Багато кому знайомий цей декоративний чагарник.Сьогодні вже виведені сорти калини з більшими плодами, ніж у дикої форми, і менш гіркими на смак - Осінній дарунок, Тайгові рубіни, Свердловська та інші. Вирощують цей чагарник майже повсюдно, за винятком Крайньої Півночі.

КАЛИНА віддає перевагу сильно зволоженим напівтінистим місцям з оптимальною кислотністю ґрунту 5,5-6,5. Кущі калини розміщають у саду на відстані 2,5-3,5 м один від одного. Кращі результати плодоносіння виходять при посадці групою (не менше двох-трьох екземплярів), щоб забезпечити перехресне запилення.
Калину розмножують насінням, живцями та діленням куща. Насіння висівають восени або навесні на глибину 3-4 см. Живці заготовлюють на початку липня з пагонів поточного року, кожний з двома міжвузлями. Нижній зріз роблять навскіс і видаляють листя, верхнє листя укорочують наполовину. Живці ставлять на 16-24 години у розчин гумату натрію (100 мг на 1 л), потім обполіскують і саджають у парник. Укорінені живці залишають на тім же місці до наступного року (уже без укриття). Навесні їх пересаджують на постійне місце, заглибивши кореневу шийку на 5-7 см, рясно поливають і мульчують перегноєм. Через 2-3 роки кущі плодоносять. Калина - волого- і світлолюбна рослина. Догляд за нею нескладний. Обрізку калини здійснюють з метою санітарного прочищення, омолодження і формування крони. При санітарній обрізці чагарників систематично видаляють сухі, обламані та хворі пагони. Усі калини мають тривалий період росту пагонів, довговічність її стовбурів - більше 30 років. Тому омолоджувальну обрізку на калині виконують не частіше, ніж через 5-7 років. Вирізують старі гілки до місця появи стеблової порослі, залишаючи близько 20-25 міцних і великих пагонів. Таке проріджування крони калини можна виконати взимку або ранньою весною, на початку квітня. Кожної весни землю навколо кущів перекопують і вносять органічне добриво.
Калина широко використовується в декоративному садівництві. Цілющі властивості калини відомі давно. У сучасній медицині в лікувальних цілях використовують кору й плоди. Кора містить смоли, сапоніни, кумарини, різні кислоти. Екстракт і відвар кори застосовують як кровоспинний засіб. Відвар використовують як заспокійливе при епілепсії та неврозах (2 ст. л. на 200 мл води). Приймають по 1/2 скл. 2 рази на день.
Настій з плодів - вітамінний, загальзміцнювальний, потогінний та проносний засіб. У традиційній медицині плоди калини протирають з цукром або готують з них варення (краще на меді) і вживають при кашлі, ангіні, жовтяниці, діатезі. Заварюють чай із сухих плодів (1 столова ложка на склянку окропу).
Плоди краще сушити відразу в печі при температурі 60-80°С, не допускаючи підгоряння. Після сушіння їх відокремлюють від плодоніжок. Зв’язані в пучки ягоди можна сушити на горищі (на відкритому повітрі ягоди склюють птахи). Для вживання у свіжому вигляді або для заготівель ягоди можна залишати на кущах до зими, захистивши від птахів. Після декількох заморозків гіркота майже пропадає, ягоди стають смачнішими, і їх можна їсти сирими.
У випадку раннього збору для зменшення гіркоти ягоди можна потримати в морозильній камері. Зрізана калина у гронах зберігається в холодильнику (або в іншому прохолодному місці) кілька місяців.