Поточний № 36 (1274)

17.09.2019

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Логанова ягода - Логанберрі


29.01.2011

Логанова ягода або Логанберрі - це міжвидовий гібрид малини червоної великоплідної та ожини садової червоноплідної. Рослина відрізняється і від чорноплідної малини, і від червоної великоплідної, а від садової ожини - відсутністю шипів, більшою масою ягоди, високою врожайністю, кращими смаковими якостями, морозостійка, менше уражається хворобами.

ЛОГАНОВА ягода - розкидистий напівчагарник з дугоподібними пагонами без колючок довжиною 1,5-2 м, які необхідно підв’язувати до дротяної шпалери, бо під вагою ягід вони можуть торкатися землі.
Ягоди дозрівають поступово, починаючи з серпня і до холодів. Останній збір в невеликій кількості може ушкоджуватися ранніми осінніми заморозками. Пізнє дозрівання врожаю, коли вже майже немає свіжих ягід, - основна перевага цього гібрида. З одного куща можна зняти більше 4 кг плодів, а врожайність нового сорту Тайберрі - до 10 кг. Ягоди крупні, по 5-10 г, округлі (у Тайберрі - видовжені до 4 см), чорні, блискучі, солодкі, з присмаком ожини. Мають лікувальні властивості. Містять вуглеводи, яблучну та лимонну кислоти. Є у них і залізо, фосфор, сірка, кальцій.
Плоди транспортабельні, після збирання добре зберігаються протягом п‘яти днів. Їх можна вживати у свіжому вигляді, а також заготовляти на зиму варення, желе, компоти, соки, особливо асорті у поєднанні з яблуками, агрусом, суницею, червоною смородиною, айвою японською та іншими ягодами і фруктами.
Вирощують Логанову ягоду практично так само, як чорноплідну малину та ожину. Вона не засмічує сад, адже не утворює кореневої порослі. Розмножується укоріненням верхівок однорічних пагонів, здерев‘янілими і зеленими живцями однорічних пагонів.
Добротний посадковий матеріал Логанової ягоди можна отримати з насіння. Для цього його треба залити водою, розмішати паличкою. Те, що осяде на дно, висушити і зберігати в холодильнику при температурі +1-5°С. Взимку його кладуть у полотняний мішечок з вологим піском, поміщають у глиняний посуд з вологою тирсою і ставлять у холодильник на три місяці для стратифікації, постійно підтримуючи у вологому стані. У квітні насіння разом з піском висівають у ящики з пухким вологим грунтом, поверх якого насипаний субстрат (просіяний пісок і торф у пропорції 1:2) шаром 3-5 см. Насіння висівають за схемою 5х5, загортають на глибину 1-1,5 см. Ящики ставлять у теплицю або на підвіконня, накривають склом чи плівкою. Через 10-15 днів, коли з’являться сходи, скло знімають. Поливати і підживлювати з пульверизатора треба через кожні 10 днів, використовуючи Кристалін або універсальне добриво (3 г на 0,5 л води). На ящик 20-70 см потрібно 1 л розчину.
У другій половині травня сіянці висотою 10-15 см з грудкою землі висаджують у літній парник за схемою 10х10 см. Протягом літа відбраковують рослини з ознаками захворювань. У жовтні готують посадочні ями діаметром 50 см, завглибшки 40 см, заправляють у них 2 відра перегною, склянку суперфосфату, 3 півлітрові банки деревного попелу, відро просіяного піску. Все це перемішують лопатою, додаючи садову землю. Отриману масу заливають водою і так залишають до весни.
Наступної весни викопаний із грудкою землі саджанець пересаджують на постійне місце, заглиблюючи кореневу шийку на 5 см. Відстань між рядами 1,5-2 м, між саджанцями в ряду - 0,7-1 м. Уздовж ряду встановлюють шпалеру заввишки 1,5 м.
Восени пристовбурні кола мульчують перегноєм, тирсою або торфом на 10 см. Гілки кладуть на землю, притискають дошками або цеглою, злегка вкривають.