Поточний № 44 (1231)

15.11.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Люди не бажають миритися зі смертю


26.09.2013

З давніх-давен люди переймалися питанням: чому ми помираємо? Чому порівняно з іншими живими організмами - тваринами, деревами - ми помираємо так рано? Тисячі років тому людина усвідомила обмеженість свого існування. Але при цьому інстинктивно прагнула до довгого життя, до самозбереження. Ця колізія тоді не могла вирішитися інакше, ніж примиренням людини з фактом смертності. А основним захистом від цього внутрішнього психологічного протиріччя стала надія на продовження життя після смерті. Щоб з’ясувати, наскільки актуальна проблема довголіття і збереження активності у похилому віці сьогодні, ми звернулися за допомогою до академіка НАМН України, директора Інституту геронтології Національної академії меднаук України Владислава Безрукова.

- З давніх часів люди шукали способи подовження життя. У різних наукових вченнях протягом століть розроблялися техніки і методики духовного вдосконалення людини, що мало наблизити її до безсмертя. Такі, наприклад, як техніка йоги, даоські і тантричні практики. У той же час велися алхімічні пошуки еліксиру безсмертя. Ймовірно, у стародавні часи бажання зрозуміти, що таке старіння, було невіддільним від бажання уповільнити або усунути його. Це цілком відповідає прагматичному підходу до знання, характерного для стародавньої науки. Вчені того часу шукали можливості лікування різних захворювань, у тому числі й зумовлених старінням.
- До чого ж дійшли ваші попередники - стародавні геронтологи?
- Наслідком їх пошуків стало розуміння, що людина старіє і помирає через недосконалість своєї природи, а може за допомогою власних зусиль перетворитися на досконалу, богоподібну, безсмертну істоту. А для здійснення такої трансформації потрібні комплексні, психофізичні заходи (що називалися внутрішньою алхімією). Під цим розумілося спокійне, розмірене життя, медитація, дихальна техніка, низькокалорійна дієта, спеціальні фізичні вправи, сексуальна техніка. Ці заходи доповнювалися зовнішньою алхімією, яка включала застосування спеціальних речовин, які мали продовжити життя. Великого значення надавалося пошуку еліксиру - субстанції, здатній трансформувати одні речовини та істоти в інші. Наприклад, перетворювати ртуть на золото, а смертну людину перетворювати на безсмертну.
- Зі стародавніми вченими ми розібралися, а як дивляться на проблему безсмертя і подовження людського життя сучасні геронтологи?
- Ми стали набагато скромнішими у своїх прагненнях - тепер прийнято вважати, що нормальне людське життя генетично передбачає близько 120-130 років існування кожному. На 900-річного біблейського Мусафаїла все ж таки слід дивитися як на міфологічну фігуру і не більш того.
- Мабуть, ви краще ніж хтось знаєте, що таке старість?
- Дещо знаю. Якщо говорити просто, старість - один з етапів людського життя, на жаль, завершальний. А старіння - процес, який веде до цього етапу.
- Науковці мають розбіжності у поглядах стосовно того, коли і чому людина починає старіти. А як вважаєте ви?
- Й справді, думок дуже багато. Деякі переконані, що старіння починається після настання етапу зрілості, інші, що воно веде відлік від самого народження людини. Я теж гадаю, що старіння починається із моменту появи людини на світ божий. Але вирішенням цього питання проблема не вичерпується, тому що тут же починається суперечка щодо механізмів, які цей процес запускають.
- І як далеко сучасна наука просунулася в цій суперечці?
- Поки що до кінця незрозуміло, чи є в організмі активні механізми, котрі призводять до старіння, або ж старіння настає через накопичення “пошкоджень”: у молекулах, клітинах та системах. Утім існує й цікава теломерна теорія, яка пов'язує старіння із пошкодженнями кінцевих ділянок хромосом (тіломірів), які захищають молекулу ДНК від ушкодження. Річ у тім, що з часом ці ділянки «обтріпуються», у результаті молекула втрачає захист і гине. «Будівництво» тіломірів здійснюється за участю ферменту теломерази, активність якої можна штучно посилювати. Вважалося, що, зберігаючи у такий спосіб тіломіри, можна подовжити життя. Це було підтверджено й експериментами на культурі тканин. Але одержані дані далеко не завжди підтверджуються на прикладі всього організму.
- Чи є у процесі старіння якісь позитивні моменти, чи все зводиться лише до руйнування?
- Разом із старінням в організмі включаються активні процеси протидії йому, так звані механізми антистаріння. І цю боротьбу можна підтримувати або активувати. Ушкодження, наприклад, у молекулах ДНК, у клітинах, тканинах усуваються, відновлюються аналогічно тому, як заростають рани на шкірі.
- Невже твердження про те, що нервові клітини не відновлюються, виявилося помилковим?
