Поточний № 46 (1383)

01.12.2021

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Хто придумує «ціномор»?


24.02.2011

Свого часу, десь наприкінці вісімдесятих, був ухвалений закон про пріоритетний розвиток села. Відомо, що подія ця відбулася з огляду на продовольчу скруту, яка невідворотно наближалася. Відтоді ще чимало подібних законів, постанов уряду і т.п. було видано «на-гора», в тому числі і з добрими намірами «підтримати українського товаровиробника». Та бажаних результатів, вочевидь, немає і досі. Хоча за роки ситуація змінилася і в деяких галузях досягнуто успіхів. Та саме вони, як не дивно, і є однією з причин «негараздів», що виникли зокрема у свинарстві.

СВИНАРСТВО - галузь, що доволі стабільно розвивається, періодично струшують «припливи» і «відпливи», тобто значні коливання вартості вирощеної продукції. Лише за останні п‘ять місяців ціна кілограма живої ваги українських паць зменшилася більше ніж на третину! І це тоді, коли фуражне зерно має ледь не такий самий… ріст! Чому ж існує така дивна зворотна залежність між вартістю свиней і збіжжям? Ось як коментує це фермер Олексій Хребто з Царичанки:
- Раз на три роки буває вигідно вирощувати свиней. Щоб вигодувати 120-кілограмового кабана, потрібно 800 кг зерна, за сьогоднішніми цінами це 1600 гривень. Плюс робота по догляду. Якби за кілограм живої ваги давали хоча б 15-16 гривень… А сьогоднішні 10-11 гривень не повертають навіть затрат на зерно. Легше, і набагато, було б те збіжжя продати. А тепер маєш клопіт. Як та бабуся, що купила порося… Позаминулої неділі торгував на базарі в Царичанці – половину туші привіз додому. Свинина була по 35-40 гривень, сало – 10-15 за кілограм. Ніяк не виторгуєш 1600 гривень. А ще ж затрати на продаж. Торгівля, можна сказати, була ніякою, бо привезли аж 20 туш… Людям просто нікуди тих свиней дівати. Зараз усі м‘ясокомбінати забиті польською, німецькою свининою… А точніше – відходами. Пруть сюди все, що їм непотрібне.
Ось такий невеселий коментар фермера, чию працю ні легкою, ні тим паче прогнозованою не назвеш… І така ситуація не лише в селах Дніпропетровщини. У Кобеляках сусідньої Полтавщини «національний продукт» - сало - віддають вже по 5-13 гривень… Це своєрідний показник неуваги нашого уряду до проблем галузі. З надлишком зерна давно придумали, що робити - іде за кордон. А із зайвиною (і чималою) свиней що робиться? А тут до гіркого додають ще й лихого - чуже завозять сюди… Хоч у нас його й у самих, як кажуть, свині не їдять…
Нещодавно до редакції звернувся Олексій Вакуленко з Китайгорода Царичанського району, який господарює з сім‘єю на своїй землі:
- Скажіть мені - хто я такий? У Верховній Раді досі не змогли визначити ймення селянам, які господарюють самостійно. Особисто мене ображає те, що офіційно мій статус називається «непрацюючий». На роботі, повірте, легше… Ми - виробники сільгосппродукції, причому екологічно чистої - м‘яса, молока, яєць… В Україні, вважаю, існує парадоксальна ситуація. Ніхто не знає, наприклад, що саме на столі в наших дітей у школах, дитсадках тощо. А ми туди свою продукцію здати не можемо… Переконаний, в державі повинні бути і стабільні з поправкою на інфляцію ціни. За сьогоднішньої ситуації свині живою вагою не можуть коштувати дешевше, ніж 14 гривень за кілограм. А я по одинадцять не можу здати… Це - не державна політика, а обдиралівка! А на словах всі в одну дудку «підтримка вітчизняного виробника»… Та це - ціномор ХХІ століття! Відро зерна - 18 гривень, на свиню іде до 2000 гривень, а продаси - вернеш 1400… Де логіка? Як вижити селянам?
Надзвичайно болючі питання, на які Мінагрополітики не має відповіді. Уряд бідкається - зменшується число робочих місць… А піти назустріч селянам - чомусь не виходить. До іноземних дійти - вочевидь легше… А український селянин вже третій рік (!) поспіль не має підтримки з боку держави в тваринництві. Як і великі господарства, у яких – аналогічні проблеми.
У березні буде п‘ять років, як у Залелії Царичанського району ДП «Націонал-плюс» почало займатися тваринництвом. Розповідь про це заступника директора з тваринництва Григорія Козулі, колишнього директора Голубівського селекційного центру на Новомосковщині, де вирощувалося 54 тисячі свиней, сповнена гордості і… гіркоти:
