Поточний № 44 (1231)

15.11.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Курилівське бездоріжжя


20.11.2013

Останнім часом тема ремонту автодоріг в Україні є, вочевидь, постійним гостем медійних новин. Причому проблема ця інколи «випливає» на білий світ у небачений раніше спосіб. Щойно на кордоні Чернівецької та Івано-Франківської областей завершилося кількаденне цілодобове ходіння місцевих жителів по пішохідному переходу, яке заблокувало рух автотранспорту. Було подібне і на Житомирщині. Лише так обурені надзвичайним станом доріг люди змогли привернути до них увагу влади…

АВТОМОБІЛІСТИ не дадуть обманути - чим нижчий «статус» автошляхів, тим важче по них їздити. В найжалюгіднішому стані дороги сільські. Два роки тому при введенні в експлуатацію об’їзної південніше Дніпропетровська тодішні обласне керівництво запевнило читачів “Сільських новин» - «наступного року візьмемося за сільські шляхи». Та минув рік… І другий вже минає, а «взяття» якщо десь і є, то не в нас. Про це й інше далі у зверненні жителів Курилівки Петриківського району. Говорить Володимир Похил, член виконкому Курилівської селищної ради:
- У європейських країнах платники транспортного збору, коли побачать де ямку на дорозі – одразу телефонують відповідній службі! І та негайно наводить лад. У нас ціни на бензин вищі світових, «сидить» у них і податок на дороги… Чому ж тоді ями на сільських шляхах глибшають? По курилівських дорогах їздити можна лише бронетехнікою. Тут наче мінне поле… У травні на центральній дорозі з’явилися працівники «Петриківського райавтодору». Почали видувати пил з ям, обмазувати їх бітумом, щоб стелити асфальт. А чому ж не обрубали краї ям відбійним молотком, це ж дорога четвертої категорії? Чи не вирізали фрезою? На це питання члени виконкому почули відповідь: «це не до нас, звертайтеся до начальства…». Відповідь здивувала – я 16 років відпрацював у дорожньому управлінні, тому технологію ремонту знаю добре. Є й інші ветерани, які ремонтували дороги. Тоді ми пообіцяли викликати ЗМІ, щоб усі побачили, як використовуються кошти платників податків. Робітники порадилися та й гайнули трудитися в інше село. З тих пір якісного ремонту чекаємо і досі…
Поки діяв закон про транспортний збір, як ветеран праці я користувався пільгою. Уряд її незаконно відібрав, коли поверне – невідомо. Тому плачу податок разом з усіма такий, що не дай, Боже… Куди йдуть сплачені мною і більш ніж двома тисячами автомобілістів Курилівки і Миколаївки, навіть без кількасот водіїв садових товариств, гроші? Чому платимо тепер вдесятеро більше на дороги, а ремонтують їх менше, ніж раніше? Хто відповість перед нами, платниками податків, за згаяні літо й осінь, за таку повну безвідповідальність і безконтрольність в Україні?
За підрахунками деяких фінансистів, з 2011-го, відколи транспортний збір стягується у вигляді акцизу на пальне, щорічна загальнодержавна його сума тепер дорівнює біля 33-ох мільярдів гривень. Та кошти з них на ремонт існуючих автодоріг виділяються не пропорційно числу платників податку села чи міста, а вольовим рішенням уряду. Тому й виходить, що жителі Курилівки й Миколаївки цьогорік практично ще не бачили відремонтованих доріг. За попереднім законом біля двох тисяч автомобілістів обох селищ щороку б сплачували більше ста тисяч гривень транспортного збору, і селищні ради гарантовано б проводили ремонт доріг на цю суму. Відтепер, коли сума сплаченого податку наближено сягає мільйона гривень, навзаєм них на дороги жителі селищ не отримали цьогоріч не те що давніх сто тисяч – ні копійки… От що значить «транспортний збір по-новому»!
Факт недотримання технології робіт працівниками філії «Петриківського райавтодору» в Курилівці його начальник Олександр Занесиголова визнає. Але запевняє, що це не впливає на обслуговування жителів селища:
- У підпорядкування нашої організації входить автодорога загального користування Курилівка – Миколаївка – Єлизаветівка. Зроблений її ямковий ремонт з боку Єлизаветівки загальною площею 380 метрів квадратних. Там дороги гірші, ніж у Курилівці, де на центральній вулиці Леніна є смужкова ямковість. Зараз ми виконуємо замовлення Служби автодоріг Дніпропетровської області на укладення 250 метрів квадратних асфальту в ямки у Єлизаветівці в напрямку Миколаївки. Якщо дозволить погода, то ремонтуватимемо методом «просочення бітумною емульсією» і центральну дорогу в Курилівці. Інші шляхи в селищі не наші.
Що ж, добре, коли погода дозволить відремонтувати хоча б головний шлях. Але погано те, що Служба автодоріг Дніпропетровщини виділяє на ремонти обмаль коштів, до того ж «у свинячий голос…». Та Службі мало дає «Укравтодор», а йому – уряд. Замкнене зачароване коло… Але й інші шляхи в Курилівці, як видно на фото, нічим не кращі. Та цьогоріч до них, як пояснює перший заступник голови Петриківської РДА Дмитро Недвига, руки не доходять:
- На ремонт місцевих автодоріг Петриківського району на 2013 рік заплановано виділити 637,6 тисяч гривень, а надійшло всього 393 тисячі. З них освоєно у Шульгівці 17,6 тисяч, у Миколаївці – 25,3 тис., у Хутірському – 140,7 тис., у Чаплинці – 25,3 тисячі. Є складнощі зі здійсненням платежів Держказначейством Дніпропетровської області. Тому неосвоєний залишок коштів переходить на наступний рік на увесь район. У Курилівці запланований капітальний ремонт доріг вулиці Жовтневої та провулку Великий на загальну суму 70,2 тисячі гривень. Та оплату експертизи виконаного проекту вартістю 1230 гривень не здійснює Держказначейство, а без неї починати роботи за новим проектом не можна.
