Поточний № 20 (1258)

27.05.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Квадратні метри смерті


10.08.2012

Все частіше правоохоронцям доводиться розслідувати небезпечні злочини, пов‘язані з заволодінням чужим житлом. Це так звані справи «чорних ріелторів».

ОДНОГО ДНЯ у Миколаєві, в одній з квартир по вулиці Червоних Майовщиків, знайшли труп Валентина Д. Через рік у сміттєприйомнику будинку №32-а по вулиці Лазурній місцевий двірник натрапив на обгорілий труп жінки. Ще через шість місяців біля селищі Велика Корениха у річці Південний Буг виринула велика валіза, а у ній – страшна знахідка: жіночий труп із жахливо розкраяною головою. Там же знайшли й знаряддя убивства – молоток. Згодом оперативникам карного розшуку вдалось встановити особу загиблої. Нею виявилась Марія Іванівна П., яка також жила на вулиці Лазурній, але у будинку №24-б. Навряд чи це могло бути звичайним збігом обставин, скоріше за все, убивства в одному районі якось пов‘язані між собою. Це й мало встановити розслідування.
Восени з місць позбавлення волі звільнився Андрій П. – син убитої жінки, тіло якої знайшли біля Великої Коренихи у річці Південний Буг. Але повернувшись додому, Андрій з подивом і злістю дізнався, що у їхньому з матір‘ю помешканні живуть зовсім сторонні люди. Нові мешканці завірили, що придбали квартиру на цілком законних підставах. Однак Андрія, який залишився без даху над головою, це зовсім не влаштовувало, і він звернувся до міліції. Там йому показали фото жінки, тіло якої знайшли біля Коренихи. У вбитій Андрій упізнав свою матір, яка ніде не працювала й любила зазирнути у чарку. Подальша розповідь сина убитої допомогла оперативникам вийти на слід злочинної групи. Андрій пригадав, що за кілька місяців до звільнення до нього на «зону» завітали незнайомі візитери. Ці чоловіки умовляли його оформити довіреність на продаж квартири, де мешкала мати. Мотивували це незнайомці тим, що його мати хвора, і їй терміново потрібні гроші на ліки. Тож вона начебто вирішила квартиру продати, а за частину грошей придбати недорогий будиночок у передмісті Миколаєва. Взагалі то, як запевняли чоловіки, будиночок вони придбали, і жінка вже туди переїхала. Потрібна, лише як формальність, нотаріально завірена довіреність від Андрія. Візитери пообіцяли Андрію доки він буде відбувати покарання присилати на «зону» добрий «грєв» - продукти, цигарки, чай, одяг. А після звільнення обіцяли влаштувати на вигідну роботу. «Зек» , не думаючи про наслідки, погодився на умовляння й підписав необхідні папери. Чоловік і подумати не міг, що тим самими підписав смертний вирок своїй матері. Згодом оперативники затримали раніше судимого Василя Г., 1977 р. н., який і виявився одним з «чорних ріелторів». Якось Василь дізнався, що чоловік, якого знайомі називали Мамонтом, «бухає по-чорному». Спритник запропонував Мамонту продати квартиру, розташовану практично у центрі міста, на вулиці генерала Карпенка. Однак чоловік ще не весь розум пропив, тож відмовився від сумнівної оборудки. Однак Василь не відступав. Собі у помічники він взяв приватного підприємця Володимира У. Підприємець захоплювався антикваріатом, і для відкриття власного ломбарду потребував значних коштів. Вже удвох вони прийшли до Мамонта і знову запропонували продати житло. Візитери пообіцяли п‘яниці купити взамін однокімнатну квартиру, а решту - вручити готівкою. Мамонт погодився, не розуміючи до кінця, чим ризикує. Аферисти діяли оперативно. Швиденько налили Мамонту склянку горілки, щоб «розслабити», й повезли захмелілого чоловіка до приватного нотаріуса, де й оформили потрібні їм документи на квартиру. Потім на одній з товарних бірж спритники фіктивно продали житло, щоб заплутати сліди, батьку Володимира У. Батько любителя антикваріату і не підозрював, що на певний час став власником житла у центрі міста. Згодом шахраї продали квартиру з великою вигодою для себе. Мамонту обіцяних грошей не дали, лише зняли йому квартиру, оплативши проживання за три місяці. Якось Володимир У., який був знайомий з багатьма дрібними підприємцями, дізнався, що такий собі Ігор Ш. хоче позичити грошей. Чоловіку запропонували позичити долари під заставу бабусиного будинку. У приміщенні товарної біржі ошукана бабуся підписала замість договору позики документи на продаж своєї нерухомості. У будинку старенької були й антикварні речі, якими також нахабно заволоділи аферисти Володимир У., Василь Г. і новий член шахрайської групи Микола Ц. на прізвисько Циган. Шахраї дізнались, що житель Миколаєва Сергій К. не має чим віддати борг у доларах США. Йому запропонували допомогти повернути борг під заставу квартири. Підприємець погодився. Згодом трійця змовилась з тричі судимим Арсеном У., який , незважаючи на кримінальне минуле, обіймав посаду генерального директора однієї з товарних бірж. В результаті Сергій К. втратив свою двокімнатну квартиру. А згодом зловмисники, щоб менше морочити собі голову й не залишати свідків, які з часом могли висунути якісь претензії, вирішили просто убивати власників житла.
