Поточний № 40 (1377)

19.10.2021

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Коронавірус очима п’ятнадцятирічної школярки


16.04.2020

31 ГРУДНЯ уся планета дізналася про незвичайний китайський вірус. Спалах хвороби почався в Ухані, сьомому за величиною китайському місті, населення якого перевищує 11 мільйонів людей, приблизно, як четверта частина України.
На даний момент ми живемо з великою кількістю хвороб, але жодна з них не розповсюджується так швидко. Сovid-19 має два шляхи зараження: повітряно-крапельний, коли людина вдихає вірус прямо з повітря (до речі, у повітрі вірус живе три години) і контактно-крапельний, він виділяється з носоглотки зараженого й потрапляє на поверхню. Тому не можна торкатися забрудненими руками до носа, рота та очей. Ми мусимо часто і ретельно мити з милом руки або обробляти їх дезінфікуючими засобами. Головні засоби безпеки - це захисна маска, вона слугує бар’єром від інфекційних частин та окуляри, які допоможуть вам не чіпати очі на вулиці або у людних місцях.
Тиждень перед карантином був дуже напружений, бо усі чекали канікул. На момент оголошення карантину відчуття було двояке. Нібито з’явилося багато часу для відпочинку, але й якось лячно від усвідомлення того, наскільки все серйозно, якщо весь світ знаходиться на карантині.  Наступного дня моя мама була переведена на віддалену роботу, але тато й досі працює у звичайному режимі. 
Батьки дуже відповідально ставляться до усіх рекомендацій, тому ми з наступного дня карантину припинили виходити на вулицю, до магазину ходить лише тато,  причім один раз на десять днів. Він завжди одягає маску та рукавички, а повернувшись, переодягає весь одяг і ретельно миє руки, лице та волосся. Всі придбанні продукти харчування мама дезінфікує, миє з милом пластикові пакування, склянки, а також овочі та фрукти. 
Лише за декілька тижнів міжнародного карантину, я зрозуміла, як змінилося наше життя. Відсутність  можливості бувати серед природи, дихати свіжим повітрям, зробити звичайну прогулянку дуже засмучує. Я не можу бачитися з друзями та родичами, бо нам слід залишатися вдома - це кращий захист. У такі складні хвилини розумієш, що у карантині є і позитивна сторона. Ми багато часу проводимо разом - спілкуємося, цього раніше так бракувало, граємо з молодшим братом, переглядаємо старі фото. З мамою займаємося спортом та готуємо нові страви, іноді мені здається, що ми знаходимося на кулінарному шоу. Я впевнена, що на карантині ми усі зайнялися чимось цікавим для себе та пізнали щось нове. Зараз я навчаюсь дистанційно й усвідомлюю, що це не так просто, як здається. Я  відповідальна за шкільні й домашні завдання, але зосередитись вдома складно. Старанно виконую всі завдання, бо це насамперед потрібно мені. Разом з карантином  для мене настало зовсім нове життя, у якому твоя прогулянка відбувається на балконі і ти розумієш, що проста минула буденність, яка іноді здавалася неприємною, дійсно, була прекрасна.
Анна БІЛА,
член гуртка «Школа журналіста» Слобожанського НВК № 1.
Дніпропетровська область.