допомагає знизити підвищений артеріальний тиск і полегшує різні людські недуги

У цьому переконався 91-літній ветеран Другої світової війни Микола Смик

У ТОМУ, що людське спілкування, за Екзюпері, є найбільшою у світі розкішшю, переконуєшся завше, коли бачиш разом споріднених духом людей. Автору цих рядків щойно довелося стати свідком святкової зустрічі двох старих друзів. А імена їхні завдяки активній життєвій позиції добре відомі читачам «Сільських новин» - це ветеран Другої cвітової Микола Смик із Кравцівки Царичанського району і житель Царичанки, учасник війни Валентин Коваленко. Мова серед іншого йшла про дуже важливі для українського суспільства речі, до яких замолоду не у всіх «доходять руки» – здоровий спосіб життя і те, як у поважних літах зберігати духовне і фізичне здоров’я.
У цікавій розмові прозвучало чимало спільних, перевірених власним досвідом думок. Зокрема та, що найголовніший лікар кожної людини – вона сама. А для гарного самопочуття усім українцям щонайперше слід повністю відмовитися від тютюну і алкоголю. І щоранку обов’язково робити зарядку. Бо навіть різноманітна фізична праця, якої повсякчас доволі у кожної селянської родини вдома, її не може замінити. На дозвіллі краще читати книги, а звичний для багатьох сімей час біля телевізора доцільніше обмежити переглядом суспільних та історичних передач, та ще пізнавальних телеканалу «МЕГА». У радіопередачах українські народні пісні і музику, з якими виростали старші покоління, можна почути переважно на Першому національному та «Ера-Fm». Єдине у ветеранів і добре ставлення до бджоли, яка дає людям так багато корисного. А ще до трав і народних засобів лікування.
Є, безперечно, і певні особисті уподобання. Валентин Федорович надає перевагу тибетським фізичним вправам, доволі непростим для непідготовленої людини, цікавиться творами східних мудреців. Та позаяк на ґрунтовне ознайомлення із його здоровим способом життя потрібна окрема стаття, а він, за його словами, ще «молодий» пенсіонер, бо не має і вісімдесяти років - то це буде пізніше. А сьогодні про свій непростий шлях до довголіття розповідає ветеран війни і педагогічної праці, чемпіон України 1951-го року з волейболу у складі збірної Царичанського району, яка представляла тоді Дніпропетровщину, Микола Смик:
- Моя життєва доля склалася за передбаченням, яке на початку війни випадково почув на Кубані від тамтешнього провидця діда Якима: «Війну переживеш, життя буде тяжким, але довгим». Мені 91 рік, скільки всього пережив на віку... У 1933 -му вижив завдяки тому, що в Дронівській школі директор Степан Карпович Постольник зумів організувати гарячі сніданки. А в селах мерли люди, бо «буксирні бригади» планомірно обійшли садиби і вимели всі харчі під мітлу… Чимало злигоднів випало на долю і під час війни. Після великих боїв на Кримському фронті, коли увесь півострів окупували німці, довелося п’ять місяців воювати в Аджимушкайських каменоломнях. Дуже важко було з харчами, воду добували з боєм та збирали по краплині в суцільній темряві, давали в першу чергу пораненим… Коли німці затиснули нас зусібіч, застосували хімічну зброю, і через повне виснаження від голоду вже не було ніякої змоги триматися, вирішили вийти на поверхню і прориватися в ліс до партизанів. Були настільки виснаженими, що ледве могли рухатися… Поставила мене на ноги, практично врятувала бабуся - татарка з родиною у селі Сарай-мін, лікувала плодами кизилу. А потім був страшний німецький полон, підневільна праця в таборах… І втеча з двома земляками, на яких теж були самі кістки та шкіра, у квітні 1945-го. А потім кількадобове голодне блукання лісами і щаслива зустріч з американськими військами. Та участь з нашими військами в останніх боях в районі Берліна.
У 1949-му дуже захворів, постраждала на війні печінка нагадала про себе. Допомогли спочатку сусіди – лікарі, а ще дружина Єфросинія Дем’янівна дуже переймалася моїм станом. Почали ми постійно передплачувати журнал «Здоровье», а 20 останніх років – «Будьмо здорові». Відтоді займаюся пасікою і тепер доглядаю одну бджолосім’ю. Роблю 5-ти чи 10-ти відсотковий розчин прополісу, залежно від стадії хвороби, два тижні настоюю, після цього можна вживати по одній-три краплі з ложкою води чи чаю. Коли взяток добрий, до бджолиного льотка на вулику підставляю пилковловлювач. Тоді щодня споживаю по ложці пилку, його треба розсмоктувати. Мед, цю природну красу з найдовершенішим складом елементів, вживаю з чаєм, але не гарячим, бо при температурі 40 градусів і вище корисні властивості втрачаються. Надаю перевагу квітковому меду, він не кристалізується. У журналі якось прочитав про лікувальні властивості кабіни Райха. Вирішив зробити її з давньої скрині. Вона, щоправда, на 10-20 сантиметрів відрізняється за розмірами від рекомендованих Райхом, але, вважаю, ефект дає такий самий. Скриню довелося поставити на бік і оббити всередині металом. Тепер кабіна знижує тиск, організм завдяки їй бореться з усіма хворобами… Вважаю, майський мед, прополіс, перга, і кабіна Райха тримають мене на світі.
А ще життя людей в старшому віці залежить від того, як і чим живуть діти. Обидва сини допомагають і розуміють мене, переймаюся і турботами онуків та правнуків. Харчуюся частенько, але потроху – хліб, борщ, овочі, усе, що є. У мене майже немає печінки. Кілька разів рятували від смерті лікарі «Швидкої допомоги». Там працюють Люди з великої букви, диво-люди! В мене «гріхів» багато, не лише тиск…
Щоранку після сну роблю масаж пальців. Є така книга «Здоров’я на кінчиках пальців», після її прочитання і почав цим займатися. Тоді і козу легше доїти… А потім виконую ще деякі фізичні вправи на подвір’ї. Далі йде звичайна селянська робота на городі, в саду. Восени і взимку займаюся дровами, топлю грубку тощо, бо природний газ до моєї оселі не дійшов метрів зі сто. Одним словом, сільське життя змушує до активності, інакше ніяк.
А кабіну цю придумав австрієць з українським корінням Райх. Процеси, що відбуваються у ній з людиною, науці достеменно не відомі. Навіть чимало лікарів нічого не знають про кабіну. Робив дослід – брав старі леза і тримав певний час у ній. Після цього вони ставали, як нові. Буває, не спиш, тоді йдеш до кабіни. Посидиш, доки не почне хилити на сон, ото вже досить. У сусідній Рудьці чоловік теж зробив удома кабіну Райха. Приходив і сусід із Щербинівки, я дав йому її креслення, які надруковані в № 9 журналу «Будьмо здорові» за 2004-й рік. Приїжджали і дівчата з Полтавщини – покажіть, що тут і як? А що, кажу, дівчата, роздягайтеся і заходьте до кабіни, ото буде найкраще враження! Я всім допомагаю в добрих справах, хай наші люди будуть здоровішими. Треба лише перед входом до кабіни і після неї протирати метал всередині сухою ганчіркою. Жінка з Орлика за кілька сеансів добре підлікувала задавнену хворобу, а інша вилікувала жовтяниці. Перевірив, якщо тиск досягає 200 одиниць, то після відвідин кабіни зменшується до 160-ти. А коли задавнена якась хвороба, то зовсім її не позбудешся, але полегшення відчуєш. Тому рекомендую всім, хто має змогу зробити кабіну вдома – не відкладайте цю справу на майбутнє, не пошкодуєте! І рідні скажуть «спасибі».

