22 травня - Миколая весняного за православним календарем. Це давнє землеробське свято. 
За народними віруваннями, святий Миколай весняний виступає помічником і заступником хлібороба

КОЛИСЬ давно саме у цей день вибирали місце для криниці. Робили це за допомогою вербових прутиків. Брали два прутики у праву руку і повільно ходили по подвір’ю. Де прутики сходились, там копали криницю. Або клали під дерев’яне відро четверо яєць на ніч. Якщо на ранок вони покривалися росою - то близько є вода і можна копати криницю.
Копали криницю тільки на Молодика, “щоб вода прибувала”, до того ж зранку і до полудня, “коли сонце вгору йде”. За давнім слов‘янським звичаєм, починав копати молодий парубок, у якого були ще живі батьки. Перед копанням промовлялися заклинання: “Іди, вода, з ріки, іди, вода, з моря, і вся - в нашу криницю”.
Спочатку замість криниць використовували джерела, що били з-під землі. Джерело називали Даром Божим. Свято оберігали його чистоту, будували частокіл навколо і прикріпляли фігурку півня - як оберіг від усього нечистого. Коло води садили вербу. Під вербою лавочку мостили.
Для скотини воду лили у спеціальний жолоб, з якого вона стікала у корито. Воно було на відстані кількох метрів від колодязя. Це для того, щоб скотина не оскверняла колодязя.
Не допускали до криниць нехрещених, не ходили й породіллі, поки годували дітей.
Громадські криниці копали на роздоріжжях - як дар добрим людям. Було повір’я: хто криницю для громади викопає - його рід Бог оберігає, а хто не одну викопав - того Бог зразу до раю забирає. Був один чоловік, який, пройшовши всю війну і залишившись живим, поклявся, що викопає криницю на честь кожного свого загиблого друга, і викопав майже 40 криниць у місцях, з якими його пов’язували спогади про того чи іншого товариша.
Зараз нерідко можна почути скарги на те, що нема здоров’я. А що ми зробили для того, щоб воно було? Забруднили річки, моря, озера, замулили джерела, закидали нечистотами. У воду викидають сміття, виливають стоки з ферм, хлівів, скидають неочищені промислові відходи. А колись вважалося гріхом криницю занедбати.
Отож те, що п’ємо, те й маємо. Якщо без їжі людина може прожити до 40 днів, то без води і трьох днів не протягне.