Не за горами вересень, і для багатьох селян Новогригорівки він стане своєрідним рубежем, коли прийде час підбивати підсумки: що обіцяно і що зроблено.
А лихоманити віддалене село у Юр’ївському районі почало ще рано навесні. З першими променями сонця з’явилися на вулицях «агітатори» за краще життя, які обіцяли селянам мало не гори золоті в обмін на… земельний пай.
Це вже пізніше новогригорівці зметикували – надто м’яко стелять заїжджі благодійники. А ще згодом поповзли чутки, мовляв, наробили вони нехороших слідів вдома, тож люди почали забирати свої паї з оренди, ото й шукають дурних по інших селах…
Та воно, знай, як не в лоб, так по лобі. Звідки не візьмись, ожив у Новогригорівці власний Змій-горинич з багатьома головами.
Термін дії договорів оренди з ТОВ «Мрія» закінчується саме у вересні, та розлучитися (навіть законно) з керівництвом товариства виявилося непросто. Чому – розповідають самі селяни.

Зінаїда Альошкіна:
- Коли сказала Анатолію Миколайовичу (Кривохату, директору ТОВ «Мрія» - Авт.), що забиратиму свій пай, він почав погрожувати, мовляв, договір не підпишеш ще на п’ять років, то за рік минулий орендної плати взагалі не одержиш. Як тут бути? Звісно, люди налякані та розгублені, адже практично у кожному дворі птиця, свині. У селі без зерна, як без рук!
Володимир Троценко (зліва):
- Мій пай у товаристві «Мрія» з 2004 року. Фактично вісім років, хоча договір підписував на п’ять. Воно, може, й нічого, аби розраховувалися по-людськи. А то ж обіцянками годують, вже, їй Богу, набридло…
Хто молодший і грамотніший - ті розірвали договори оренди з «Мрією» через суд, бо добровільно Кривохат ні за що не відпускав. Я став чекати осені, саме тоді закінчується строки дії договору. А для себе твердо вирішив – не хочу більше просити милостиню у пана Кривохата. Аж тут, звідси не візьмись, і самі пани в хату заходять власною персоною! Дуже чемно припрошують підписати папірці та ще й п’ять сотень дають! Чи то авансом чи за красиві очі… Ідіть, кажу, хлопці з Богом, звідки приїхали. Немає вам віри і вашим грошам, віддайте людям те, що заборгували.
Нагадаємо нашим читачам, що з Анатолієм Кривохатом, якого новогригорівці вважають винним у незаконному привласненні, а потім і розпродажу колективного майна членів колишнього КСП «Комсомолець», селяни судяться вже третій рок поспіль ( «Рейдерство по-новогригорівськи», «Сільські новини», 21.10.2010 р.). На численних судових засіданнях Анатолій Миколайович веде себе незворушно байдуже. А сколихнутися нервам нормальної людини є від чого: на другий поверх, де проходять судові слухання, більшість людей дістаються східцями, спираючись на ціпки та натужно дихаючи. Багатьох підводить серце, і вони, не соромлячись, ліки п’ють прямо в залі. Від спеки паморочиться в голові, і люди судорожно змочують обличчя з пляшок…
Побачене пригнічує й викликає питання – чому люди, відбувши вік у колгоспі і втративши здоров’я, зазнають тепер таких принижень?
Приблизно про це ми спитали і в Анатолія Кривохата, попросивши прокоментувати сьогоднішню ситуацію з пайовиками та земельними паями в Новогригорівці. Він впреше не стримався від емоцій і обізвав авторку цих рядків… брехухою. Щоправда, не пояснив, де і в чому його «обрехали». Господь в вами, шановний пане Кривохате! За три роки (а може, й більше), відколи не вщухає ця «війна без правил», і сліпому видно, що правда і чесність одна, а не у кожного своя. Тим більше, не може бути чесною правда за рахунок обділених людей…
Більшість прозріває, і їх вже не задовольниш прілою пшеницею чи пустопорожніми обіцянками!
Пам’ятаю, на одному з судових засідань, син Анатолія Кривохата Юрій сказав про селян:
- Я не впевнений, що ці люди здатні мислити адекватно!
А вони взяли і «замислились», зрозумівши, що їх цинічно обдурили, обібрали до нитки…
Щоб не видатися суб’єктивними, ми попросили прокоментувати цю непросту ситуацію різних людей. Скажімо, Іван Скирда, один з найперших фермерів Юр’ївського району.
Іван Опанасович почав із анекдоту:
- Грузин, єврей та українець потрапили в німецький полон. Вирок один – смертна кара. Поки єврея вели до німецького офіцера, він встиг дізнатися у вартового, що у німців немає гільйотини, і попросив, щоб йому відсікли голову саме на ній. Через те, що гільйотини не було, його залишили живим. Він устиг передати цю інформацію грузину, і його теж відпустили. Коли черга дійшла до українця, той відповів: «Мабуть, вішайте, гільйотини ж у вас все рівно немає».
Я дуже не хотів би когось образити, але поведінка деяких орендодавців один в один схожа на поведінку того українця. Звісно, кожен сам приймає рішення про те, кому віддати в оренду свій земельний пай.
