Поточний № 28 (1266)

20.07.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

«КОЛГОСП» виправного центру


20.07.2011

Виявляється, трудитися на благодатній українській ниві, зрощувати худобу та доглядати за великим господарством - це покарання… Так, для 164-х чоловіків, засуджених до обмеження волі та виправних робіт у Широківському виправному центрі (ШВЦ) №75 - саме такою є реалія життя. Чи справді настільки тяжкою є робота сільськогосподарського трудівника, що її можна застосовувати в якості судового покарання, з’ясовував наш кореспондент.

Чим живе Широківський виправний центр
Широківський виправний центр (ШВЦ) №75 – установа для утримання чоловіків, засуджених до обмеження волі. Заснована у 1988 році, а місцем її розташування є село Водяне Широківського району Дніпропетровської області. Покарання тут відбуває так звана «легка» категорія засуджених. Здебільшого це «хронічні» неплатники аліментів, або ж ті, хто стали винуватцями малих дорожньо-транспортних пригод, скоїли інші дрібні злочини. Будучи задіяними в колективному господарстві, вони разом займаються рослинництвом, тваринництвом, птахівництвом і бджільництвом, отримуючи за свій труд достойну зарплатню. Умови праці майже нічим не відрізняються від тих, в яких перебувають сільські працівники, ось тільки борги перед рідними та державою щомісячно вираховуються, та й на волю раніше відведеного строку податися, на жаль, аж ніяк не можна. Щоправда, не всі засуджені трудяться тут, «на домашній території», дехто з них працює на контрагентських об’єктах за укладеними керівництвом ШВЦ договорами.
Сільгосппродукція, яку виробляють у центрі, в першу чергу спрямовується на задоволення потреб аналогічних виправних закладів Дніпропетровської області, частина її реалізовується серед звичайного населення, здебільшого на криворізьких ринках. Тутешні новоспечені аграрії з гордістю розповідають про те, як навіть брали учать у різноманітних ярмарках та фестивалях.
Ті, хто живе і працює у Широківському виправному центрі, не затримуються тут надовго, переважно на 1-3 роки, тому й виходить так, що з року в рік у колективного господарства нові «хазяїни».
Цього року успіхи колективу стрімко сягнули вгору. По-перше, завдяки оновленню керівного складу. Начальник Широківського виправного центру Володимир Цівка щиро вболіває за долю кожного окремого свого працівника і за майбутнє закладу загалом. Саме тому він цілеспрямовано день у день працює над підвищенням урожаїв, збільшенням поголів’я худоби, розширенням власних експортних поставок. Він розповідає:
- У нашого господарства є значний потенціал! Ми намагаємося створити атмосферу здорової праці, щоб кожному з тих, хто до неї долучається, його заняття приносило втіху. До нашого виправного центру ми просимо направляти людей села – щоб був досвід роботи у полі та з худобою. З кожним новоприбулим, перш ніж спрямувати його на виконання певного виду робіт, наші спеціалісти проводять співбесіду і визначають, до якої діяльності краще долучити людину, щоб вона могла максимально реалізувати свої знання та можливості на практиці. Прибувають до нас і такі, хто взагалі нічого не вміє і не знає – таких ми швидко навчаємо так, що після перебування в центрі вони навіть можуть знайти собі роботу за відповідним профілем.

Трударі землі
Загальна кількість землі сільськогосподарського призначення по підприємству складає 4306 га, у самостійному обробітку знаходиться 873,5 га. Місцеві господарі вирощують пшеницю, ячмінь, просо, кукурудзу, технічні культури, власноруч навіть виготовляють соняшникову олію.
- Цей рік дійсно видався проривним для виправного закладу, – ділиться з нашим кореспондентом Віктор Зубов, завідувач току. – За показниками врожайності ми випередили багато сусідніх агрофірм та приватних господарств. Жнива у розпалі, працівників центру заохочують високі результати власної праці. Нині вони збирають втричі більше зернових, ніж торік: якщо минулого року урожай ячменю становив 10,8 ц/га, то на сьогодні це – 35,6 ц/га! Приблизно таких же успіхів досягли і збиранні інших культур.
Головний агроном Широківського виправного центру Андрій Дон ділиться планами на майбутнє:
- Не хочеться обмежуватися вирощуванням технічних культур. Хотілося б розширити асортимент нашої продукції, сіяти сою, горох, інші бобові, адже тутешні кліматичні умови дозволяють це робити.
На території виправного закладу відновлено функціонування трьох занедбаних теплиць, а до кінця року відбудують і четверту. Під дбайливим наглядом тутешніх мешканців зростають огірки та помідори. Через тиждень-два розпочнеться масове збирання томатів, і працівникам, які старанно пестили кожний кущик, вже не терпиться подивитися, чи щедрим буде урожай.

