Поточний № 2 (1240)

17.01.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Клин клином...


04.04.2015

У часи найбільших випробувань завжди виявляється справжня людська суть кожного, ким би він не був, яку посаду не обіймав. Без перебільшення Дніпропетровщині просто пощастило, що після ганебної втечі Януковича, після анексії Криму, відомий бізнесмен Ігор Коломойський сам виявив бажання стати біля керма стратегічно важливої для України Дніпропетровської області.

Він суттєво відрізнявся від попередніх губернаторів, бо не займався власним піаром на відкритті дитячих майданчиків, не позував перед телекамерами. Він зі своєї командою діяв на випередження, тому зумів зупинити розповзання сепаратистських настроїв по регіону, швидко створив добровольчі батальйони територіальної оборони, які потім були використані для звільнення захоплених російськими бойовиками територій Донецької і Луганської областей.

Він показав всім, як можна любити Україну до глибини своєї кишені, коли за власний рахунок заправляв українську техніку, яка вирушила звільняти Донбас, коли надавав кошти для викупу полонених, коли заправляв вертольоти для швидкого перевезення до Дніпропетровська поранених із зони АТО. А скількох благодіянь Ігоря Коломойського ще не було доведено до відома громадськості. Але достеменно відомо, що в обласній лікарні ім. Мечникова, де повертали до життя поранених бійців, завжди були всі необхідні медикаменти і засоби. Тому вдалося врятувати близько 5 тисяч поранених.

Його патріотичний посил був таким енергетично сильним, що зумів об’єднати, згуртувати не тільки мешканців області, але й людей із сусідніх областей, які звіряли тепер свої дії і плани з Дніпром, він прийшов і вселив у всіх віру в нездоланну Україну, любов і повагу до її жовто-блакитного знамена.

І область стала бастіоном України, об який розбилися підступні плани Кремля. За стільки років незалежності Дніпропетровськ з Коломойським став справді центром української національної ідеї, де українська вишиванка, жовто-блакитні кольори і тризуб вперше стали модними і затребуваними.

По приїзді до Дніпропетровська Президент України Петро Порошенко назвав Дніпропетровськ центром України, її душею і серцем. Але ми, дніпропетровці, знаємо, що показав, як це серце може битися по-українськи, саме Ігор Коломойський. Разом з тим він став оберегом прифронтової області, яка з ним почувала себе справді захищеною.

Відставка Ігоря Коломойського стала справжнім шоком для дніпропетровців. Цю новину обговорювали вранці на зупинках і в громадському транспорті стурбовані городяни.

На представленні нового губернатора, яке відбулося уже наступного дня у п’ятницю 27 березня, Ігор Валерійович був напрочуд спокійний і оптимістично налаштований. Він намагався переконати всіх, що його відставка – це єдино правильне рішення в тій ситуації, коли зовнішні і внутрішні недруги намагаються вбити клин між ним і президентом Порошенком, влаштувавши безпрецедентну піар акцію.

Петро Порошенко пояснив відставку Ігоря Коломойського виключно справою принципу: державна служба повинна бути окремо від бізнесу: «Приватний бізнес має керувати приватними активами, а держава – державними».

- Пам’ятаєте, коли я прийшов на цю посаду, - пригадав Ігор Коломойський на представленні нового дніпропетровського губернатора, - я говорив, що пробуду три місяці, пройдуть президентські вибори, і я піду. На запитання газети «Вашингтон пост» про конфлікт з президентом, я сказав, що наш президент дуже терплячий. Якби я був на його місці, я себе звільнив би через три місяці. По формі я розумію, що не завжди був правий. Але у нас з президентом немає протиріч, немає конфлікту в розумінні політичного вибору країни, майбутнього країни. Я прийшов із бізнесу і вільного життя, я ніколи не був чиновником, я не звик кланятися, підкорятися, дотримуватись субординації… Але я розумію, що влада повинна бути міцна.

Ще ніколи, мабуть, стіни Дніпропетровської ОДА та її присутні не чули з уст чиновників такого рангу, яким був Коломойський, таких щирих і привселюдних зізнань у допущених помилках і так скромно про ту гору справ, яку довелося успішно вирішувати фактично в умовах постійної небезпеки, взявши на свої плечі захист Дніпропетровщини від тероризму. За рік прифронтова Дніпропетровщина жодного разу не здригнулась від терактів. Вона стала домом для 80 тисяч переселенців з Донбасу, тут повертали до життя таких важких поранених, що при їх вигляді медсестри падали непритомними. В області набув великих масштабів волонтерський рух. Але головне - в області був мир і спокій, якась впевненість у завтрашньому дні.

А ще Ігор Коломойський сказав те, що, без сумніву, багато хто хотів почути:

«Я хочу, дорогі дніпропетровці, мої співвітчизники і земляки, щоб ви були спокійні. Ми тут, ми нікуди не йдемо, ми поруч з новим губернатором. Ми завжди підставимо йому плече і будемо берегти нашу Дніпропетровську область, скільки у нас буде сил. Ми тут живемо разом з вами і будемо всіма силами допомагати зберігати спокій і мирне небо над нашими головами».

Ігор Коломойський завірив, що новий губернатор Валентин Резніченко – людина не випадкова, бо народився у Дніпропетровську, тут закінчив металургійний інститут. Його заступником певний час залишиться працювати Святослав Олійник.

Представляючи нового Голову Дніпропетровської ОДА, Петро Порошенко сказав, що йому пропонували поставити в Дніпропетровську військового, але він зупинив свій вибір саме на людині мирної професії.

- Валентина Резніченка знаю більше 15 років як сильного, вольового і ефективного менеджера. На попередній посаді він зарекомендував себе як фахівець, який добре орієнтується в економічних проблемах і питаннях безпеки, до цього він місяць очолював Запорізьку ОДА, - зазначив президент.

Подякувавши за довіру, новопризначений голова ОДА Валентин Резніченко перелічив головні завдання, які ставить перед собою – це суверенітет і територіальна цілісність України, безпека і мир на Дніпропетровщині.

Доцільність таких кадрових змін перевірить час. Але усуненню Коломойського вже сьогодні, вважаю, дуже порадіє Путін. Напевно, це стане ще однією його перемогою.

Світлана МАРКОВА.