Поточний № 31 (1218)

20.08.2018

Шановні читачі! Ми потребуємо вашої підтримки!

Dear readers! We need your support!

Люди слова і діла


16.11.2016

Доволі часто керівники агроформувань розповідають, що вже давно відмовилися від тваринництва з однієї причини – для бізнесу ця галузь невигідна. Коли більше двох років тому СГ ТОВ «Дружба-Казначеївка» очолив кандидат сільгоспнаук, агроном за фахом Володимир Савєльєв, річні надої молока становили тут всього 3200 кг від корови. За підсумками року нинішнього ця цифра сягне 5300 кг, прибуток від молочного гурту складе майже 1,5 млн. гривень, а оновлений свиновідгодівельний комплекс додасть у касу господарства майже півмільйона.

«До всього треба підходити творчо і раціонально», - пояснює Володимир Іванович.

З ранку до ночі

- Мій батько Іван Іванович Савєльєв все своє життя працював у колгоспі механізатором. Весь час був на роботі, як, до речі, і моя мама - Ганна Федорівна. Ні вихідних, ні прохідних. Не те, що його брат. Той був робітником на вагоноремонтному заводі, мав трикімнатну квартиру, дачу, машину, вихідні та відпустки. Однак батько дуже радів, коли його і старший син Микола, і менший Володимир стали студентами Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. І говорив своїй дружині: «Тепер наші діти будуть у пошані, вищу освіту матимуть».

«Ви знаєте, десь у глибині душі я розумію, що можна було обрати інший шлях, але у кожного він має бути свій, і його визначає, напевно, Всевишній і тато з мамою, - говорить Володимир Іванович. – Батьків моїх, на жаль, вже давно немає, але їхні слова згадую часто».

Десятий клас Володимир закінчував у Новов’язівці, оскільки у Сергіївці Павлоградського району (тепер – Юр’ївського) середньої школи не було. Щодня доводилося долати туди-назад 14 кілометрів. Та хіба це відстань для молодого спортивного юнака! Вже пізніше, під час служби на прикордонній заставі у Туркменії, згадував Володя «садок вишневий коло хати, де хрущі над вишнями гудуть», смачний мамин борщ з пиріжками та своє рідне село. Два роки і чотири місяці у пустелі, без відпустки і без телевізора чесно відслужив секретар комсомольської організації застави Володимир Савєльєв.

Оскільки мав добру фізичну форму, мріяв спочатку про вступ до Харківського інституту фізичного виховання. Однак доля його привела на агрофак сільгоспінституту, де на той час вже на інженера навчався старший брат Микола. Громадський активіст, староста курсу, учасник всіх спортивних змагань - таким запам’ятався Володимир Савєльєв своїм однокурсникам.

Після рідного Юр’ївського району, де працював агрономом, а потім і головним агрономом колгоспу, Володимира Савєльєва запрошують до Новомосковського району, де справді розкрився його талант спеціаліста та керівника. На все життя запам’ятав Володимир Іванович слова агронома-насіннєвода Олександра Григоровича Джури: «Де б ти не був, яку б посаду не обіймав, люди повинні першими до тебе вітатися, а не ти до них».

У Голубівці, у радгоспі ім. 50-річчя ВЛКСМ на той час було 6600 гектарів землі, 5000 голів ВРХ. Головний агроном Савєльєв проводив «розбір польотів» з механізаторами. Почувши шквал емоцій, до Володимира Івановича підійшов керуючий відділком, фронтовик Григорій Федорович Глушко і попрохав перервати емоційну розмову. Вже наодинці порадив головному агроному: «Бачу, що ви грамотний спеціаліст. Але, скажу Вам, що гайку треба крутити до певного моменту, а то різьбу можна зірвати, і тоді – ні туди, ні сюди».

