Вибираючи молочну корову, головну увагу треба звертати на здоров’я, продуктивність і вік тварини. Добрі молочні корови мають такі зовнішні ознаки: голова середнього розміру, трохи видовжена; в середині вушної раковини бажана наявність випотів жовтого кольору (сірки); шия довга з дрібними складками шкіри; спина пряма, яка непомітно переходить у довгий і широкий поперек; крижі рівні, довгі й широкі; черево велике, але невідвисле; шкіра тонка, еластична, з ніжною блискучою шерстю, яка рівномірно покриває все тіло.
Особливу увагу слід звернути на вим’я. Воно має бути велике, чашоподібної форми, виступати далеко вперед і назад. Всі чотири його частки рівномірно і добре розвинені, з конусоподібними або циліндричними дійками. Шерсть на вим’ї має бути тонка, рівна і коротка. На дотик наповнене вим’я пружне, а після доїння значно зменшується у розмірі.
До ознак високої молочності належать також добре виявлені молочні кили-вени, які відводять кров від вим’я в грудну вену. Вони повинні досягати товщини до трьох пальців. Отвір, через який молочні вени проходять у внутрішню порожнину тварини, називається молочним колодязем. Він має бути глибоким і широким.
Вибрати хорошу молочну годувальницю мало, треба ще вміти правильно її доїти. Бо саме від цього залежить продуктивність і здоров’я корови.
Вим’я корови складається з чотирьох самостійних часток (четвертей), не з’єднаних між собою. Кожна чверть закінчується дійкою. Передні частки менш продуктивні, ніж задні. Воно має губчасту будову. Молоко утворюється у найдрібніших везикулах (альвеолах), від яких у вигляді тонких трубочок відходять вивідні протоки, що впадають у молочні канали, які з’єднуються у більш широкі молочні ходи. Останні закінчуються біля основи і всередині дійки порожниною, так званою молочної цистерною, з якої його і видоюють. З альвеол молоко виділяється не самовільно, а в результаті скорочення оточуючих їх м’язових волокон зірчастої форми в момент припуску молока коровою. Таким чином, без участі самої корови видоїти молоко неможливо, за винятком хіба що невеликої кількості. Тому доїння не повинно завдавати тварині незручностей. При зайвому шумі, неспокої, доїнні чужою людиною або порушенні техніки доїння корова може не віддати молоко.
Протягом перших трьох місяців після отелення корів у більшості випадків доять три рази. Проміжки між доїннями мають бути приблизно однаковими, оскільки молоко утворюється протягом доби рівномірно. При дворазовому доїнні корів доять о 6.00 і о 18.00. При триразовому денні проміжки між доїннями складають не менше 7 годин, а нічна перерва має бути не більше 10 годин.
Щоденне дотримання часу доїння сприяє кращій молоковіддачі, підвищенню продуктивності корови. Порушення прийнятого розпорядку, навпаки, викликає зниження надоїв.
Перед доїнням вим’я обмивають чистою теплою водою, витирають насухо і проводять підготовчий масаж вимені, що посилює роботу молочної залози і сприяє переходу молока з альвеол у молочну цистерну. Масаж полягає у легкому розтиранні, розминці. Для цього обома руками обхоплюють праву половину вимені й погладжують її знизу вгору, а потім зверху вниз. Закінчивши масаж правої половини, так само масажують ліву. Після цього злегка масажують дійки і легко підштовхують усі чверті біля основи дійок знизу вгору, як це робить теля під час ссання.
Перші дві-три цівки молока здоюють у кружку, прикриту марлею, бо саме в них міститься багато мікробів, що потрапляють у молоко з повітря і підстилки.
До доїння приступають відразу, як тільки корова припустила молоко. Зволікати не можна, оскільки припуск молока коровою триває недовго, час його обмежено до 6 хвилин. За цей період корову треба видоїти, інакше далі відтік молока буде відбуватися мляво і корова залишиться не повністю видоєною.
Можна видоювати спочатку передні, а потім задні частки або навпаки. Доять і хрест-навхрест: праву передню та задню ліву чверті, потім ліву передню та праву задню або навпаки. Але краще починати із задніх часток і, видоївши частину, перейти на передні, потім зробити навпаки. Так корову можна видоїти повніше, бо припуск молока відбувається одночасно у всіх частках.
Доїти треба кулаком. Стиснення дійки проводять з такою швидкістю, щоб молоко йшло майже безперервним струменем. Для цього необхідно дотримуватися однакового ритму руху і кожною рукою здійснювати 80-100 стиснень за хвилину. При меншому темпі доїння знижується удій і молоко затримується у вимені. При доїнні кулаком молоко видоюють швидше і менше втомлюються руки. Вдаватися до доїння щипком можна лише у виняткових випадках, коли дійки дуже маленькі або для видалення останніх крапель молока наприкінці доїння.
Не рекомендується доїти мокрими руками або під час доїння змочувати пальці молоком, змащувати руки вазеліном, що особливо важливо для отримання чистого молока.