Костер безостий - посухостійких багаторічний верховий кореневий злак, використовується для створення культурних та поліпшення природних сінокосів і пасовищ, а також для задерніння схилів. Дає високі врожаї зеленної маси. Може зберігатися у травостої при сінокісному використанні більше 8-10 років, при пасовищному - 6-7 років. Невибагливий до грунтів. Особливо добре почувається на пухких чорноземах. Але на сильно засолених землях і на ділянках з постійним надмірним зволоженням не росте.

ЗА СПОСОБОМ розмноження рослина схожа на пирій. Потужне кореневище складається з більш або менш розвинених колін з вузлами. Кореневища ці розповзаються в грунті у вигляді довгих ниток, які здатні посилено випускати стеблові й кореневі бруньки, через що утворюється велика кількість паростків. Із них можуть розвинутися рослини з коренями, стеблами, листям і мітличками. Завдяки цьому костер здатен завойовувати все більшу й більшу площу і в такий спосіб забезпечувати собі багаторічне існування. Знадобиться немало усіляких несприятливих умов, дій, до того ж тривалих, щоб костер втратив здатність відростати і зник безслідно. Така живучість робить костер однією з найбільш цінних кормових рослин для худоби.  
Коренева система міцна і глибоко (до 2 м і більше) проникає в грунт. Таким чином корені дістають воду з глибоких горизонтів грунту і костер дає високі врожаї навіть у посушливі роки.
Кормові достоїнства костера безостого при своєчасному скошуванні (у фазі викидання мітлички) високі. На пасовищах його охоче поїдає велика рогата худоба і коні навесні та на початку літа, але з початком колосіння він уже менш смачний для худоби.
Аби дізнатися, чи не час збирати насіння, коли мітлички починають жовтіти, беруть одну й труть між долонями. Якщо насіння уже обсипається, час збирати. Під час досушування мітличок насіння дозріє.