У Дніпропетровську редактор журналу «Бористен» Фідель Сухоніс презентував свою нову книгу

Щоразу, буваючи в США, мені цікаво було ді­знатися, власне, коли так можна сказати, про американську Америку. Цього разу це було особливо важливо. Оскільки, як від приятелів, так і з мас-медіа довідувався, що Обама розчарував своїх виборців, що життя в країні гіршає, люди втрачають роботу, чимало бізнесу та фірм банкро­тує. Відома річ, що, ще перебуваючи в Україні, я розумів, що, напевно, для стороннього ока всі ці негаразди аж ніяк не будуть помітні. Так воно й трапилося. З перших до останніх хвилин перебування в США важко було помітити якісь вражаючі речі, котрі б ілюстрували, що американ­цям гірше живеться. Хоча в розмовах з нашими людьми доводилося чути про певні проблеми. Справді подорожчали продукти харчування, висо­кими стали ціни на пальне, все важче знайти ро­боту, коли хтось її втратить. Але загально Америка, попри пророкування заздрісників та, я б сказав, невдячних, як і раніше вражає приїжджих могутністю, волею, впорядкованістю і достатком. Між іншим, разом з наріканнями доводилося мені чути, що чимало людей аж ніяк не відчули негативи кризи, що їх життя аж ніяк не змінилося через економічні негаразди. Зрозуміло, у країни є свої проблеми. На когось вони впливають більш відчутно, а на когось - непомітно. Очевидно, що це найбільш гостро відчувається справді під час економічної кризи. Вже по дорозі з гостинного дому панства Палюх до аеропорту в Нью-Йорку на­ша міні-делегація розговорилася з таксистом Шенаром. Чорнявий і швидкий на язик турок жи­ве в Америці вже шістнадцять років. Має таку жа­дану для багатьох іноземців «зелену картку», котра дає легальний дозвіл на перебування в краї­ні. Та півроку тому Шенар відправив дружину і двох дітей назад до Туреччини. Причина чисто економічна. Адже тепер він рентує лише одну кімнату за 600 доларів на місяць, а коли родина була в повному складі, доводилося сплачувати півтори тисячі за окрему квартиру. За словами Шенара, подорожчало все: харчі, одяг, предмети першої необхідності й, що найбільш вразливе для його бізнесу, - бензин.

Ф. Сухоніс «І знову я в Америці» - Дніпропетровськ, «Пороги», 2011 р., 79 стор.

ЧИСЛЕННІ прихильники українського слова, а це переважно члени товариства «Просвіта» та журналісти отримали книгу, яка ще пахла друкарською фарбою. Дещо здивувала її обкладинка, на якій зображено статую Свободи у вишиванці, з вінком та жовто-блакитними стрічками. Напевно, американці від такої фантазії не були б у захваті. Але, мабуть, так розуміє Америку сам автор, який туди навідується чи не щороку. Чимало місця відведено добродіям з Українського Конгресового Комітету Америки, який є найвпливовішою організацією української діаспори в США.
Автор також розповідає про атмосферу фестивалю «Українські дні» в Чикаго, учасником якого він був.
«Зустрічаючись з нашими людьми в Америці і з тими, хто тут живе більше півстоліття і хто прибув сюди порівняно нещодавно, або навіть з такими, що побачили світ на землі Вашингтона, я знову та знову намагаюся знайти відповідь на головне питання. А чому ж таки у більшості своїй ці люди тягнуться до свого, не цураються рідного кореня та принаймні раз на тиждень прагнуть зібратися хоч би у церкві, щоб знову почути материнське слово…» - пише Ф. Сухоніс.
Напевно, феномен української діаспори буде зрозумілим ще й тоді, коли більшість наших громадян зможуть бувати в США, а українці Америки почнуть масово повертатись на свою історичну Батьківщину. Ось коли це лише буде?

Олексій ПЕТРЕНКО.