Комбінат «Голубівський»

Селекційно-гібридний цех зі свинарства у Голубівці розпочали зводити ще у 1983 році. А потім цей об’єкт став довгобудом, і вже ніхто не вірив, що його можна довести до ладу. Аж поки за справу не взявся тодішній очільник області Павло Лазаренко, який пообіцяв, що у 1993 році об’єкт, який знаходився за 11 км від населеного пункту, буде введено в експлуатацію. Було зроблено значний обсяг робіт: підведено залізничну колію, газ, водовід, дорогу. Комбінат «Голубівський» став до ладу, як і було заплановано, а у 1996 році його очолив Володимир Савєльєв.

За обсягами виробництва аналогічний комплекс тоді був лише на Черкащині, а в 54 виробничих корпусах утримувалось до 35 тис. свиней. А потім настала епоха суцільного бартеру, коли свиней забирали під майбутній врожай, а врожаю того не віддавали. В області тоді Володимира Савєльєва заспокоювали: ти ще рік протримайся, а далі буде легше. А ставало тільки важче і важче… А коли справа дійшла до реформування, все почали ділити-роздавати. І врешті-решт потужного селекційно-гібридного центру не стало, а новий господар почав займатися птахівництвом…

Не з тої команди

Зі зміною влади змінюються і люди на місцях. Так було, коли Володимир Савєльєв очолював Новомосковське райуправління агропромислового розвитку, так сталося, коли він був головою Магдалинівської райдержадміністрації.

«Ви не з тої команди, - щоразу говорили мені. – Не можу зрозуміти, невже ми з Марса прилетіли? – продовжує Володимир Іванович. – Тим паче, у сільських районах – не до партійної симпатики: треба, щоб у людей була робота, щоб у село швидка допомога могла доїхати, щоб врешті-решт школи працювали, садочки, ФАПи…».

А ще згадав Володимир Савєльєв, скільки життєвих сил і енергії вкладено і ним, і його колегами, аби рівень сільського господарства в Україні піднявся на значно вищий рівень.

«У сільському господарстві, як і у військових, правоохоронців, робочий день – ненормований. У період жнив, силосування він закінчується об 11-12 годині ночі, а о 5-ій ранку знов повинен бути на службі. Ось Вам і команда – та чи не та?».

Робочі місця

У СГ ТОВ «Дружба-Казначеївка» в обробітку близько 2300 земельних угідь, близько 170 працюючих, які отримують офіційну зарплату, сплачують податки, що наповнюють і місцевий бюджет. Як нам повідомили, є один офіційно зареєстрований фермер, всі інші – одноосібники.

«Я не проти різних форм власності, - говорить Володимир Савєльєв. – Однак треба, аби кожен докладав свою частку у загальний добробут. Коли треба викопати яму – сільська рада звертається до нас, тому що тут є екскаватор. Коли треба кран, автобус для дітей, знову-таки звертаються до нас і ми ніколи не відмовляємо. Ми розуміємо, що і після реформування сільські громади не матимуть можливості організувати комунальні підприємства і придбати туди необхідну техніку, якщо ситуація не зміниться на краще. Адже той же одноосібник чи дрібний фермер офіційно працює сам, хоча залучає до цього робочу силу та техніку. Десь якимось чином купляє насіння, десь роздобуде солярку. А потім говорить, що він працює у правовому полі».

За словами Володимира Івановича, господарство могло б придбати нову імпортну техніку, яка б витіснила старенькі «Ниви», «Газони». Але чим тоді будуть займатися люди, у кожного з яких діти, дружини, батьки? Як він влучно сказав, всіх грошей не заробиш, а добре ім’я втратиш.

Пріоритети

Усі кажуть, що в Україні немає молока, а в Казначеївці за останні два роки додали ще 2 тисячі молока на корову і тепер матимуть близько 5300 кг. Причому ця продукція тваринництва надходить на молокозаводи охолодженою, відповідає технологічним вимогам. За молоко господарство отримує сьогодні від переробних підприємств по 7 грн. за кілограм при базовій жирності 3,4. У минулому році тут також реалізували 100 голів ВРХ, у т.ч. 70 – у межах області.