- Раніше вважалося, що кількість нервових клітин у процесі життя тільки зменшується. Але дослідження засвідчили, що нервова тканина відновлюється, хоча з віком цей процес сповільнюється. Причому у птахів відновлення відбувається значно активніше, ніж у людей.
Якщо говорити про механізми антистаріння головного мозку, то в одному з його відділів - гіпоталамусі - є ядра, які відповідають за позитивні та негативні емоції. Наші досліди на тваринах показали, що регулярне подразнення “позитивної” зони уповільнює процеси старіння. Тому приказка про те, що сміх подовжує життя, має наукове підгрунтя. До речі, свого часу ми брали участь у дослідженні Всесвітньої організації охорони здоров’я щодо впливу сімейного статусу на тривалість життя. Виявилось, що ті, хто перебуває у шлюбі, живуть довше, ніж самотні. Правда, цей чинник здебільшого позитивно впливає на чоловіків, ніж на жінок.
- Але чому ж так відбувається?
- У наш час чоловік найчастіше приходить з роботи додому відпочивати, а жінка працює ще й вдома: господарство, догляд за дітьми тощо.
- А взагалі-то, наскільки інтенсивні психологічні, емоційні та інтелектуальні навантаження корисні для організму?
- Дуже корисні. Душа зобов’язана працювати. Наприклад, хвороба Альцгеймера розвивається у представників інтелектуальної праці значно пізніше, ніж у тих, чия робота переважно зводиться до фізичних навантажень. Тому я пропагую фізичну та розумову активність, котрі сприяють здоровому та якісному старінню і взагалі подовжують життя. Ні для кого не секрет, що дозовані фізичні навантаження корисні організму. Проте слід пам’ятати, що професійний спорт з його високими навантаженнями не належить до чинників довголіття. Причому це стосується не тільки боксерів.
- А от Черчілль, приміром, багато років палив, пив, страждав від зайвої ваги, проте дуже активно та цікаво прожив 91 рік...
- Знаєте, Микола Михайлович Амосов, коли приходив до нас, із деякою заздрістю говорив: “Подивіться на Дмитра Федоровича Чеботарьова (який працював у той час директором Інституту геронтології, академік)! Гантелі не тягає, навколо будинку за собакою не бігає, а ось, будь ласка, чудово себе почуває”. І треба сказати, наприкінці життя Микола Михайлович дуже сумнівався у правильності свого підходу. Він дуже активно піддавав себе фізичним навантаженням. А що стосується Черчілля, то сам Чеботарьов у таких випадках зазначав: невідомо, скільки б він прожив, якби не пив і не палив. І потім багато що залежить від генетики.
- Свого часу вчені активно шукали ген смерті. Чи вдалося щось знайти?
- На жаль “ні”. Старіння - складний багаторівневий і багатокомпонентний процес, що регулюється найрізноманітнішими генами. Тому шукати ліки з дією на якусь одну точку в організмі безперспективно. До того ж наукою доведено, що здоров'я людини на 20 відсотків залежить від спадковості, на 20 - від довкілля, на 50 відсотків - від способу життя і лише на 10 - від охорони здоров'я.
- Нині у наукових колах мусується теорія, згідно з якою старість - це програма, яку можна відмінити.
- Є різні теорії, і у кожної з них свої обгрунтування. У згаданому вами випадку йдеться про те, що кисень, вступаючи у реакцію з різними речовинами, продукує вільні радикали, отруюючи ними не лише мітохондрії, а й самі клітини. Тож порятунок вбачають в антиоксидантах. Але річ у тім, що вільні радикали у певних дозах потрібні організму для нормального функціонування. До речі, так само як і холестерин, з яким усі було кинулися боротися. В одному зарубіжному військовому госпіталі проводилися дослідження, які засвідчили, що поранені із підвищеним вмістом холестерину у крові виживали набагато частіше, ніж ті, у кого він був знижений.
Якщо повернутися до антиоксидантів, то багато з них ефективні. До речі, Московському інститутові фізико-хімічної біології при МДУ вдалося синтезувати такий, який на 20-30 відсотків подовжує життя. Але поки що не зрозуміло, за рахунок чого це відбувається.
- А як не лише прожити довше, а й зберегти активність, щоб старість була у радість?
- Якщо говорити “як довше”, то тривалості життя абсолютно всіх рекордсменів у цій справі сприяли три основних чинники: спадковість, довкілля та спосіб життя. Величезну роль відіграє харчування. Для більшості довгожителів характерна кисломолочна та рослинна дієта. Але єдиного рецепту бути не може, хоча б через те, що є люди, організм яких не сприймає молоко. Інше важливе спостереження: довгожителі зберігають фізичну активність практично до останніх днів свого життя. От у Франції довгожителька Кальме розпочала ходити на фехтування у 80 років, а в 100 вона каталася ще й на велосипеді. У 1960-х наш інститут проводив дослідження людей у віці від 80 років, у ньому брали участь близько 40 тисяч чоловіків і жінок. Виявилось, що у більшості випадків довгожителі - це позитивно налаштовані до життя люди і, як правило, вони відчувають позитивне ставлення оточуючих до себе.

Розмовляв Ярослав ШЛАПАК(УКРІНФОРМ)