дерев і навіть липи, дуба. Особливо ненажерливими є личинки хруща. Мешкаючи в ґрунті 3-4 роки, вони обгризають нижні частини стебел, корінці, коренеплоди овочевих культур, особливо люблять гризти корені суниць і полуниць.
Звідки ж вони беруться? Відповідь проста: з-під землі. Точніше, життєвий цикл травневого жука починається під землею, на глибині 20-30 см, де він вилуплюється з відкладеного яйця. У перший рік жуки не завдають особливої шкоди, харчуються перегниваючими рештками рослин, але за 3-4 роки життя під землею їх смаки змінюються, і дорослі личинки ушкоджують «смачні» корінці і бульби культурних рослин. Як не дивно, жуки, хоч і зустрічаються на всій території України, поширені дуже нерівномірно. У деяких регіонах масовий виліт хрущів можна порівняти хіба що з нальотом сарани. Є місця, де ці жуки зустрічаються вкрай рідко і ніякої шкоди культурним рослинам не завдають.
Щоб перемогти на своїй ділянці цього шкідника, потрібно мінімізувати можливість комах відкласти яйця. По-друге, потрібно вивести з ґрунту вже присутніх там личинок. Щоб хрущі не встигли відкласти яйця, їх просто вручну збирають з ділянки. Якщо замульчувати ґрунт грядок і саду товстим шаром соломи, тирси або встелити геотекстилем, самка жука не зможе дістатися до ґрунту і, отже, не відкладе яєць.
Основним способом боротьби з личинками є їх ручна ловля при перекопуванні ґрунту. Можна після культивації городу пустити на нього домашніх птахів, вони за кілька годин зроблять за вас цю нудну роботу. Личинки жука терпіти не можуть високої концентрації азоту, тому в пристовбурні круги рекомендують висівати люпин, боби, квасолю, насіння білої конюшини, розсипати курячий послід.