ТАК, веселощів у садівника в листопаді не додається. Погода кепська, сутеніє рано, і роботи всі якісь невеселі: завершення, згортання, консервація. Плодів-овочів у саду-городі вже не залишилося. Хіба що найпізніша капуста чекає своєї години. Її збирають після заморозків.
У квітниках нарешті укривають все, що необхідно, - далі тягнути нікуди. Якщо земля не замерзла і погода дозволяє поратися, можна встигнути під зиму посіяти багаторічники. Для тих, хто не хоче займатися стратифікацією, відмірюючи місяці та градуси, і не встигає сіяти навесні, це найбільш зручний спосіб. Нехай рослина розвивається відповідно до ритмів природи. Хоча штучно створюючи умови, можна прискорити процес, наприклад проростити півонії.

Останній шанс отримують ті, хто ще не обв’язав стовбури для захисту від зайців і мишей. Тепер вже точно можна побілити дерева. Або залишити все-таки це заняття на ранню весну.
З другої половини місяця до сильних морозів час заготовлювати живці для весняного щеплення плодових, хоча багато хто робить це наприкінці зими, сполучаючи з обрізкою - навіщо гілкам пропадати. Якщо зрізати зараз, то живці будуть здоровими, але виникне проблема зберігання їх взимку. Зрізуючи ближче до весни, ризикуємо одержати підморожений матеріал. Є у ранньої заготівлі ще один мінус - страждання маточників. У абрикосів, наприклад, можливе витікання камеді. Але ми все-таки за перший варіант.
Отже, для заготівлі з середньої та верхньої частин крони вибирають потужні здорові і добре вистиглі пагони поточного року довжиною 15-60 см. Вовчки, незважаючи на привабливість, не годяться. Для зберігання в льосі або холодильнику пагони щільно загортають у пластиковий пакет. Взимку їх періодично перевіряють і провітрюють, щоб не запліснявіли. Іноді загортають у вологу ганчірку або пересипають тирсою, але є небезпека підпрівання і раннього розпускання бруньок. Підсушування живців є менш небезпечним, у цьому випадку перед щепленням їх, попередньо обновивши зрізи, замочують на три дні в чистій холодній воді. Але найкраще закласти відразу під сніг без пакета, тільки пересипавши тирсою. Шар снігу повинен бути не менше 50 см, та ще й бажано засипати його зверху соломою або тією ж тирсою, щоб живці не підмерзли.
Однак занадто ненадійними стали наші зими: то снігу до січня не дочекаєшся, то відлига, то мороз вдарить. Тому радять пучки живців засипати мокрою тирсою на морозі (от жах!) і з цим намороженим шаром (15-20 см товщиною) засипати сухою тирсою (ще 30-40 см), накрити плівкою і, нарешті, снігом.
Але скільки людей, стільки й думок. Рекомендацій, у тому числі і суперечливих, вистачає. Особливо у людей з досвідом, отриманим у конкретних умовах саду, з його сортами та культурами, так що необхідно випробовувати різні варіанти заготівлі та зберігання. А за вікном то дощ, то сніг, а то й мороз вдарить. Тому треба подбати про схоронність водопроводу: злити воду з труб, прибрати шланги, насоси. Якщо на ділянці є великі ємкості з водою, то для того, щоб вони не перемерзли можна пустити у воду надувний м’яч або пластикові пляшки з вантажем (одну на кв.м).
Очистивши і просушивши, прибирають у сарай вірний садовий інструмент, непотрібні більше агрегати змазують мастилом. Закривають наглухо теплиці. Для багатьох садівників сезон закінчений і вони прощаються з садом до весни.
Варто згадати і про пернатих друзів. Пора вже готувати годівниці: птахи все ближче прибиваються до житла та саду. Тут концентруються як місцеві жителі, так і хвилі міграції з півночі: снігурі, повзики і вся видова розмаїтість синиць. Народним розкладом для їхнього прильоту виділений спеціальний день - Синиччин (12 листопада). Але птахи розкладів не дотримуються і з розпачливим дзенькотом мотаються у нашому саду вже з вересня.

Яку небезпеку приховують у собі трутовики?
Багато садівників недооцінюють шкоду, що можуть нанести гриби -трутовики плодовим деревам, тому ніяк з ними не борються. І дарма, тому що наслідки такого «сусідства» можуть бути досить значними.
Трутовики можуть протягом багатьох років розвиватися усередині стовбура і руйнувати його, не виходячи на поверхню. У такому випадку у дерева практично немає шансів вижити.
Зараження спорами грибів-трутовиків відбувається через рани, що з’являються на корі дерева в результаті ушкодження морозом, комахами, від сонячних опіків або в результаті механічних ушкоджень.
Із пророслих спор утворюється грибниця, що поступово поширюється по деревині і руйнує її. А потім, після проникнення грибниці в тканини, на корі з’являються плодові тіла. Вони можуть мати найрізноманітнішу форму: копитоподібну з концентричними борозенками, черепицеподібну, напівкруглу, пласку, у вигляді дрібних грибів з короткими ніжками.
В уражених трутовиками дерев різко знижуються врожайність і приріст пагонів, гілки їх стають тендітними і обламуються навіть при невеликому вітрі, на стовбурах можуть оголитися великі дупла. У результаті дерево гине.
Боротися з грибами-трутовиками потрібно обов’язково і відразу, як тільки ви помітите їх на стовбурі. Для цього зачистіть уражену ділянку металевою щіткою до здорової деревини і обробіть 3%-вим розчином мідного купоросу. Якщо гілка уражена більш ніж на 50%, її необхідно спиляти, а зріз замазати садовим варом або олійною фарбою.