ЧУДОДІЙНА КАБІНА
Рекомендація Миколи Антоновича про добрі наслідки перебування у чудодійному замкненому просторі має чимало сучасних і давніших підтверджень. За даними Інтернету, Вільгельм Райх, австрійський лікар родом із Галичини, придумав свою кабіну, щоб «заряджати» організм енергією. Дослідження показують, що замкнений простір, який утворюють метал і дерево, прекрасно впливають на людину. Сьогодні кабіну Райха використовують у багатьох країнах світу. Особливо популярна вона в Америці, Іспанії, Великобританії, де її застосовує офіційна медицина. В Україні її використовують кілька медичних закладів, але не афішують цього.
Кабіна немов фільтрує космічну енергію, ізолюючи людину від негативних компонентів. Вона вирівнює її рідне біополе, підштовхує організм до мобілізації усіх внутрішніх ресурсів на боротьбу з недугою. Перед входом до кабіни краще приймати ванну, а не душ, перебувати у ній на дерев’яному стільчику слід без всякого одягу, інакше зменшується ефект. Двічі на день по 15 хвилин цілком вистачає, щоб підтримати себе в доброму стані. Через два тижні відвідувань кабіни лікарі рекомендують зробити два тижні перерви.
Робиться кабіна з деревини, найкраще використовувати сухі соснові шпунтовані дошки товщиною 2-2,5 см. Внутрішні розміри кабіни, яка схожа на сучасний холодильник, такі – висота 150 см, ширина 60 см, відстань між задньою стінкою і дверцятами – 75 см. Віконечко 10 на 10 сантиметрів для дихання робиться у дверях трохи нижче верха. Всередині кабіна обшивається будь-яким тонким листовим металом, аби лиш гвіздки не були вищими поверхні металу. Металеві поверхні кабіни і дверцят в закритому стані мають щільно стикуватися між собою, тобто коробка повинна являти собою закритий контур. Для цього металеві листи стелі, стінок і полу робляться трохи довшими і загинаються до половини товщини дощок для контакту з металом дверей. Фарбувати дошки не можна.
Варто зазначити, що деякі майстри в мережі Інтернет вже пропонують виготовити кабіну Райха для всіх, кому складно зробити це самому. А ще про неї у «всесвітній павутині» є чимало захоплених відгуків, навіть у поетичній формі. Ось один з них, наведений Миколою Вовкотрубом:
Життя – не тільки радісна дорога,
Бо ж інколи й недуги нам несе.
Не падай духом. Помолися Богу –
Борись і вір. Бо віра може все!
А як на світ вже й сил нема дивиться,
Бо ж зла хвороба давить повсякчас –
Тоді кабіна Райха – рятівниця
Прийме до себе і врятує Вас!
На завершення зустрічі, ще раз вітаючи гостей з приходом Різдва Христового, Микола Антонович у власній без газового опалення хаті на краю Кравцівки із незмінним своїм просвітленим професорським виглядом побажав усім українцям бути мудрими у ці нелегкі часи пошуку істини. А правоохоронцям – ніколи не підіймати руку на власних мирних громадян. Бо це удар по собі, який безкарно не минає! А ще побажав три найважливіші речі: гарного здоров’я, всі негаразди-недуги залишити в старому році і жити з любов'ю до людей і природи!» Хай так і буде у Новому році!

Григорій МИКОЛАЙЧУК. Фото автора.