Поточний № 44 (1231)

18.11.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

І постав Кобзар…


28.08.2014

Двадцять третього липня в День Прапора у Магдалинівці Дніпропетровської області сталася подія історичної ваги. Вранці в центрі селища відбулося підняття Державного Прапора України. А після цього місцева громадськість, представники влади та усіх політичних сил в урочистій обстановці відкрили щойнозбудований пам’ятник Тарасу Шевченку, який освятили представники духовенства.

Двадцять третього липня в День Прапора у Магдалинівці Дніпропетровської області сталася подія історичної ваги. Вранці в центрі селища відбулося підняття Державного Прапора України. А після цього місцева громадськість, представники влади та усіх політичних сил в урочистій обстановці відкрили щойнозбудований пам’ятник Тарасу Шевченку, який освятили представники духовенства.
Голова Магдалинівської районної ради Григорій Мигур привітав земляків з цією важливою подією і присвятив їй власного вірша. А ще зазначив, що Кобзар постав у селищі завдяки зусиллям багатьох краян і особливо наполегливості голови Магдалинівської РДА Віктора Ачимова. Сам Віктор Михайлович для «Сільських новин» розповів про втілення непростого для нашого часу задуму ось що:
- Один із пунктів програми діяльності демократичних сил Магдалинівщини, які і делегували мене на цю посаду, говорить: у селищі повинен бути пам’ятник Тарасу Шевченку. Бо він духовний батько української нації, чиї мудрі слова про єднання усім нам, в Україні сущим, є вічним дороговказом. Після приходу у квітні на роботу довелося вирішувати різні питання життя краю, в тому числі і щодо мобілізаційних заходів, розміщення 186 переселенців зі Сходу, територіальної оборони, підтримки української армії. Та знаходив час і для організації будівництва пам’ятника Кобзарю. Найважче фінансове питання – а кошторисна вартість була обрахована у понад мільйон гривень - вирішував поступово, вів переговори про здешевлення робіт тощо. У Магдалинівському районі оголосили про збір коштів на пам’ятник, за короткий час громадою зібрали більше п’яти тисяч гривень. А шість тисяч офірував дніпропетровський підприємець з нашим родовим корінням Сергій Дорошенко. Цих коштів вистачило, а роботи з транспортування виконані безкоштовно. Велике спасибі всім причетним до благородної справи! Оце така різниця між початковою і кінечною вартостями робіт – у сто разів… Чи не тому малі пенсії і зарплати, що скрізь величезні накрутки? Символічним є факт, що роботи з благоустрою території і монтаж пам’ятника виконали переселенці з Донецька, що тимчасово оселилися у нас через агресію російських терористів. Так Тарас Шевченко вже в камені побачив оте братолюбіє, про яке молить і благає українців своїми безсмертними творами. Переконаний – він допоможе усім нам бути дружніми і непохитними у непростий час підлої війни колишньої імперії.
У Магдалинівці Кобзар стоїть поруч з будівлею селищної ради на вулиці Радянській. Ці «подарунки» тоталітарного минулого в назвах вулиць, площ, сіл і міст, певно ж, мають піти в небуття. Як ідуть туди сьогодні зі всіх постаментів кати українського народу. А для спрощення і безкоштовності цієї процедури українські парламентарі мають ухвалити спеціальний закон чи постанову. Щоб вогонь Тарасового слова не мав перед собою ніяких ідеологічних «загат» ні в Мадалинівці, ні будь-де в Україні. Лише тоді «і на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі».

Григорій МИКОЛАЙЧУК.

Фото. Біля Кобзаря у Магдалинівці голова райдержадміністрації Віктор Ачимов з онуками.