Підготовка та укриття винограду на зиму
Більша частина території нашої країни належить до зони ризикованого виноградарства. У зимовий період існує два види небезпеки, якої зазнають кущі винограду – це вимерзання та випрівання.
Вимерзання – це ушкодження рослин морозом. У кожного сорту винограду існує певний поріг витримування низьких температур, зазвичай це приблизно мінус 7°C. В умовах більш холодної зими виникає необхідність захисту виноградних кущів від погодних впливів за допомогою додаткового вкриття.
Але для початку необхідно підготувати виноградну лозу до зимівлі. Для цього видаляється все листя, і виконується осіння обрізка плодоносних кущів. Головне завдання обрізки - прибрати непотрібні лози, що відплодоносили. На кожному рукаві рекомендується залишати сучок заміщення і плодову стрілку. Старі, ушкоджені або хворі рукави варто видалити, залишаючи молоді пагони, що ростуть від основи куща.
Дозріла однолітня лоза має яскравий солом’яно-жовтий колір. Наявність на ній оідіума можна визначити за темними некрасивими плямами. При обрізці рослин на зиму потрібно постаратися видалити насамперед ці хворі пагони, зберігши на майбутній рік тільки здорову лозу. По-перше, ділянки, ушкоджені оідіумом, є джерелом поширення хвороби, а, по-друге, такі пагони погано зимують. Перші ж морози знищують лози, що не встигли визріти, які теж необхідно видалити. Відрізнити такі пагони можна насамперед за забарвленням, що має зеленуватий відтінок. Якщо спробувати зігнути дозрілий пагін, можна почути характерний хрускіт, що говорить про те, що лоза готова до зимівлі.
Після виконання обрізки приступають до катаровки, що полягає у видаленні поверхневих росяних коренів, розташованих на підземній частині штамба. Якщо їх не вирізати, то в холодні малосніжні зими вони можуть вимерзнути, а нижня частина кореневої системи, що залишилася, хворіє, кущ слабшає або навіть гине. Для цього потрібно розкопати ґрунт біля основи куща на глибину близько 15 см. Ямки, що утворилися після катаровки, засипаються сухим піском.
Перед укриттям винограду необхідно провести поливи для поповнення запасів ґрунтової вологи. Восени вологозарядні поливи починають, як правило, відразу після збирання врожаю. Це створює сприятливі умови для концентрації вологи у ґрунті до моменту осінньої диференціації суцвіть.
Існує безліч способів укриття винограду, але одним з оптимальних вважається створення повітряної подушки за допомогою дерев’яних щитів. У цьому випадку під лози укладається сухий рослинний матеріал - листя або ялиновий лапник. Зверху лози накривають дерев’яним щитом з бортами, залишаючи навколо рослин кілька сантиметрів вільного простору. Зверху вся конструкція вкривається будь-яким водостійким матеріалом: поліетиленом, шифером, руберойдом, брезентом та ін. Зверху можна додатково закидати накриття шаром ґрунту або дрантя.
Дуже важливо запобігти потраплянню вологи на вкриті рослини, тому що перезволоження провокує розвиток хвороб, які послаблюють рослини і можуть викликати їхню загибель.
Випрівання винограду нерідко відбувається в тих випадках, коли до укриття приступають занадто рано або під час зимових відлиг. При цьому з’являються молоді паростки, які гинуть під час наступних заморозків.
Для запобігання цьому з південного торця укриття варто залишити вентиляційний отвір, котрий необхідно закрити при сталих морозах.
Для підвищення зимостійкості рослин при підготовці потрібно виключити перевантаження кущів пагонами та врожаєм, вчасно збираючи достиглі грона. Навантажені врожаєм кущі мають знижену зимостійкість, тому що пагонам бракує запасних живильних речовин, тому вони гірше визрівають і мають слабку глибину загартування. Такі лози без укриття вимерзають, а під укриттям випрівають.
При догляді за виноградником слід дотримуватися агротехніки, що забезпечує більш повне визрівання лоз. Протягом усього вегетаційного періоду необхідно підживлювати виноград калійними та фосфорними добривами.
При підвищеній кислотності ґрунту виконується його вапнування.
Для того щоб прискорити процес визрівання пагонів, азотні добрива рекомендується використовувати тільки у першій половині вегетаційного періоду. У вересні можна застосувати один з препаратів, котрий володіє кріопротекторними (захист від холоду) властивостями, що прискорить процес дозрівання пагонів і знизить температуру замерзання рідини у тканинах, забезпечивши таким чином підвищення зимостійкості винограду. Для цього можна обробити кущі розчином стимулятора «Марс-універсальний» (у концентрації 0,5%) або препаратом «Вимпел» (0,15%).
Застосування цих стимуляторів під час вегетаційного періоду в комплексі з хімією посилює фунгіцидний ефект, а при спільному використанні з фосфором, калієм і мікроелементами сприяє підвищенню цукристості ягід і стійкості кущів до грибкових захворювань.
Як і для більшості рослин, для винограду одним з найнесприятливіших факторів є добове коливання температур і тривалі відлиги, які змінюються різким похолоданням. У лозах, нагрітих сонячними променями, активізуються процеси життєдіяльності, а денне тепло змінюється нічними заморозками, які згубно впливають на бруньки, що прокинулися. Тому нерідко кущі вимерзають навіть в умовах помірних низьких температур, особливо при наявності теплих сонячних днів під час зимівлі.
Час укриття залежить від місцевих погодних умов на кожній конкретній території. Але важливо пам’ятати, що перші заморозки рослини повинні пережити відкритими. При невисоких негативних температурах відбувається загартовування лоз, що є дуже важливим чинником, котрий визначає стійкість кущів винограду у зимовий період.