ТРИВАЛИЙ час практично в центрі Курилівки Петриківського району «гуляють» землі колишньої третьої тваринницької ферми і тракторної бригади. Бездоглядні ділянки, звісно ж – роздолля для бур’янів… Місцеві жителі скаржаться: там навіть спортивний майданчик облаштувати забороняється! Доки ж давня колгоспна «спадщина» буде бездоглядною? Щойно ця крига почала скресати - двадцять восьмого січня ц.р. рішенням сесії Курилівської селищної ради після тривалого емоційного обговорення затверджена ухвала тимчасової земельної комісії, утвореної селищною радою раніше:

1. Землі колишньої ферми 8,3 гектара і тракторної бригади 2,4 гектара забур’янені, тривалий час не використовуються, поросли дрібними деревами;

2. Ці землі знаходяться в межах населеного пункту і належать до земель запасу Курилівської селищної ради.

Але однозначно добре для приміського селища, якому вже затісно у власних межах, рішення ухвалювалося доволі непросто. І навіть присутні на гучній сесії неоднаково трактують її наслідки. Ось як пояснює проблемну земельну ситуацію курилівський селищний голова Сергій Гречановський, обраний на цю посаду торік:

- Сесія пройшла дуже бурхливо, на неї прийшли навіть люди, які в селищі не живуть. Були вигуки присутніх про негайне звернення до прокуратури тощо. Але швидко тут нічого не зробиш, це земельне питання непросте, треба діяти за законом. Після розпаду колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства «Придніпровець» землі тваринницької ферми і тракторної бригади на території селища числяться за ним. Двічі колишній селищний голова Олена Саєнко зверталася до суду щодо цієї землі, втретє – природоохоронці з Дніпродзержинська, але нічого з того не вийшло. Працювали дві ліквідаційні комісії, якими керували Олена Мінакова і Олександр Біленький. Зараз її очолює Мінакова, вона не проти передати ці землі жителям Курилівки. Але у «Придніпровця» досі є невиплачена зарплата колишнім працівникам, податкова заборгованість тощо. Існує процедура передачі цієї землі, тут два шляхи: або згідно з рішенням ліквідаційної комісії, або через суд. Всього там біля 40 земельних ділянок по 15 соток. Їх можна виділити бійцям АТО, які мають переважне право на це, а ще під магазин тощо.

Ситуацію селищний голова бачить саме такою. Тому рішення сесії вважає передчасним і не знаходить можливості за його наслідками негайно вирішити вже і справді «задерев’яніле» земельне питання. А право колишніх колгоспників на землю в межах селища сучасний голова комісії з припинення діяльності «Придніпровця» Олена Мінакова досі, через десять літ після його банкрутства, вважає переважним:

- Ці землі належать «Придніпровцю» на праві колективної власності, є державний акт 1998 року. Ми існуємо, як юридична особа. У нас припинена діяльність, передавати землю селищній раді будемо в судовому порядку. Маємо борги по зарплаті біля 250 тисяч гривень, казначейству, бюджету тощо. Можливо, частину ділянок треба виставити на торги, продати і розрахуватися з людьми по зарплаті. Є і 6-7 чоловік, пропущені при розпаюванні – може, їм теж дати по ділянці? Мені земля не потрібна.

Колективного майна у колишньому господарстві, за словами Олени Іванівни, вже немає. А саме ним, за законом, воно б мало розраховуватися зі своїми працівниками. Здається, законної процедури продажу землі для повернення зарплати в українських сільських реаліях ще не передбачено. Адже в такому випадку цими коштами повинна розпоряджатися місцева рада – є питання інфраструктури, соціальні тощо. Мабуть, не надто приємно колишнім колгоспникам, позбавлених через чиюсь службову недбалість біля п’яти гектарів ріллі і сінокосів, отримати замість них куценькі 15 соток… До речі, їхнє право на свою частку у колективній земельній власності суд може задовольнити і сьогодні. Звісно ж, і намір «прив’язати» давні податкові борги не до колективного майна, а до земельних ділянок, виглядає не надто переконливо.

А у другого голови комісії з припинення діяльності колективного сільськогосподарського риболовецького підприємства «Придніпровець» пенсіонера Олександра Біленького інші міркування:

- У «Придніпровці» трудилася моя мама, мені не довелося. Та земляки у 2006-му, через рік після припинення діяльності «Придніпровця», попрохали допомогти, і я погодився. Вивчав закони, розбирався в непростих питаннях реформування. На сьогодні земель, що були під фермами тощо, на території Курилівської і Миколаївської селищних рад чимало - біля 50 гектарів. Ясна річ, вони повинні використовуватися на користь громад без ніяких застережень. Але Олена Мінакова, колишній головний бухгалтер «Придніпровця» і сьогоднішня голова ліквідаційної комісії, вважаю, навмисне цього не робить. Дивними є і її претензії на землі щодо зарплати, податків. Та у колгоспі було майна приблизно на 100 мільйонів гривень! Три великі тваринницькі комплекси, поливне устаткування, комбайни, трактори, автомобілі, ангар… Невже все щезло? Частина майна вивезена за якісь незрозумілі борги, тоді була така масова практика, частина разом із грошима пішла на утворення статутного фонду правонаступника колгоспу – ЗАТ «Дніпровець» тощо. Ще й 200 гектарів землі були незаконно передані до земель запасу, з них треба було виділити земельні паї усім пропущеним у списках. За мою тверду позицію у відстоюванні прав людей 2011 року мені сфабрикували справу про хабар, довелося відсидіти у в’язниці два з половиною роки… Аж доки Верховний суд України не встановив істину. Та винні в цьому і досі не покарані, у Петриківці і сьогодні трудиться «на благо народу» суддя, яка винесла незаконне рішення… Дотепер люди приходять до мене як до тимчасово відстороненого від виконання обов’язків голови ліквідаційної комісії, вирішуємо питання належної орендної плати, використання земель тощо.