І серед найпоширеніших помилок – брак інформації про інших орендарів, залишки «радянського синдрому», особливо серед старших людей: раз сам голова просить, значить, не можна йому заперечувати. І тому я хотів би дати своїм землякам деякі поради.
Найперша. Ніколи не укладайте договір з орендарем, який шляхом погроз і шантажу намагається позбавити людей орендної плати. У тій же Європі він давно залишивсь би без жодного гектара землі.
Далі. Дармовий сир буває тільки в мишоловці. Пристаючи на пропозицію у п’ять тисяч орендної плати за рік та дрібну подачку в п’ять сотень, ви втрачаєте значно більше.
У тій же Новогригорівці є орендарі, які обіцяють шість тисяч. Відтак, за сім років оренди вас «взують», у різний спосіб приховають ще шість тисяч! Хіба зайві комусь сьогодні ці гроші?
Хотів би застерегти людей ще від однієї прихованої пастки. Це стосується строків оренди. Приміром, знаю, що попередній договір був укладений на п’ять років, але орендар посвідчив договори оренди тільки через певний час, скажімо, лише через два роки і вісім місяців!
Тому, на майбутнє, запишіть у договорі точну дату закінчення його дії. Наприклад, «договір дійсний до 31 грудня 2017 року». Це виключить будь-які маніпуляції з боку того, хто вашою землею користується.
Ще момент. Стрімко наближається так званий ринок продажу сільгоспземель. Тому передбачте в договорі пункт про можливість перервати договірні відносини у зв’язку з продажем землі.
І насамкінець, слушна порада для тих, хто під тиском вже поставив свій підпис під договором оренди. Згідно із законодавством договір починає діяти з дати його державної реєстрації і від одного до шести місяців з моменту підписання. До цього він не має юридичної сили, а значить, можна звернутися до відділу земельних ресурсів з проханням не реєструвати договір оренди. Після можна укласти новий договір із будь-яким іншим орендарем.
З розряду термінових заходів, я порадив би, якщо вам погрожують, звертатися до органів влади та прокуратури. У крайньому випадку, йдіть до суду, вимагайте компенсації моральної та матеріальної шкоди.
А поки що, ви можете заборонити проводити будь-які роботи на вашій земельній ділянці до тих пір, поки погрози не припиняться і ви не одержите повного розрахунку.
Справді, досить слушні поради знаючого фермера. Але в цій складній ситуації цікавою є точка зору на проблему місцевої влади. Ми попросили Володимира Довбиша, голову Юр’ївської селищної ради, прокоментувати, чому селяни Новогригорівки й досі не отримали майнових сертифікатів, хоча за законом, посвідчують і реєструють їх саме в селищній раді. А також, чи знає голова про факти свавілля з боку Анатолія Кривохата стосовно договорів оренди, які закінчуються, і про численні суди, що три роки поспіль відбирають сили й здоров’я й у без того хворих, вимучених стариків. Тим паче, що, свого часу, Володимир Іванович був обраний на посаду селищного голови саме завдяки їх довірі. А одним із пунктів його передвиборної програми є юридичне, згідно з чинним законодавством протистояння подальшому розтягуванню та знищенню загальнонародної власності.
Виявилося, Володимир Довбиш вперше чує про якісь проблеми в орендних стосунках селян і Анатолія Кривохата. Принаймні, за його словами, до селищної ради письмово ніхто не звертався.
Якщо термін дії договору закінчується, то орендодавець може в письмовій формі попередити орендаря про своє небажання його продовжувати та ще одну заяву залишили у секретаря селищної ради. У цьому разі стосунки орендаря і орендодавця вважаються такими, що втратили юридичну силу.
Стосовно оформлення й видачі майнових сертифікатів, Володимир Іванович пояснює, що й досі не отримав протоколу засідань майнової комісії, оформленого належним чином. А саме, на ньому бракує двох підписів членів майнової комісії, у тому числі й самого Анатолія Кривохата, директора товариства «Мрія», у якого знаходиться основне майно. Відтак, будучи правонаступником попереднього господарства з основних фондів та активів, Анатолій Кривохат, фактично, не бере на себе ніяких зобов’язань зі збереження людського майна, і заявляє про це категоричною відмовою підписувати протокол засідання майнової комісії.
- Я не можу без двох підписів розпочати процес виготовлення майнових сертифікатів, - пояснює Володимир Довбиш.
(Проте правозахисник Анатолій Біляков, що представляє інтереси новогригорівців у суді, заявляє про повну нісенітницю цієї версії, стверджуючи, що протокол підписали десять членів комісії, виключаючи двох… І він є законним, бо прийнятий більшістю голосів).
Наболілу й задавнену проблему селищний голова Юріївки намагався вирішити за згодою сторін, вислухавши ворогуючих опонентів, щоб їх примирити. Не вийшло. Анатолій Кривохат відмовився шукати компроміс і сказав, що виконає тільки рішення суду, яким би воно не було.
З огляду на хворі ноги, поважний вік і розшарпані нерви навряд чи людей вистачить ще на роки. Довга, надто довга ця дорога… до правди.

Лариса НЕСІНА. Фото автора. Дніпропетровська область.