Поточний № 16 (1404)

06.10.2022

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Хто врятує Вовчу?


24.02.2011

Здавна наші далекі предки селилися поблизу не тільки великих, але і малих річок. Задовго до появи слободи Матвіївка, яка стала пізніше містом Павлоградом, на берегах річки Вовчої оселилися засновники сіл Межирічі, Привовчанське, Троїцьке. І ніколи не шкодували про вибране місце проживання, тому що і напувала їх колись чистою водою Вовча, і щедрими уловами риби радувала. По Вовчій влітку на човнах, взимку на санях ті давні поселенці і в гості один до одного на престольні свята добиралися, і товар свій для продажу на ярмарок у Павлоград доставляли.

А СЬОГОДНІ подивишся на Вовчу шириною у три метри і не віриться, що ще у шістдесяті роки минулого століття була наша річка судноплавною, ходив по ній катер від Павлограда до Привовчанського. Що ж сталося з Вовчою, куди вода її поділася? І чи можна повернути річці колишнє повноводдя? За відповідями на ці питання їду в Межирічі, де живе 60-річний пенсіонер Григорій Кібальний, який вже кілька років очолює ініціативну групу селян з відродження річки. 
- Я виріс на березі Вовчої, пам’ятаю, яка це була повноводна, більше сорока метрів завширшки річка. Риби тут було не менше, ніж у Дніпрі. Ось такі метрові соми водилися, лящі п’ятикілограмові, щуки... А сьогодні не можу без сліз дивитися на те, що перетворилося наша річка на якусь калюжу… Сталася така біда, бо розучилися ми бути добрими господарями. Наші прадіди розумними людьми були, за селом спорудили ще до війни водяний млин
- А в якому місці? - питаю Григорія Сергійовича.
- Ходімо до річки, покажу.
З півгодини йдемо по свіжому снігу вздовж Вовчої.
- Ось тут стояв млин, - показуючи на виступ, каже Григорій Сергійович. - На тому березі бачите улоговинку? Там проходило друге русло річки, до якого зараз вода не доходить. З’єднувалися два русла через чотири кілометри. Якщо води було недостатньо, щоб жорна крутити, мірошник друге русло перекривав греблею. А ось тут зліва було водоймище, в якому зберігалася резервна вода. Млин цей затримував течію річки, тому рівень води завжди був високим. Що з річкою зробили і чому вона обміліла? Ще коли Павло Лазаренко при владі був і хотів президентом України стати, напевно, за його командою тут, у районі села Межирічі, було почищене русло Вовчої. Он на тому березі досі гори мулу лежать. Після цього в свердловинах і колодязях у нас пропала вода, бо штучно було опущене русло річки і знизився рівень ґрунтових вод. Можливо, на якийсь час і були розчищені джерела, що живлять річку, але рівень води не піднявся, а, навпаки, опустився. А причина в тому, що збільшилась течія річки. Ситуацію можна виправити і це не потребує великих витрат. Потрібно всього-на-всього ось у цьому місці, де раніше стояв млин, спорудити переливну греблю із залізобетонних блоків. Течія річки зменшиться і рівень води підніметься на два метри.
Звертався я з цього питання до Києва. Мені відповіли: «Малими річками не займаємося, звертайтеся до свого обласного керівництва». Зателефонував я до Дніпропетровська начальнику водного господарства області Олексію Примачку. Він вислухав мене і сказав: «Вирішуйте це питання своєю громадою». Приводив на місце керівництво Павлоградської райдержадміністрації. Вислухали мене, з усім погодились і сказали, що тільки на проект спорудження греблі потрібно не менше 100 тисяч гривень. Таких грошей у районному бюджеті немає. А голова нашої сільради каже, що водним та земельним фондом, що знаходиться за межами населеного пункту, розпоряджається райдержадміністрація, тому з бюджету сільської ради на заходи, пов’язані з порятунком річки Вовчої, кошти не можуть виділятися.
Ось і виходить, що ніхто не може нам допомогти врятувати річку.
То, може, те, що не під силу сільським жителям, у змозі вирішити мешканці Павлограда? Що ж робиться в місті для того, щоб відродити Вовчу?
- Рівень води у Вовчій у районі Павлограда катастрофічно впав, тому що біля селища Васильківка споруджена гребля, і сьогодні там річка повноводна, а в нас скоро вся очеретом заросте, - вважає голова міської організації партії зелених Леонід Сердюковський. - Тепер, щоб привести в нашому регіоні річку в нормальний стан, необхідно почистити її русло і побудувати переливну греблю. Про ситуацію, яка склалася, влітку минулого року від імені нашої парторганізації я направив листа до Кабміну з проханням виділити кошти на заходи з відродження річки. У вересні 2010-го для Павлограда на Дніпропетровський облводгосп надійшли 2 млн. грн. Але, щоб отримати ці кошти, необхідно було представити у Кабінет Міністрів проект запланованих робіт. Очевидно, такий проект з’явився після того, як мером Павлограда був обраний Іван Метелиця. Два мільйони гривень надійшли до Павлограда і за їх рахунок були розчищені русла Гніздка та інших малих річок, що протікають в місті. Вірю, що при нинішньому мерові Павлограда вже найближчим часом буде побудована гребля і на Вовчій і, як колись, буде наша річка радувати павлоградців.
Хотілося б разом з Леонідом Миколайовичем сказати: «І я вірю!». Та тільки ніяк не можу забути сумні очі жителя села Межирічі Григорія Кібального і його слова: «Куди ми тільки не зверталися, кого тільки не просили, а толку ніякого. Нікому не потрібна наша Вовча...»

Володимир НІКОЛАЄНКО. 
Дніпропетровська область.