Останнім часом пішли на наші огірочки напасті: то попелиця їх з‘їдає, то всі рослини огірків почорніли, бо дощик-то кислотним був. Ми ж на своїй ділянці сім років вирощуємо незвичайні огірки, переважно китайської селекції. Відносяться ці огірки до східно-азіатської групи сортів. У них довгі зеленці і насінники не коричневі, а жовті. Чим же ці сорти кращі звичайних “наших”? По-перше, всі сорти мають дуже високі смакові якості (китайцям їх культура не дозволяє вирощувати у безсмаку овоч). По-друге, їх висока врожайність вражає: найнижча становить близько 500 кілограмів з однієї сотки. По-третє, ці сорти стійкі до хвороб: за 7 років вирощування під відкритим небом, а не в теплиці, ми жодного разу нічим не обробляли, і останній урожай збирали тоді, коли з‘являлись приморозки. Цікаво, що китайські сорти не уражаються попелицею – на них вона не живе. І нарешті, китайські сорти тіневитривалі, тобто можуть плодоносити і в напівзатінених місцях.
Ми вирощуємо дев‘ять сортів китайських огірків. Познайомимо з кількома з них.

Три зелені листки. Дуже урожайний сорт універсального призначення. Зеленці довгі, до 50 см, тонкі, густо вкриті невеличкими пухирцями. М‘якуш щільний, без порожнин, шкірка тоненька, не груба, смачна. Тривалий час (до двох тижнів) не перезріває, мало насіння. Можна використовувати як у салати, так і маринувати, солити, квасити. Плоди довгі, але ми їх ріжемо або на частинки, або маринуємо в банках вертикально. Урожайність надто висока - до 1500 кг з однієї сотки (!). Так було перекладено з китайської опис сорту. У нас в 2000 році з восьми рослин ми зібрали понад 60 кг високих смакових якостей плодів. Рослини з дуже довгими батогами, їх краще вирощувати на опорі. А оскільки сорт тіневитривалий, його можна саджати під деревом – нехай на нього і в‘ється. Цікава особливість та, що зібраний не дуже тонким плід може до двох місяців зберігатися в холодильнику чи погребі, не втрачаючи смаку, якщо обгорнути його восковим папером чи покласти в деревну стружку. Сорт середнього строку стиглості.
Три білих листки. Надзвичайний сорт. Зеленці спочатку зеленувато-білі, а потім сніжно-білі. Довжина огірка до 30-35 см, шкірка тонка, не груба. Смакові якості відмінні – це найсмачніший огірок, який ми споживали за своє життя. Використати його можна в салат і для маринування. Для засолювання і квашення м‘якуватий. Також з довгими пагонами, тіневитривалий. Урожайність до 800 кг з 1 сотки.
Молода старість (оригінальна й інтригуюча назва – правда?). Кущовий сорт салатного призначення. Довжина гудини до 1-1,5 м, довжина плодів 15-20 см, світло-зеленого кольору. Ми довго намагались виявити у китайців таку назву сорту. Ось що вони відповіли з притаманною їм філософією: “Це як ніби у старої людини почали рости зуби, чорніти волосся – так і огірок: зовні наче б то вже постарів, а всередині довго молодий”. М‘якуш дуже ніжний, ароматний, шкірка тоненька, ніби її немає зовсім.
Крім справжніх огірків, ми вирощуємо овочі, які нагадують огірковий смак і які навіть смачніші огірків. А що це за чудеса такі? Певно що багато хто чув про “огірдиню”, тобто гібрид огірка і дині. Але якщо не застосовувати генної інженерії, то в реальності гібриду між огірком і динею не може існувати. Кілька років тому нам з Італії привезли незвичайний огірок, який називався “Caroselo pugedda Leccese”. Ми його виростили: плід невеликий, за формою нагадує бочечку, ледь опушений, з ніжною шкіркою, дуже смачний. Але коли плоди дозріли, з‘явився слабкий запах дині. Тривалі пошуки в літературі дали відповідь на запитання, що ж то за овоч. Виявляється, це диня – ажур, яка в ранньому віці смачніша від огірка, а в дозрілому – як погана диня. З тих пір ми вирощуємо цю рослину як ранній салатний огірок.

Вадим та Ірина КОВАЛЕНКИ, городники-аматори. м. Дніпропетровськ.