Особливі надії керівництво «Дружби-Казначеївки» покладає на галузь свинарства. Другий рік у господарстві займаються гібридизацією поголів’я, що дає змогу отримати високі прирости ваги свиней та якісне м’ясо. За останні два з половиною роки свою свиноферму тут обладнали на європейському рівні з урахуванням усіх сучасних технологічних вимог. Однак директора здивував факт, коли підрядники оцинкований паркан, який треба було встановити біля свинарників, привозили з Польщі, тому що там він дешевший, ніж у нас в Україні навіть з урахуванням його доставки.

«Повинна бути державна політика, у т.ч. в АПК, – впевнений Володимир Савєльєв. – Тоді б і наші трактори ЮМЗ, які успішно працюють на Кубі, в Африці, були б затребувані і в нас, а Південмаш мав би постійні замовлення. А для цього, приміром, на завод спрямували мільярд гривень, зібрали б замовлення за умови розстрочки на 5 років і справа потихеньку пішла б. А так виходить, що простіше купити втридорога за кордоном, ніж у своїй країні».

Кілька скликань поспіль Володимир Іванович був депутатом Новомосковської районної ради, а на останніх виборах пройшов до обласної ради. Як він сам розповів, надзвичайних зусиль не докладав у період передвиборчої кампанії і горі золоті виборцям не обіцяв. Оскільки його ім’я добре відоме у Черкаському, Меліоративному, Орлівщині, Піщанці, Знаменівці ще з тих пір, коли він очолював господарство «Олімпекс-агро».

«Вже вдруге на сесії обласної ради виділили субвенцію по 166 тисяч гривень на кожен округ, - розповідає депутат. – Частину коштів було спрямовано на надання допомоги тяжкохворим дітям, людям старшого віку. У сільській амбулаторії замінили вікна на склопакети, три насосних станції встановили у школах, холодильники, морозильні камери – у дитсадки. На ліквідацію стихійного лиха теж було надано допомогу на перекриття дахів».

Щоб не сталося, Володимира Івановича завжди вдома чекає його надійний тил - дружина, Надія Миколаївна, яка все своє життя навчала дітей у школі. Своїми успіхами радують батька і доньки, Алла, лікар за фахом, Ольга - митник, онуки Сергій, Віра, Даринка.

«Поспішайте робити людям добро, шановні колеги, тому що життя, як жменя. А для цього треба мати здоров’я і бажання», - побажав своїм колегам депутат обласної ради, українець Володимир Савєльєв.

Павло ЗАРІЧНИЙ. Магдалинівський район, Дніпропетровська область.

На знмках:

Головний інженер Микола Никоненко обговорює з представником Південмашу Володимиром Салом розроблену машинобудівниками нову кострукцію кормозмішувача для тваринництва, яка утричі дешевша закордонних аналогів.

Бухгалтери Антоніна Палагута, Антоніна Бичевник, обліковець Катерина Коваль, касир Наталія Чумак, кадровик Любов Губа, головних бухгалтер Світлана Леус, бухгалтер Світлана Лисогор, головний економіст Наталія Ланцова, обліковець Надія Богомаз.

Головний бухгалтер Світлана Леус вважає, що за умови повної відміни спецрежиму ПДВ у сільському господарстві, навіть у «Дружбі-Казначеївці» буде важко зводити кінці з кінцями. А ще мріє, аби знову запрацювали державні програми у тваринництві та рослинництві. І бажає своїй мамі, Марії Корніївні Дерев’янко, якій 18 жовтня виповнилося 79 років, доброго здоров’я.

Як розповів головний агроном Олександр Кудлай, озимі на площі 800 гектарів посіяли в оптимальні строки – з 22 по 29 вересня. У день нашого приїзду він був на полі, де збирали кукурудзу, а напередодні колеги вітали його з весіллям – його обраницею стала випускниця аграрно-економічного університету Діана. На знімку: Сергій Гудійченко, водій, Олександр Кудлай, головний агроном, Віктор Климковецький, помічник комбайнера, Олег Коваленко, комб