Поточний № 6 (1244)

19.02.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Коли є що згадати


23.01.2019

Як розповів «Сільським новинам» голова ЦК профспілки працівників харчової, переробної промисловості та суміжних галузей Анатолій Білик, ідею зустрічі державних службовців – голів райдержадміністрацій у 1992 – 1997 роках, керівників обласних підрозділів того часу запропонував Олександр Демидов. Сталося це тоді, коли проводжали в останню путь аграрного ректора Володимира Шемавньова.

«Володимир Ілліч виховав сотні студентів, які стали висококласними фахівцями сільськогосподарського виробництва, – відзначив Анатолій Білик. – Варто пам’ятати його заслуги перед державою та багатьох інших вчених та посадовців, які працювали, не шкодуючи своїх сил. Отож цілком підтримав ініціативу Олександра Демидова, аби зібрати усіх тих, хто був на відповідальних посадах у перші роки української незалежності і згадати все те, що підносило Дніпропетровщину на високий рівень.
Переважна більшість учасників зібрання, яке проходило напередодні Водохреща в одному із закладів на Січеславській Набережній у Дніпрі, у свій час закінчували Дніпропетровський сільгоспінститут, а пізніше обіймали високі посади. Той же Анатолій Білик був Представником Президента України у Дніпропетровській області, у 1992-1997 роках – головою Новомосковської райдержадміністрації, народним депутатом України ІІІ скликання, головним державним інспектором з карантину рослин України у 2008-2010 роках. Він – повний кавалер орденів «За заслуги», заслужений працівник сільського господарства. І зараз Анатолій Григорович очолює Всеукраїнську профспілку, виконує повноваження депутата Дніпропетровської обласної ради. 
Директор  Миронівського інституту пшениці ім. В.М. Ремесла Олександр Демидов теж закінчив Дніпропетровський сільгоспінститут. У 28 років став головою колгоспу, у 32 – головою Магдалинівської РДА. З 2006-го до 2014-го  очолював Департаменту землеробства Мінагропроду. Заслужений працівник сільського господарства України,  член-кореспондент НААН, доктор сільськогосподарських наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ та ІІ ступенів, медаллю «Патріот України» за активну участь у підтримці бійців АТО.
– У свій час мені довелося бути наймолодшим головою РДА, – згадує Олександр Анатолійович. – Треба пам’ятати заслуги людей, які віддали державній службі частину свого життя і здоров’я і були для нас прикладом. На жаль, багатьох наших колег з «дніпропетровської» команди вже немає на цьому світі...
Впродовж 20 років працювала на відповідальних посадах голови Юр’ївської РДА та Юріївської районної ради ще одна випускниця Дніпропетровського сільгоспінституту Катерина Кривко.
– Якщо президент та голова уряду вирішують загальгодержавні питання, то робота очільників району стосується, передусім, вирішення проблем  життєдіяльності простих людей, бюджетних установ, агроформувань, –  пояснює Катерина Олексіївна. – До 1991 року працювала  в партійних органах, де завжди дбали про кадровий резерв. А зараз на посаду голови райдержадміністрації важко підібрати людину…
Павло Андрейченко встиг попрацювати на різних напрямках – дільничним інспектором, головою Солонянської РДА, начальником Дніпропетровського облавтодору.
– Пам’ятаю, cкільки доріг довелося нам будувати разом з Катериною Кривко у Юр’ївському районі напередодні обласної конференції з благоустрою сільських населених пунктів, ініційованої тоді головою ОДА Павлом Лазаренком. І вся та робота не була марною – і сьогодні у віддалених селах району є ті дороги, аби ще їх підтримували та ремонтували вчасно.
З особливим трепетом звернулася до присутніх голова Петриківської районної ради Наталя Коваленко.
– Коли збиралася на зустріч, мої колеги запитали: «Куди це ви їдете? У Вас аж очі світяться!». А як же їм не світитися, коли я знову повернулася у свою молодість, побачила людей, з якими працювала над вирішенням питань соціального розвитку та становлення відновленого Петриківського району. Дивлюся на своїх друзів і бачу: ми всі стали старшими, але у душі – такі  ж талановиті оптимісти і мрійники.
Наталія Іванівна впродовж  5-ти скликань очолює районну раду і вважає, що люди довіряють їй цю високу посаду через її людські якості. Сама Наталя Іванівна з Петриківки, тут живуть її діти. Тут вона починала свою трудову діяльність вчителем англійської мови, а після відновлення Петриківського району прийшла працювати в апарат райради. У 1998 році її обрали головою, і відтоді  вже 20 років Наталя Коваленко – незмінний і незамінний голова.
– Мене турбує, аби сільські школи не закривалися, – каже вона. – Але одного бажання мало – треба віднайти форму, аби на базі малокомплектної школи відкрити дошкільний заклад, створити НВК і т.д. Бо розуміємо: не стане школи – не стане і села. Я люблю свою Петриківку і людей свого краю.
Доктор медичних наук, професор Володимир Павлов обіймає посаду радника голови Дніпропетровської обласної ради. У послужному списку – багато відповідальних посад. Зокрема, головного лікаря Дніпропетровської психоневрологічної лікарні, головного лікаря Дніпропетровської обласної клінічної лікарні ім. І. Мечникова, депутата Верховної Ради України I-го скликання. 
Як лікар, він побажав усім колегам доброго здоров’я і миру в Україні.
Легендарний голова Дніпропетровської РДА Микола Дробот, напевно, найстарший із присутніх, був лаконічним:
– Такі зустрічі неодмінно треба проводити, і впевнений, що наступного разу до нас долучиться значно більше наших колег. А датою зібрання треба залишати 18 січня – переддень Водохреща, – звернувся  він до своїх колег. 
Так і вирішили. 
Олександр ПЕТРЕНКО.