Продукція тваринництва
Засуджений за несплату аліментів Олег Задніпряний проживає у виправному закладі трохи більше року. За цей час порозумівся не лише з людьми, але й … зі свинями! Пригортаючи до себе своїх улюбленців, Олег, посміхаючись, каже:
- Мене тут люблять, тому й мені тут дуже подобається. Я сам виріс у селі, з дитинства привчений знаходити спільну мову з худобою. Вже навчився всім тонкощам догляду за свинями, навіть приймав опорос у свиноматки, так що маю гідну кваліфікацію, а коли через 10 місяців мені доведеться покинути ШВЦ, знаю, чим буду займатися далі.
Олексій Кулінич, також свинар, додає:
- Тепер ми вміємо розраховувати точний баланс кормів, вигодовувати поросяток, які щойно народилися. Можу запевнити вас: час, що ми тут провели, не пройшов дарма.
У любові та турботі зростають на підприємстві загальні улюбленці – вісімнадцять корів і биків, біля шестисот свиней, дев’ять коней, більше ста овець, двісті качок і навіть дванадцять бджолосімей. А керує доглядом за всією цієї братією неабихто, а заслужений працівник сільського господарства України, головний зоотехнік ШВЦ №75 Григорій Шломенко вважає, що цей рік видався вдалим і для тих, хто займається тваринництвом: 
- Нині середньодобовий приріст ваги корів становить 700 г, биків – 900 г, овець – 400 г.

Де ж краще: на волі чи у виправному закладі?
Круглий рік у виправному центрі кипить робота, навіть для зимового періоду тут є особливе заняття: чоловіки в’яжуть віники з сорго та гілок різних дерев, які потім розходяться на ринках Кривого Рогу.
Весь керівний склад закладу погоджується зі словами завідувача току Віктора Зубова:
- Із засудженими особами навіть легше працювати, тому що в них немає зайвих амбіцій: завжди роблять тільки те, що кажуть робити; з дисципліною в нас проблем ніколи не було.
- Люди часто цікавляться в мене – а чи раптом ніхто там з вашого закладу не втікає? – продовжує думку заступник начальника з виробництва – директор підприємства ШВЦ Ігор Бурлака. – Я завжди, сміючись, відповідаю – а від чого ж тікати? Від стабільної роботи та хороших соціальних умов? Чи від непоганої зарплатні, котра становить від 900 до 2000 гривень на місяць? Траплялося таке, що до нас і на три строки потрапляли – щойно вийдуть і відразу назад, нам навіть здається, що навмисне. У нашому виправному центрі дуже комфортно. Помешкання, харчування, умови праці, організація дозвілля – все відповідає стандартам і нормам.
Начальник Широківського виправного центру Володимир Цівка поділяє оптимістичну налаштованість своїх колег щодо їхніх підлеглих:
- На мою думку, цілком реально зробити ще більш рішучий крок до збільшення кількості та різноманітності експортної продукції. Люди в нас активні, роботящі, цілеспрямовані, а от агротехнічний комплекс хоч і працює на повну потужність, проте більшість устаткування явно застаріла. Саме в цьому наша найголовніша та єдина біда. Однак ми не покладаючи рук трудимося щодня, використовуючи наявні агрегати, і сподіваємося, що найближчим часом будемо в змозі придбати нове обладнання, необхідне для робочого процесу. У Широківського виправного центру є всі шанси, щоб стати прибутковою організацією. Поки що наші статки незначні, однак за останні півроку ми маємо можливість спостерігати значне нарощування виробничого потенціалу, тому наприкінці року вже можна буде розраховувати на оновлення технічного парку ШВЦ.
Як бачимо, труд не лише облагороджує людину, він дає їй стимул, привчає до здорового способу життя, перевиховує тих, хто одного разу пішов хибною стежкою. Тож будемо сподіватися, що знання, отримані у Широківському виправному центрі, надовго прослужать його колишнім мешканцям і трударям.

Ольга ТРУБЧИНІНА. Фото автора.

Фото. Олег Задніпряний: «Мене тут люблять, і не тільки люди».  Дмитро Приходько, вихованець Широківського виправного центру працює на току. Тепличне господарство ШВЦ №75.