У січні цього року Президентом України був підписаний Закон про боротьбу із «кнопкодавством». З цих пір введена кримінальна відповідальність за цей злочин. Сама по собі ця міра є ганьбою для наших  виборців  народних. Вони «розпоясалися» настільки, що наш  молодий Президент вимушений був піти на крайню міру та застосувати карну відповідальність за «шахрайство» серед нардепів. 

Ото Вища законодавча влада держави!  Їй мало було суворого слова спікера – «Не робіть цього, це злочин». Навіть коли вже впровадили карну відповідальність, Конституційний суд, – ця складова частина «п’ятої колони», стає на захист «прав і свобод» цих шахраїв. Сотні нардепів не бувають на своїх робочих місцях по декілька днів, тижнів, місяців. Тобто порушують статті Трудового кодексу, згідно  з яким за  відсутність на робочому місці без поважної причини навіть один робочий день, роботодавець має право звільнити працівника. 

То чому нашим  народним обранцям дозволено так безкарно та  зухвало порушувати трудове законодавство? Хто їм це дозволяє? Де наші правозахисники? Де наш Генеральний прокурор? Чому за багато років такого свавілля нікого не звільнили  від обов’язків нардепа? Нам скажуть, що це не просто, бо він обранець народу і тому подібне… Це словоблудство для нашого Конституційного суду. Ми їх обирали і ми вимагаємо від Генеральної прокуратури  звільнити з роботи хоча б тих, що в січні, лютому та в березні цього року не були на своєму робочому місці без поважної  причини  по  декілька днів. 

Перед Законом усі мають бути рівні, а насамперед наші обранці, що повинні бути зразком у виконанні законів,  які вони створюють.  

 

Ота трибуна вже дратує,

Мов діти, граються в «закон».

Їх жодна «схема» не працює,

Бо у посудній  лавці – Слон.

 

Нащо приймали ту банальну

Відповідальність кримінальну?

Як «кнопкодава» посадити,

Щоб спікера не міг дурити.

 

Вже двічі кнопки лаштували,

На них мільйони вже поклали

При Януковичі й Петрі,

Тепер планують їм годити

Із Разумковим  на чолі.

 

Блудливі руки - ніде діти.

Лаштують ВТРЕТЄ так зробити,

Щоб не могли вони дурити

Свого народу. А народ,

Наївшись «власних їх свобод»,

Щоб обірвати їхні «муки»

Повириває їм ті руки,

Накаже носом кнопки жати,

Щоб не могли вже махлювати.

 

Ну, а як все ж таки захочуть

І  знову щось такеє  «вмочуть»,

Що буде знову заважати

Їм  для  народу працювати –

То мусим їх всіх позвільняти –

І грошенята всі віддати,

Які злупили із народу,

Щоб не чинили більше шкоду:

Не лізли в Раду зароблять!

Ми не дамо вам махлювать.