Поточний № 31 (1218)

14.08.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Хто побував - приїде ще!


11.06.2015

На вільних землях колишньої Запорозької Січі у Кам’янському, яке поки що іменується Дніпродзержинськом, 5-7 червня відбулося яскраве дійство - VIII Всеукраїнський історико-культурологічний фестиваль «Мамай-фест». Захід відбувся в Музеї історії міста за підтримки Національної спілки художників та Дніпродзержинської міської ради. Образ легендарного козака Мамая, захисника України, мудреця і казкаря, воїна і характерника завжди співзвучний українській душі. Тим паче – тепер, у часи віроломного нападу Росії. Не випадково фестиваль присвячений сьогоднішнім захисникам України, його відкрили учасники АТО 
Юрій Лазаренко, Микола Бессонов та Богдан Наполов.

Почергово відбулося декілька художніх виставок, а «родзинкою» стала «Мамай єднає Україну». Тернопільські художники Микола Шевчук та Олег Кордубенко розповіли про поїздки на передову - як дитячі малюнки, вкладені в каску чи під бронежилет, буквально рятують життя нашим воїнам. Вони ж подарували Музею міста унікальний твір – намальовану 17 митцями карту районів Тернопільщини із 17-ма різними Мамаями, що символізують єдність українців у боротьбі з ворогом. Образ цього вічного захисника України був продемонстрований на сотнях полотен митцями Січеславщини, Полтавщини, Запоріжжя, Харківщини та Київщини.
Надзвичайно цікавою була і зустріч з українськими поетами «Коло Слова», яку вів поет Сергій Злючий. А традиційний концерт заслуженого артиста України Тараса Компаніченка тривав 5 червня кілька годин поспіль – зворушені глядачі не відпускали зі сцени улюбленого виконавця козацьких пісень. А наступного дня ще одним відкриттям став виступ ансамблю народної пісні та побутового танцю «Оксамит» із Запоріжжя (художній керівник Лариса Купчинська). До того ж ці самодіяльні артисти мають репертуар із такими призабутими піснями «Зійшов місяць, зійшов ясний», «Прилетіли вже гуси з вирію» й іншими, від яких слухачі просто завмирали… Одним словом приїздити «на Мамая», поза сумнівом, варто на всі три дні свята.
Між тим на фестивалі постійно пульсувала і тема сучасної війни з Росією – у неділю 7-го червня пройшла зустріч із учасниками АТО та волонтерами, діяла скринька по збору коштів для воїнів. А кожен відвідувач фестивалю разом із дітьми міг взяти участь у спільному плетінні маскувальних сіток, це організував Кам’янський осередок Всеукраїнського об’єднання українок «Яворина» на чолі із Оленою Залевською. Так свято поєднувалося з нелегкими фронтовими буднями.
А читачам «Сільських новин» директор Музею історії Дніпродзержинська Наталія Буланова розповіла про власне «дитя» - «народжений» нею фестиваль:
- Музей зберігає та популяризує пам’ятки матеріальної та духовної культури, запобігає тенденціям культурної уніфікації шляхом усвідомлення нацією своєї самобутності. Історія може сприйматися людьми і через сучасність - через інтерпретацію образу козака Мамая, який глибоко захований у кожній українській душі, у різних культурних жанрах та варіантах для поширення українського простору. Нам необхідно це робити постійно. Музей історії планує подати заявку до ЮНЕСКО про визнання образу козака Мамая, духовного символу українців і символу національної ідеї, нематеріальною спадщиною людства.
Будемо вірити, що це неодмінно станеться, зважаючи на постійність зусиль організаторів фестивалю і незмінність дати його проведення – завжди у перші вихідні червня. Прикро лише, що торік у сусідній Петриківці не менш популярний «Петриківський дивоцвіт» взагалі не відбувся. А на цей рік, за інформацією директора Центру народного мистецтва «Петриківка» Андрія Пікуша, «проведення «Дивоцвіту» заплановане на перші вихідні осені. Хоча зазвичай розпочинався фестиваль на свято Петра і Павла, в День селища Петриківка. Ми намагаємося дотримуватися цієї зручної для всіх дати, але тепер це не залежить від майстрів петриківського розпису». Ось так – два схожих фестивалі, а підходи – різні. У Кам’янському все вирішується на місці і виходить добре. Коли ж за Петриківку починають думати у «високих» кабінетах, то ні тпру, ні ну… Люди або зовсім не мають свята, або ж його пропонують у «свинячий голос», коли на перший план виходять шкільні турботи.
Григорій МИКОЛАЙЧУК.
На знімку:  народні майстри, учасники «Мамай-фесту».