Першою жертвою «чорних ріелторів» став 50-річний інвалід дитинства Валентин Д. Зловмисники дізнались, що інвалід полюбляє зазирнути у чарчину, тож почали ходити до нього в гості, щедро пригощаючи горілкою. За хабар один із заступників директора товарної біржі переоформив квартиру інваліда, який постійно перебував під горілчаним «кумаром», на аферистів. «Ріелтори» вирішили убити інваліда, а щоб замести сліди, інсценувати нещасний випадок, начебто п‘яний чоловік помер від переохолодження на морозі. Тож троє зловмисників запросили інваліда до себе в машину, там пригостили горілкою з клофеліном. Від цієї «дози» Валентин Д. швидко втратив свідомість. Аферисти завезли п‘яного на вулицю Дачну й там залишили посеред вулиці замерзати. Яке ж було їх здивування, коли наступного ранку душогуби, зайшовши до квартири, побачили там живісінького Валентина. А виявилось ось що. Валентин, протверезівши на морозі, якось добрався до під‘їзду сусіднього будинку, де й проспав усю ніч під теплою батареєю. Зловмисники все ж вирішили довести розпочате до завершення. Коли п‘яний Валентин Д. знову заснув, «ріелтори» закрили у квартирі всі вікна, натомість відкрили на кухні газові крани й накивали п‘ятами. Але знову стався «прокол». Сусіди почули запах газу й викликали аварійну службу. Це врятувало інваліду життя, хоча оселю його відключили від газопостачання. Тоді трійця знову добряче напоїла інваліда, і знайомий медик ввів Валентину смертельну дозу наркотику. Тоді кримінальну справу не порушили, бо вважалося, що інвалід помер від алкогольного отруєння. Все списали на нещасний випадок. Далі апетити у «чорних ріелторів» почали розгоратись. Одного разу їм стало відомо, що на вулиці Лазурній Марія П. продає квартиру. Тож Василь Г. завітав до жінки з пляшкою горілки і… молотком у руці. Коли власниця квартири повернулась спиною, убивця завдав їй кілька ударів молотком по голові, а потім задушив удавкою. Тіло вночі вивіз човном на середину річки й скинув у воду. Наступного дня убивця вивіз з оселі речі убитої та й почав міркувати, як продати квартиру. Як вийти з цієї ситуації, придумав Володимир У. При оформленні купівлі-продажу квартири убитої жінки зловмисники розіграли справжній спектакль. «Розводка» для «лохів» спрацювала безвідмовно. На одному з ринків аферисти знайшли жінку, зовні дуже схожу на убиту власницю житла. Пообіцявши винагороду, жінку, з паспортом убитої в руках, завели до нотаріуса. Потім Василь Г. на комп‘ютері підробив документи від імені сина убитої власниці квартири, який перебував у місцях позбавлення волі. Таким чином аферисти виписали чоловіка з квартири. Потім вони поїхали у колонію до Володимира П., у якого й видурили довіреність на продаж житла. Після цього шахраї продали чужу квартиру. Якось Василь Г. через знайомих одержав «наводку», що Інні П., яка мешкає з донькою у двокімнатній квартирі, терміново потрібні гроші. Після смерті чоловіка Інна почала зазирати у чарчину, а потім і «підсіла» на наркотики. Саме такий контингент і цікавив у першу чергу «чорних ріелторів». Привітний Василь швидко умовив жінку продати житло, пообіцявши солідні гроші, платити які, звичайно ж, не збирався. Разом вони поїхали на вулицю Московську до приватного нотаріуса, де Інна й підписала договір купівлі-продажу житла. Однак гроші Василь платити їй відмовився. Тоді жінка почала погрожувати, що заявить у міліцію. Аферист пояснив, що гроші знаходяться у друга, привів жінку на квартиру двічі судимого Бориса К. Спочатку сіли за стіл, щоб «обмити» оборудку, а потім Василь увів жінці смертельну дозу «наркоти». А потім, для «страховки», ще й задушив. Вранці убивця заявив колишньому «зеку», що гостя померла від «передозу». Убиту вкинули у сміттєприйомник, а потім убивця оббризкав труп лаком для волосся й підпалив. Експертиза, як і сподівався зловмисник, дала висновок, що жінка загинула від предозування наркотиками. Записали як нещасний випадок, і кримінальну справу тоді не порушили.
У ході розслідування вдалось встановити, що зловмисники інформацію про майбутніх жертв за хабарі одержували у працівників ЖЕКів. Зловмисники в першу чергу цікавились тими, хто мав великі борги за комунальні послуги, зловживав спиртними напоями, проживав один, без родичів… Апеляційний суд Миколаївської області засудив ватажка банди «чорних ріелторів» Василя Г. до довічного ув‘язнення. Інші учасники групи одержали по 15 і 14 років позбавлення волі. Верховний Суд України залишив цей вирок без змін.

Петро БРАТЧЕНКО.