Тамара Берегелі, яка живе у Мукачевому, вирішила провідати родичів на Вінниччині. Жінка взяла із собою й кота Кузьму. Коли настав час повертатися на Закарпаття, він десь зник. Господиня була у розпачі і вже не думала, що колись побачить свого улюбленця.

Та за десять днів пані Тамара не повірила власним очам: перед нею стояв її Кузьма. Щоправда, змарнілий, голодний, а лапки стерті аж до крові. Побачивши господиню, з розгону кинувся їй на руки й почав лизати щоки. Цілий тиждень кіт їв та відсипався.
А згодом господиня вирішила провідати знайомих у Виноградові і теж змушена була взяти свого улюбленця. І цього разу рудий кудись запропастився. Жінка додому повернулася без нього. Рівно за тиждень зустріла в під’їзді свого Кузьму – схудлого, знесиленого і брудного.
Ветеринари стверджують, що коти, як і собаки, орієнтуються за запахом і тому можуть знайти домівку, перебуваючи навіть за сотні кілометрів.

Кирило ЯЦИНЯК, «Високий замок».