Непростим, видно, було реформування «Придніпровця». За словами другого голови ліквідкомісії, і коштів на зарплату, і земель для додаткового розпаювання в Курилівці і Миколаївці було вдосталь. Чому ж справедливих виплат і розподілу не відбулося досі? Чи не тому, що це не вигідно справжнім «правонаступникам» колективного майна і землі?

Свої міркування щодо долі земель в межах села має і член виконкому селищної ради Олег Потапенко, помічник народного депутата Віталія Купрія:

- На мою думку, курилівський селищний голова більше відстоює інтереси певної групи осіб, ніж усіх жителів, колись він був членом ліквідаційної комісії господарства. Інакше як пояснити наступні факти? Ще 2000-го року рішенням загальних зборів уповноважених КСРТ «Придніпровець» припинив користуватися колгоспними землями у зв’язку з реформуванням, на його базі утворене ЗАТ «Дніпровець». Тоді ж і Курилівська селищна рада припинила право колективної власності на землі КСРП «Придніпровець» та зобов’язала передати державні акти та земельну справу до Петриківського відділу земельних ресурсів. А у 2012-му Дніпропетровський апеляційний господарський суд виніс постанову:

«КСРП «Придніпровець» дійсно отримав державний акт на право колективної власності на землі загальною площею 3 794 гектари. Курилівською селищною радою 2000 р. винесене рішення про припинення права колективної власності на землю у зв’язку з реорганізацією та передачу держактів і земельної справи до відділу земельних ресурсів Петриківського району. Рішення є законним, ніким не оскаржене і не скасоване, не потребує подальшого розгляду в судах. Відповідно до ст. 73 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняті місцевою радою рішення є обов’язковими до виконання всіма юридичними і фізичними особами на відповідній території».

ТАКИМ чином вважаю, що апеляційний господарський суд підтвердив - рішення Курилівської селищної ради є законним. Держакти на право колективної власності давно не діють, в тому числі і на землі під господарськими дворами, адже майже всі колективні землі розпайовані на конкретних працівників. На рішення селищної ради від 28 січня давно очікувала курилівська громада. Можна буде видавати земельні ділянки воїнам АТО, забудовникам. А ще за допомогою інвесторів виготовити новий генеральний план забудови селища і змінити його межі, бо і така проблема в Курилівці вже існує. Це дозволить багатьом громадянам узаконити власні будинки. Курилівській громаді пора встановити контроль щодо земельних питань.

Пора починати прозоро використовувати ці занедбані колективні землі на користь громади. Що ж заважає? Селищний голова Сергій Гречановський, який підтвердив свою короткострокову працю в ліквідаційній комісії для забезпечення прав колишніх працівників, переконаний – причина зволікань не в цьому, а зовсім інша:

- Саме через визначення ферм і бригад як «господарські двори» і відсутність цих площ в основному колективному державному акті поки що немає законних підстав вирішувати долю цієї землі. Через те селищна рада поки що не може вести активні дії, як і раніше.

У тому, що це можна зробити вже найближчим часом, впевнений голова Петриківської РДА Андрій Столбченко. Хоча з одним застереженням:

- Райдержадміністрація прагне якнайшвидше залагодити земельне протистояння в Курилівці. Але одного січневого рішення місцевих депутатів щодо цієї землі в межах селища недостатньо. З іншого боку є рішення суду про припинення діяльності колишнього колективного підприємства, тому повернути до життя його нерозпайовані землі – святий обов’язок громади, її депутатів. Буде краще, коли ними користуватимуться люди, за це йтиме плата до селищної ради тощо.

А на редакційний запит «Сільських новин» заступник начальника відділу Держземагенства в Петриківському районі Олег Стрелкін повідомив таке:

- Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2012 року частково задоволено позов у інтересах держави в особі Курилівської селищної ради до КСРП «Придніпровець» про припинення права користування землями загальною площею 15, 9 гектара в селищі Курилівка. Рішення Курилівської селищної ради 2000 року про припинення права колективної власності на землю у зв’язку з реорганізацією господарства є законним. Будівлі колишньої молочної ферми в Курилівці на вулиці Жовтневій перейшли на праві власності до інших осіб, а земельна ділянка, згідно з актом прийому-передачі від 5 травня 2000 року, передана до земель запасу.

Суд підтвердив право курилівських депутатів вирішувати долю селищних земель. А ще відповідно до ст. 141 Земельного кодексу України, за інформацією того ж відділу Держземагенства в Петриківському районі, підставами припинення права користування земельною ділянкою є (скорочено):

припинення діяльності організацій, державних чи комунальних підприємств;

використання ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Практично кожен із цих пунктів «земельної конституції» теж на боці курилівської громади. Певно ж, вона наведе лад на землях в селищі, які їй так необхідні. А коли це станеться остаточно, залежить від неї самої.

Давид ГРИМАК. Дніпропетровська область.