Ця прикра обставина вже стала предметом обговорення виконкому Курилівської селищної ради. Та знайти мецената чи скластися усією громадою на експертизу капітального ремонту дороги, про що лунали пропозиції, теж не можна – державні платежі повинні здійснюватися виключно з державної кишені… А вона, як було сказано, надійно зачинена Держказначейством, тобто діючим зараз урядом... Тож і гадають тепер кілька тисяч автомобілістів Курилівки, Миколаївки і дніпродзержинських садових товариств – чому зі сплаченого ними доброго мільйона гривень досі нічого не «капнуло» на автошляхи? Доки їм долати місцеві «мінні поля»? І найголовніше – що робити, до яких депутатів звертатися, щоб таких проблем зі своїми ж дорожніми грошима, відібраними державою, у майбутньому не виникало?
…А БЕЗВОДДЯ - НЕ БУДЕ?
На жаль, погані дороги - не єдина проблема Курилівки. Значна частина її жителів користуються питною водою з центрального водогону. Та жалюгідний стан його водонапірної башти давно викликає серйозну стурбованість мешканців. Про це розповідає член виконкому Курилівської селищної ради Олег Потапенко:
- Коли 50 років тому створювали Дніпродзержинське море і затопили Паньківку, її жителів переселили до нас. Місце їхнього проживання в селищі зветься Нова Курилівка. У 280 тамтешніх дворів питна вода подається водогоном, а ще в лікарню, школу, на пошту. Та водонапірна башта валиться, будь-коли може впасти, і люди опиняться без води. Вся водогінна система знаходиться на балансі нашої селищної ради, а обслуговує її петриківський «Комунальник». Виключно недбалість комунальників і призвела до руйнування башти. Щороку вони отримують певний дохід з Курилівки, але в об’єкт нічого не вкладають. 2007-го підприємству надали 150 тисяч гривень на ремонт башти, та практично нічого не зроблено. Величезна дірка в цегляній стіні збільшується, згори з резервуару тече вода, довго так тривати не буде… Ворота огорожі башти часто не зачинені, електрокабелі насоса не закриті, туди заходять діти. Виконком вирішив подавати воду за допомогою станції, але для прискорення робіт і негайної ліквідації надзвичайної ситуації необхідна дієва підтримка державних органів.
Як видно з фото, аварійна водонапірна башта дійсно справляє гнітюче враження. Директор Петриківського районного комунального підприємства «Комунальник» Дмитро Можний повідомив «Сільським новинам» з цього приводу наступне:
- Вийшов з ладу бак башти. Туди ніхто не полізе, щоб його відремонтувати, це дуже небезпечно. Цегла почала обвалюватися вже давно, ми пробували залатати, та нічого не вийшло. Ідею встановлення станції для подачі води підтримую, то найпростіший вихід із надзвичайної ситуації. Претензії до «Комунальника» мені відомі. По-перше, на такому життєво важливому об’єкті за правилами має бути три працівники, а не один, як зараз. Але тариф 3 гривні 80 копійок за метр кубічний води, який до його собівартості 7,8 гривні дотується районним бюджетом, дає кошти лише на електроенергію та одну зарплату. По-друге, ще не всі споживачі в Курилівці встановили лічильники на воду, дехто використовує її на полив тощо. По-третє, ми ставимо замок на огорожі башти, але курилівські хлопці скручують його, бо грають на території об’єкта в футбол. Згоден, все має бути зачиненим, але питання треба вирішити разом з громадою. Кабелі живлення насоса будуть прибрані, коли встановлюватиметься нова станція. На обслуговуванні її та мереж з насосом нами не наполягатимемо, це справа місцевої влади.
У «Комунальнику» є «Акт обстеження водонапірної башти, рік забудови 1965, в селі Курилівка 7 квітня 2011 року». Підписаний він начальником відділу з надзвичайних ситуацій Петриківської РДА В. Курилом та чотирма спеціалістами різних служб. В Акті йдеться про таке:
«Цегляна стіна башти в результаті атмосферного впливу почала руйнуватися та осипатися. Водяний резервуар протікає в нижній частині ємності. Виявлено обвал цегляної стіни шириною 1,5 метра та висотою 9 м. Башта знаходиться в аварійному стані та не підлягає подальшій експлуатації».
З часу складення Акту минає вже третій рік, але аварійна споруда діє. Та останнім часом є добрі зміни. Про це говорить і в. о. курилівського селищного голови Оксана Рудяк (колишній селищний голова Олена Саєнко написала заяву про звільнення наприкінці літа ц. р. – прим. авт.):
- Виконком Курилівської селищної ради 14 листопада уточнив бюджет розвитку на наступний рік. У ньому передбачені кошти на встановлення станції подачі води, ухвалений і дозвіл на виготовлення проекту водогону. Сподіваємося на вчасне надходження наших коштів та найшвидше завершення робіт, в т. ч. з демонтажу аварійної споруди тощо.
Що ж, на це сподіватимуться і всі жителі Курилівки, які користуються централізованим водопостачанням удома, в школі чи лікарні. Хто обслуговуватиме нове обладнання – «Комунальник», хтось інший чи селищна рада – покаже час. Якби лише водний проект не повторював долі проекту з капітального ремонту селищних доріг… Чекати в обох випадках і справді далі - нікуди.

Григорій МИКОЛАЙЧУК.