- Колишні приміщення МТФ і колгоспного свинарника у Нетесівці переобладнали на свинарники з сучасною європейською технологією. Маємо племінний репродуктор з вирощування свиней великої білої породи й інших. Зараз поголів‘я досягло трьох тисяч, а плануємо вийти на шість… Працює 24 місцеві жителі, на реконструкції зайняті теж переважно мешканці Залеліївської сільради. Найбільшою проблемою є реалізація продукції. Племінних свиней беруть господарства і селяни, а з вирощеним поголів‘ям мусимо виходити на м‘ясокомбінати Харківської, Луганської областей. Переконаний, Україні не варто завозити жодного кілограма тваринницької продукції з-за кордону. Бо інакше власна галузь не матиме перспективи. Адже ми, на відміну від закордонних колег, не отримуємо від держави ні копійки. Тому роботу з мінусовою рентабельністю, як зараз, довго не витримаємо.
До речі, це не єдине господарство у краї, де свинарством займаються на сучасному рівні. За інформацією начальника Царичанського управління агропромислового розвитку Сергія Турського, їх декілька. До них належать ФГ «Грант» (Селянівка), АФ «Світанок» (Михайлівка), ФГ «Василенко» (Новопідкряж), ФГ «Злагода» (Ляшківка), ТОВ «Господар» (Прядивка). Загальне поголів‘я свиней у цих господарствах уже перевищує 14 тисяч. А ще кілька тисяч вирощується в особистих селянських господарства. І такі значні успіхи мають господарства й інших районів Дніпропетровщини. Ось що розповів диспетчер ТОВ «Луговське» Анатолій Федінчик (Олександропіль Солонянського району):
- Товариство, яке дає роботу 130 місцевим жителям, має вже 6 тисяч голів свиней. Переобладнуємо колгоспні корівники під свинарники. Тепер це вже племінне господарство. До нас охоче йде працювати молодь, бо зарплата залежить від результатів праці і сягає 2,5-3,5 тисяч гривень. Та щомісяця доводиться докладати все більше зусиль для збуту продукції. Виходимо на м‘ясокомбінати Полтави, Чернігова, Кременчука… Найважче не виростити, а реалізувати вирощене. Якраз у цьому нам щонайперше потрібна державна допомога.
Такі вони, гримаси українського свинячого ринку. Між тим у цій галузі виробнику надзвичайно важливо знати прогнозований збут продукції. Адже зайве утримання при падінні ціни веде до суттєвих збитків. Ось яку історію довелося почути від молодої жительки Рудьки Царичанського району:
- Наприкінці жовтня виросли наші свині, тоді була ціна по 15 гривень. А два місяці тому - на три гривні більше… Вирішили потримати ще, до Новоріччя, коли попит традиційно збільшується. Але на Новий рік, Різдвяні свята ніхто майже нічого не брав… Лише нещодавно вдалося здати по 10 гривень за кілограм живої ваги. А є пропонують і менше. Знали б, що так вийде, продали б зерно і не тягалися б отак цілий рік фактично нізащо…
Невеселі реалії. Сім‘я працює цілий рік - і нічого за це не має… З іншого боку, уявити селянський двір з молодими чи середнього віку господарями без тієї чи іншої живності – теж нелегко. Ті ж свині до всього є і санітарами садиби, бо на годівлю йде і бур‘ян, падалиця фруктів, відходи овочів тощо. У давніші часи натурального господарства український господар обов‘язково тримав для своєї сім‘ї двох підсвинків - одного на Різдво, другого - на Великдень. Зараз люди, які зважилися вирощувати свиней і для ринкових потреб, повинні мати перспективу в цій нелегкій і потрібній суспільству праці. І українська наша влада має їм таку можливість надати.
За даними Українського клубу аграрного бізнесу, за 2010 рік виробництво м‘яса в нашій державі виросло на 6,7 відсотка. За рік українці спожили близько 650 тисяч тонн свинини, в тому числі близько 120 тисяч імпортної. Тобто кожен п‘ятий кілограм для нас вирощував хтось інший… З цього приводу гендиректор корпорації «Тваринпром» С. Гнатюк висловив побоювання, що з нинішніх восьми з гаком мільйонів свиней незабаром може залишитися лише шість. Саме через диспаритет цін на зерно і свинину її виробництво стало збитковим. Для порятунку галузі терміново необхідно обмежити дешевий імпорт. Та щойно в грудні «прокладено шлях» аж до Китаю - вже й звідтіля завезено 400 тонн замороженої свинини…
Дивлячись на ці й подібні потуги уряду, мимоволі спадає на думку «не так, дядьку, свиню смалиш. Переверни, а то спалиш…» Дивна, що й казати, затятість фактично вже кількох урядів у відстоюванні інтересів… інших народів. Гасло «купуй українське» - єдине надійне кредо для розквіту власної економіки і добробуту народу. То невже ми цього не втямимо бодай хоч зараз?

Григорій ДАВИДЕНКО.