28 червня 2014 року відзначається 18-а річниця Основного Закону України

Прийняттю Конституції передували роки становлення України як незалежної держави. На цей крок надихали багатовікові конституційні традиції українського народу. Це й загальновідома Конституція Пилипа Орлика 1710 року, і прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року Основний Закон Української Народної Республіки «Статут про державний устрій, права і вільності УНР», а також схвалений Західноукраїнською Республікою 13 листопада того ж року Тимчасовий Основний Закон. Окремим рядком слід згадати Конституції УРСР 1919, 1925, 1937, 1978 років.
Конституція України 1996 року багатьма була названа однією з кращих у світі, здобула позитивну оцінку Венеціанської комісії. Вважалося, що вона відповідала реаліям того часу. Однак, розвиток української державності продемонстрував необхідність подальшого вдосконалення Основного Закону нашої держави. Особливо ж суспільство відчуло наслідки концентрації повноважень в руках однієї людини
Вже невдовзі Україну чекають нові зміни до Основного Закону. Так, задекларовано запровадження децентралізації влади, наданням регіонам широких повноважень.
На конституційному рівні закладена необхідність забезпечення пріоритету людини над державою. Проте, на жаль, не все задеклароване виконується. Ні для кого не секрет, що існує велика різниця між конституційними гарантіями та реальними можливостями людей для їх реалізації.
Належить ще дуже багато зробити для того, щоб права людини і громадянина дотримувалися державою і стан їх гарантування був на високому рівні.

Ольга ШЕРШЕЛЬ, заслужений юрист України.